Газета Прикарпатська правда

Wed05232012

Back Інтерв'ю Влада затримала “швидку” до виснаженої її політикою медицини

Влада затримала “швидку” до виснаженої її політикою медицини

Влада затримала “швидку” до виснаженої її політикою медициниЧому похоронів більше, ніж хрестин
Народ України вимирає. Якщо на зорі нашої незалежності чисельність населення досягла 52,24 мільйона чоловік, то тепер значно менше 46 мільйонів. Головна причина – депопуляція, тобто природне зменшення, що означає перевищення похоронів над хрестинами. Складових цього лиха досить багато. Тож розкриємо лише деякі аспекти одного напряму – охорони здоров’я і чому політика влади затримала, образно кажучи, “швидку” до хворої медицини.
ГІРКИЙ СПАДОК Канули в Лету затавровані “демократичною” владою ко муністичні часи, в які доступ до медичного обслуговування мали всі без винятку співвітчизники. Хоч не на такому рівні, як у пере дових країнах світу, але тодішня влада асигнувала значні кошти на будівництво могутніх закладів охорони здоров’я, їх оснащення новою на той час апаратурою, а головне – виділяла належні гро шові ресурси на утримання й оплату медперсоналу, придбан ня ліків тощо. Хворі, які поправ ляли своє здоров’я в стаціона рах, навіть не мали такого по няття, як нині, аби купувати не обхідні ліки, платити в амбула торіях за різні аналізи. Для простих людей старшо го покоління, які тоді й тепер мають проблеми зі здоров’ям, колишня система меддопомоги стала своєрідним добрим сном про досягнення радянського ладу в сфері охорони здоров’я. Його система включала в себе широку мережу лікувальних і профілактичних закладів, де го ловними ланками були лікарні й медичні центри.
“Демократична” влада, аби прискорити відхід співвітчизників у інший світ, ско ротила кількість лікарень в Ук раїні з 3,9 тисячі у 1991 році до 2,8 тисячі у 2009му, тобто на 28,2 відсотка. Важливим показ ником є забезпечення населен ня ліжкомісцями в лікарнях. За цей період їх кількість зменши лася з 700 тисяч до 431 тисячі – на 38,4 відсотка. Зникли відомчі оздоровчі за клади – санаторії та будинки відпочинку. В обмазані “націо налпатріотами” часи їх утриму вали на своїму балансі багато провідних підприємств. А якщо не мали такої можливості, то орендували місця в закладах інших відомств. Фактично кож ний трудар промисловості, сіль ського господарства чи іншої сфери, у разі крайньої потреби, міг за путівкою профспілки, при чому за доступною ціною, “підла тати” своє здоров’я. У ході ре форм, до яких у народі причіпа ють приставку “анти”, сплюнд ровано як виробництва, так і їхні оздоровчі заклади. Катастрофічний спадок у охо роні здоров’я, який залишили попередні владні режими, праг не “підлікувати” теперішній. Про це свідчать й дані Держбюдже у 2011. На багато доленосних напрямів щодо поліпшення оз доровлення співвітчизників ним передбачено виділяти більше коштів, ніж у попередні роки. Курс центральної влади що до поліпшення “лікування” самої медицини підтримують в регіо нах, зокрема й на Прикарпатті. В обласному, міському і районних бюджетах на ці цілі теж закладе но більше коштів. І все ж через замулення в попередні роки ба гато домінуючих джерел, які жив лять бюджет, нема змоги за довільнити фінансові потреби медицини. І не лише в нас, а навіть в провідних регіонах держави. І це в час, коли в Україні загалом державні витрати на охорону здоров’я на душу насе лення майже в півтора десятка разів менші, ніж у провідних дер жавах Євросоюзу. Тож хворим та їхнім рідним, аби протидіяти недузі близької чи рідної люди ни, доводиться доплачувати в межах 50 відсотків витрат на ліку вання. Це – за офіціними дже релами, а неофіційні дані відомі хіба що Всевишньому.
КАТАСТРОФІЧНИЙ РІСТ Він спостерігається по бага тьох небезпечних захворюван нях. Одним з них є туберкульоз, який по праву називають неду гою злидарів. Тепер належимо до групи країн світу з високим рівнем захворювання туберку льозом. А напередодні нашої неза лежності ця важка недуга відсту пила як з теренів держави зага лом, так і Прикарпаття зокрема. А сприяли цьому мудра політи ка тодішньої влади щодо зміц нення здоров’я населення, яку новітні “демократи” всіляко об ливають брудом. Їх мета одна – продемонструвати свої без дарні й руйнівні дії як величез ним зрушенням на краще в охо роні здоров’я порівняно з тими, яких досягли “комуняки”. Так от, у 7080 роках минуло го століття тривав не показний, як тепер, а справжній наступ на, образно кажучи, паличку Коха, яка значно укріпила свої позиції у важкі воєнні й післявоєнні часи. Всі заходи – від широкої диспан серизації й розвитку медзакладів до створення належних умов щодо запобігання поширенню недуги і лікування тих, хто за хворів, – проводилися чітко й кваліфіковано. І туберкульоз вдалося перемогти. Повернулася недуга на наші терени після того, як новітня вла да, знищивши старі порядки, взамін нічого кращого не впро вадила. Тож не дивно, що в пе реліку 27 держав світу, які Всесвітня організація охорони здоров’я визнала такими, де найбільше поширений туберку льоз, Україна посіла п’яту (!) схо динку. До речі, на долю цих дер жав припадає 85 відсотків від загальної кількості випадків за хворювань туберкульозом. Свіжі дані про те, яка тепер частка населення хвора тубер кульозом, приховано, аби не дратувати населення. Та вдало ся “розкопати” дещо давніші дані – за станом на початок 2009 року. Тоді населення України складало 46,143 мільйона чо ловік і на нас припадало 11 відсотків (!) від усіх зареєстрова них випадків туберкульозу в європейському регіоні. Тісно пов’язана ця недуга з іншою – СНІДом. Саме він на званий важливою причиною зро стання смертей серед хворих ту беркульозом. В Україні у межах 50 відсотків хворих СНІДом од ночасно хворіють туберкульо зом. Причому, як правило, важ кою формою. Експерти ООН, які в минуло му році проводили моніторинг України щодо поширення СНІДу, відмітили, що на тлі позитивних світових тенденцій ситуація в нашій державі продовжує вик ликати тривогу. За темпами по ширення й смерті від цієї недуги лідируємо й вийшли на перше місце в Європі. Скрута, викликана політикою “демократичної” влади, створи ла тепличні умови для розвитку інших недуг, зокрема алко голізму й наркоманії. Надто ши рока й доступна мережа бізне сових “крамничок”, у багатьох з яких заради прибутку ладні про дати алкоголь навіть неповно літньому, сприяє тому, що краї на, за даними ВОЗ, займає пер ше місце в Європі щодо вживан ня дітьми спиртного. А якраз воно та наркотики, вжиті в над мірних дозах, калічать спів вітчизників у широкому смислі слова, сприяють швидшому їх відходу в інший світ.
СТРАХОВА МЕДИЦИНА Вона, на думку ряду чинов ників від влади й охорони здо ров’я, може стати панацеєю від бід у галузі. Як приклад наво дять країни, в яких існуюча охо рона здоров’я фінансується пе реважно за рахунок страхових внесків – Австрія, Бельгія, Німеч чина, Франція... Та й деякі пост радянські країни, зокрема Лит ва, Естонія та Латвія ще на по чатку 90х років минулого сто ліття перейшли до системи ме дичного страхування. Навіть у північній державісусідці ще з 1991 року діє закон “Про медич не страхування громадян Ро сійської Федерації”. Та Україна – не Росія, зреш тою, й не Литва чи Латвія. За роки незалежності в нас вироб лено й вкорінено таку систему, де й страхова медицина не до поможе. Зрештою, простий на род доведено до такого стану, що він опинився на межі вижи вання й викроїти кошти на стра хову медицину абсолютно не в змозі. Досить цікаві думки з цьо го приводу висловив у одному зі своїх інтерв’ю перший секретар ЦК Компартії України Петро Си моненко. “Уявіть людину, котра фор мально має страховий поліс, але на якому нема достатніх коштів, – підкреслив він. – Для такої людини, по суті, дорога в лікар ню закрита. Лікар замість того, щоб лікувати, з’ясовуватиме, скільки грошей в неї накопиче но, чи вистачить на лікування.
Якщо кілька гривень – буде зе ленка, є більше – буде й аспірин. Це не лікування – це знущання з людей”. Додам: найтугіше при стра ховій медицині буде десяткам ти сяч безробітних, бо ж ніхто за них не зробить страхові внески. Не в кращій ситуації опиняться пенсіонери, які ледь зводять кінці з кінцями за мінімальну пенсію. Тож прихильники страхової ме дицини люблять називати краї ни, де вона дає хорошу віддачу. Але забувають згадувати, зок рема Фінляндію, Данію, Велико британію, Італію чи Швецію, де система охорони достатньо фінсується з бюджету й вона на високому рівні. Фактично до страхової меди цини Україна, будьмо відверті, не доросла. В умовах масового безробіття, витків цін, невпевне ності в завтрашньому дню, зок рема в тому, що страхові кошти не пропадуть, говорити про неї наївно. Зрештою, багато міль йонів співвітчизників у часи Со юзу РСР заощадили значні кош ти на спокійну старість, зокрема й підлатування здоров’я. Однак політика новітнього “демокра тичного” ладу їх знецінила. Біль ше того, майже два десятиліття політики, які рвуться до влади, спекулюють на цьому горі людсь кому. Можна, вважаю, говорити про страхову медичину, коли в Україні навчаться боротися про ти корупції взагалі й медицини зокрема, коли стабілізуються ціни й тарифи, коли підвищить ся купівельноплатіжна спро можність співвітчизників. А в умовах, коли прості люди ледь виживають, коли розгнуздані дії опозиції всіляко гальмують по ступ вперед, годі й розраховува ти на швидкі й очікувані зрушен ня.
Петро ПИРОЖУК.

Останні статті:
Попередні статті:

Цікава стаття? Поділіться нею з іншими:

Додати коментар


Захисний код
Оновити


Prykarpatska pravda
© 2010-2011. Газета «Прикарпатська правда». Всі права захищено.
При повному або частковому використанні матеріалів сайту обов’язковим є активне гіперпосилання на джерело «Прикарпатська правда»
Рейтинг сайтів прикарпаття Український рейтинг TOP.TOPUA.NET