Протягом останніх років в Україні не звертали увагу на аграрну політику. Фермери виживали лише завдяки наполегливій праці. Тепер ситуація змінюється на краще, починаються реформи. Не так давно в ексклюзивному інтерв’ю на Першому національному телеканалі прем’єр-міністр Микола Азаров відповів на ряд питань, які хвилюють співвітчизників.

– На Першому національному є відеосюжет про природу несподіваного стрибка на ціни й про те, що раптом якісь продукти зникнуть. Чи планує уряд втрутитися в ціноутворення на продовольчих рин ках, і які саме заходи збираєтесь проводити?

– Ми вже втручаємося в ціноутворення, але не адміністративним шляхом, коли ми командуємо, зму шуємо когось. Такого нема. Ми втручаємося шляхом організації таких от безпосередніх продажів, шляхом випуску більше дешевої продукції.

– Незважаючи на посуху й на те, що тепер урожай трохи нижчий, ніж, скажімо, торік, і все ж, він значно вищий, ніж середньорічний урожай по зерну. У нас був, наприклад, критичний 2003 рік, коли зібрали всього 20 мільйонів тонн пшениці й зернових культур. А в цьому році одержали майже 39 мільйонів тонн, тобто це знач но перекриває наші потреби у зерні фуражному, продо вольчому, посівному, і навіть у перехідних запасах на наступний рік, які повинні мати на випадок, якщо рап том буде неврожай в наступному році.

Уряд виділив необхідний ресурс для того, щоб, на самперед, Аграрний фонд закупив 2 мільйони тонн зерна, у Державний резерв було закладено необхідні запаси й зерна, і борошна, і круп, і масла, і так далі. От тепер такі закупівлі будуть здійснюватися. Ми, нарешті, вперше за останні кілька років закладемо в наші дер жавні фонди досить ресурсів, щоб впливати на спеку лятивний та ажіотажний настрій на ринку продоволь чих товарів.

Створюється система, і вона буде створена при близно протягом пару років, – оптові ринки, система овочесховищ. До речі, про картоплю. За найскромніши ми підрахунками маємо 18 мільйонів тонн картоплі цього року. Хоч картопля не повністю викопана, але вже такі оцінки в нас є. Що таке 18 мільйонів тонн? Наші продовольчі потреби приблизно 6 мільйонів тонн, для корму худоби десь – приблизно 56 мільйонів тонн, і 6 мільйонів залишається. Куди воно залишається? Згни ває, на великий жаль, пропадає.

– Посівний матеріал заставляється.

– Посівного там теж невелика кількість.

– Є ж багато регіонів, де неврожай.

– Тож тепер наше головне завдання на ті овочесхо вища, які більшменш забезпечують схоронність кар топлі, завезти й зберегти. От виникали в уряді такі дискусії, коли по гречці почався ажіотаж, найпростіше рішення – швидко завезти, наприклад, 2030 тисяч тонн цієї гречки, закупити й завезти. Добре, я попро сив, щоб мені повністю розклали баланс. Якби ми її закупили, витратили б гроші й не зрозуміло куди б запроторювали оту гречку, якої в нас самих більше, ніж досить. Тому зовсім очевидно, було прийнято пра вильне рішення. Ажіотаж затих, його не буде, уже тепер її не такто купують, і ми відмовилися від за купівлі гречки за рубежем.

Можемо точно так само піти щодо картоплі, напри клад. Маємо можливість закупити 200300 тисяч тонн і її завезти. Але в такому випадку наші виробники кар топлі будуть у дуже серйозному збитку. Чи треба це робити? Тому звертаюся до виробників, а також до КРУ зрозуміти ситуацію і допомогти нашим людям, насамперед, не підвищувати необґрунтовано ціни, а продавати продукцію за реальними цінами, які покри вають витрати й створюють необхідний заділ для виро щування врожаю наступного року.

Ми максимально будемо сприяти розвитку нашого аграрного комплексу. Тепер на порядку денному в уряді стоїть таке питання. Зрозуміло, чому, скажімо, щороку зазнаємо труднощів з молочними продуктами. У нас до критичного рівня впало поголів'я великої рогатої худо би, і, відповідно, виробництво молока.

– А скільки ферм зруйнованих стоїть в Україні!

– У нас величезна кількість худоби перебуває на приватному подвір'ї. І от теля, припустимо, з'явилося на світ, його взяли, забили, повезли на м'ясо. Як ство рити стимул, щоб його не на м'ясо повезли, а вирости ли, хоча б 23 роки, а потім і зберегли у вигляді корови. Думаю, що введемо систему, при якій кожен власник такого теляти або корови одержить субсидію, і буде її одержувати доти, поки це теля не стане коровою, і не буде давати молоко. Звичайно, ефекту досягнемо не відразу. Ясно, що потрібно 35 років, протягом яких відбудеться підйом череди, збільшення кількості голів великої рогатої худоби. І, нарешті, з'явиться переви щення пропозиції над попитом на нашому ринку. Цього досягнемо, обов'язково.