Газета Прикарпатська правда

Skip to content

Tue05222012

Останні новини:

Рівність перед законом

Тайны наших гор

За рік мінус 145 000

Під депутатським "дахом"

Кабмін: біля небезпечної межі чи закономірність

Back Аналітика

Політика

Що за ширмою недавніх протестів

П'ятниця, 18 листопада 2011, 23:49

Перегляди: 48

1
2
3
4
5

(1 Проголосувало)

Останні "бунти", що недавно прокотилися в столиці й ряді регіонів України, однаково, вважаю, налякали як владу, так і опозицію. Адже думки аналітиків розходяться, хто стоїть за політичною грою в нові міні-майдани. Складається враження, що на арену виходить якась третя сила. Причому в час, коли нинішній режим крок за кроком, вдаючись навіть до непопулярних заходів, витягує країну з економічно-соціальної прірви. А вона, ота сила, здатна загальмувати позитивні процеси.

Небезпека. Її досить вдало визначив відомий політолог Вадим Карасьов. Поширена нині теорія про зговір, доводить він, є наслідком того, що ні у владі, ні в опозиції толком не ро зуміють, що відбулося. Тішать себе ілюзіями, що все це хтось організовує. "Насправді, акції стихійний резуль тат погіршення життя населення, підкрес лив він. Воно шукає свої шляхи перебо рення цієї ситуації. І якщо раніше основ ний політичний конфлікт був внутрі еліти, причому народ робив ставку перемінно: то на одну, та на другу її частину, нині відбувається конфлікт між елітою (тобто владою і опозицією в цілому) та суспільством". Тож важко прогнозувати розвиток подій. Якщо в політичних іграх у влади та опозиції були чіткі цілі, то в недавніх "бунтах" їх нема. "І це дійсно небезпечно для держави, наголосив В.Карасьов. Так як рівнозначно бунту покиргизькому варіанту". Ламання міцної металевої ого рожі навколо Верховної Ради може вили тися і в ламання політичних стереотипів та відхід від попередніх сценаріїв "опо зиція проти влади і навпаки". Відсутність у протестувальників чітко й зваженої мети, розрахованої на реальні можливості реалізувати її вимоги, поро дили різні версії. Найбільш близькі до істини є, вважаю, висновки політолога Михайла Погребінського. На його думку, "збунтувалися" три сили. Перша керівни ки афганців і чорнобильців, які не проти влади, але здатні відстояти свої права. Другі протестанти твердо переконані: їх сповна позбавляють пільг і не вірять, що це не відповідає дійсності. А треті поруш ники спокою теперішніх оздоровчих про цесів у країні проплачені опозиціонери.

Серед інших версій сприяння "бун там" тією частиною владної еліти, яка незадоволена діями своїх же солідних посадовців щодо стабілізації в державі ситуації від підйому економіки до обме ження прав у корупційних схемах. У про тестувальних дійствах підозру того, що до них причетні й чинуші, викликало ось що: штурмуючи ВР, "бунтівники" навіть похуліганськиламати огорожу – і нічого, все сходить з рук. А взагалі такі "бунти", що прокотили ся, називати стихійними абсолютно не має підстав. Їх справжні дирегенти за кулісами. Для гальмування процесів стабілізації вміло використали чорно бильців, афганців тощо під гаслами за маху на їх пільги. Провали. За ними, схоже, в домінуючих сферах, насамперед у економіці, банують організатори протестів. Адже в умовах розрухи, не стабільності легко заробляти політичні девіденти. Новітня історія, особливо "по маранчева" революція, свідчать, що в нас найкращий та найефективніший шлях до влади – організація "бунтів". Останні з них є лише першими ластівками перед наступними парла ментськими виборами. Проблему пільг підсунуто протестувальникам не випад ково. Вона є досить гострою навіть в ба гатьох цивілізованих державах Євро пейської спільноти, зокрема в Греції та Італії, де розкошують на зовнішніх пози ках. А найменші зусилля тамтешньої вла ди навести елементарний порядок з пільгами викликає сильний опір.

Та Україна – не Греція чи Італія. Хоч у нас з пільгами, зокрема й тим категоріям співвітчизників, які вдалися до "бунтів", теж велика чехарда, урізувати їх не в планах теперішньої влади. Інша справа неохідність навести елементарний поря док з пільгами. Адже хіба справедливо, коли одні на них розкошують, а інші жебракують. Зрештою, щоб задовольнити всі ви моги щодо пільг, треба кілька бюджетів, а він один і то досить куций. Адже попе редні режими, особливо "помаранчевий", майже до тла знищили його джерела. І хоч нинішня влада інтенсивно їх розчи щає, через надто гіркий спадок кінця ро боти не видно. Ось лише деякі його наслідки. Попередній владний тандем Тимошен коЮщенко залишив ситуацію в країні не просто важку, а, без перебільшення, ка тастрофічну. Падіння ВВП лише за ос танній рік його правління – 2009ий скла ло 15 відсотків. Цей показник був найгірший не лише серед країн ЄС, а й СНД. Промислове виробництво скороти лося аж на 22 відсотки. Не було жодної в державі галузі, яка б працювала з плю сом. За цими показниками зменшення доходів у бюджет, загострення безробіття, а, отже, й різке зменшення можливостей щодо поповнення джерел для соціальних виплат насамперед для протестуваль ників. Більше того, в катастрофічному стані опинилися фінанси – державний борг виріс утричі. Такою ще не було за всю історію нашої незалежності.

Золотова лютні резерви країни, без урахування кредитів МВФ, зменшилися в три рази. Гривня впродовж лише одного року зни зилася в півтора раза. Якраз у той час створювалася надійна основа для теперішніх бід, котрі спонука ли вийти на протестні акцій афганців, чернобильців тощо. І от тоді, коли їх поча ли творити, з них ніхто й пари з вуст не випустив, хоч недугу в стократ легше ліку вати в зародку, ніж тоді, коли вона повністю загострилася. Втручання. До нього, як до хірургічного, так і до терапевтич7 но, вдається теперішня влада щодо протидії економічно7соціальним недугам, багато з яких появилися ще з проголошенням Україною не7 залежності. Одні методи породжують тимчасовий біль, що викликав суспільстві протести, інші діють заспокійливо. Та ефективнішого курсу щодо виводу дер жави з найменшими втратами із прірви, який тепер узято, просто немає. Згадаймо, ряд попередніх режимів, аби утриматися у владних кріслах, вда вався до інтенсивного підвищення платні, пенсій та соцдопомоги. Був час, коли навіть прості трударі й пенсіонери става ли мільйонерами. Однак їх рівень життя погіршувався, бо грошові надбавки ще інтенсивніше "з’їдала" інфляція. Навіть за буханець хліба доводилося викладати грошову купюру з тризначними цифра ми. Йти шляхом вищих надбавок, як ви магали багато теперішніх протестуваль ників, значить повторювати гіркий ми нулий урок.

Адже ніким не керований "дикий" бізнес, що повсюдно розцвів, пильно відстежує темпи росту надбавок і досить часто в геометричній прогресії на кручує ціни і тарифи. І цілком правильним у такій ситуації є курс влади щодо за побіганню такої чехарди. Перші плоди хороші. У цьому році знач но зросли не лише виробництво і ВВП, а й надбавки до платні й пенсій набагато випередили ріст інфляції. За 10 минулих місяців, як стверджує Держкомістат, вона склала лише 4,2 відсотка, що більш ніж у два рази нижча, як закладено в бюджет 2011. А за весь рік очікується показник у трійці найкращих за всі роки незалеж ності. Нагадаю трійку лідерів: 2002рік дефляція 0,6 відсотка, 2001 інфляція 6,1 та 2003 інфляція 8,2 відсотка. Відсутність стрибка інфляції в останні місяці, за даними Держкомстату, забез печили на споживчому ринку суттєво де шевші картопля і цукор. Нівіть в нашому досить дорогому регіоні ці продукти ще торік сильно витрушували гаманці про стих співвітчизників, а тепер доступніші кожному.

Подешевшав і ряд інших про дуктів. Причому, незважаючи на сезон ний ріст молочних продуктів і яєць. Таким чином, купівельно спроможність навіть простих співвітчизників стала дещо ви щою. У таких умовах, безперечно, втра чає “бабки” бізнес від ремесла "купипро дай". Тож не дивно, що чимало його пред ставників теж були в числі протестуваль ників. Цілком розділяючи їх вимоги, як і афганців та чернобильців, мати, як говорить літератур7 ний герой, квітуче життя. Але повністю не погоджуюсь з іншим 7 ламанням загород, бунтами, пікетуваннями якраз у час розчищення завалів попередніх режимів і досягнення зрушень. Пора зрозуміти: це відкат назад, який вигідний тим, хто зразково наловчився вудити солідну рибу в надто каламутній воді.

Петро ПИРОЖУК.

Останні статті: