Глава держави прийняв не так давно рішення відзначити знаменну дату – 20 річницю Незалежності України максимально скромно. Навіть традиційних парадів військ не буде, бо фінанси не дозволяють. Їх скасування дозволить заощадити 180 мільйонів гривень. Рішення президента викликало в суспільстві неоднозначну оцінку: здорово мислячі співвітчизники його схвалюють, а для опозиції є знахідкою чергової порції чорнухи на владу.Ініціатива. В ефірі одно му з телеканалів радник президента Анна Герман підкрес лила, що вона була ініціато ром скасування парадів на честь 20ї річниці Незалеж ності. Що ми парадуємо і що ми демонструємо?–процитувала її висновок Українська правда. Треба будувати 21й рік ук раїнської Незалежності, щоб людям добре жилося, а не вики дати на паради такі страшні гроші. Вона відверто зізналася: ”Саме я писала офіційного лис та і до голови Адміністрації пре зидента, і до президента України, з тим, щоб свято це зробити мирним. Ми не тоталітарна дер жава. Дійсно, навіщо нашу Неза лежність відмічати гучними па радами, як раніше, в містігерої Києві, містахгероях Керчі, Одесі, Севастополі та містах, де розта шовані штаби оперативних ко мандувань та видів Збройних Сил України.
Адже 20 років тому ми нікого не перемагали. У часи Союзу РСР, у складі якого була наша республіка, на головні площі міст виводили 9 травня і 7 листопада натреновані до сьо мого поту підрозділи військо виків і почищену до блиску військову техніку. Ці паради були виправдані. Адже завдяки муж ності солдатів і офіцерів Радянсь кої Армії, провідну ударну силу якої становили українці, вдало ся розгромити могутню фа шистську армаду, котра, наче цу намі, пронеслася всіма терена ми нашої держави. А що стосується 7 листопа да, то робітничоселянські заго ни штурмом захопили в такий день 1917го урядовий Зимовий палац, телеграф і телефон, поз бавивши владу зв'язку. Жах на водили постріли знаменитої Ав рори.
Вдалося полонити мужній жіночий батальйон, який надійно охороняв тимчасовий уряд ро сійської імперії. Тож як не відміти ти парадним кроком такі події. Зрештою, день Незалежності святкують помпезним парадом у багатьох державах, бо здобу ли її надто важко. Серед них Франція, де з шиком відзнача ють таке свято в день взяття Ба стилії. А в нас 24 серпня відбулося тихо й мирно, як у хорошій казці. Сприяла ідеологічна мутація в найвищих ешелонах влади. Якщо в переважній більшості держав після проголошення Незалежності вагомо пішли впе ред, то в нас назад. Різко почало спадати виробництво, прогресу вати безробіття, вчинено най більше в історії людства обкра дання свого народу – рукотвор на гіперінфляція позбавила його величезних заощаджень в Ощадбанку, створених у часи Союзу РСР… Досі не вдається розчистити завали, створені тодішніми ідео логічними мутантами.
Тож нині є більші пріоритети для коштів – боротьба з бідністю та виріше нях інших соціальних проблем. Цілком поділяю висновок А. Гер ман: Заощадити 180 мільйонів гривень – це мудро, подержав ницькі. Додам, що паради тре ба проводити тоді, коли хоч на йоту буде життя краще. Дивіденди. Багато хто прагне їх заробити на критиці рішенні глави держави. Адже парламентські вибори не за го рами і політичні дивіденди вкрай потрібні тим силам і їх представ никам, які мріють залишитися в депутатських кріслах або їх здо бути. Серед них – відомий політик, один з лідерів блоку Юлії Тимошенко, заступник голови Верховної Ради Микола Томен ко. “Чому на 20річчя Незалежності ми боїмося на центральній площі Незалежності сказати про себе, що ми Українська держа ва, – запитав він і сам же відповів: – Тому, що сьогодні влада діє таким чином, що їй ця держава не потрібна. Соромно, зізнатися, слухати такі висновки від відомої люди ни, бо ж насправді вона не потрібна його політсилі та нині підсудній шефині. Про це свід чать підсумки їх господарки за два роки рулювання Кабінетом міністрів. Залишила вона порож ню казну, величезні борги, висо кий рівень корупції, втрату довіри до державних інституцій. Ситу ація в країні була катастрофі чною. Падіння ВВП лише за ос танній рік їх царювання – 2009 й – склало майже 15 відсотків. Цей показник був найгірший се ред країн колишньої союзної спільноти. Промислове вироб ництво скоротилося на 22 відсот ки, а державний борг виріс втричі. Такого не зафіксовано за всю історію нашої Незалеж ності. На цьому тлі дивно звучать слова М.Томенка: Ми пови нні…на центральній площі сто лиці України вийти і з гордістю сказати, що ми нація, яка заслу жила право бути Незалежною державою… Парад відміняти – це слабкість, це малоросійство. Якщо вдуматися, то дивного в таких висновках нічого нема. Адже цей політик твердо на слідує приклад своєї шефині, яка здобула авторитет серед знач ної частини виборців не ділом щодо зміцнення основ Незалеж ності, а публічною показухою і харизмою. Заробити дивіденди на від міні параду прагнуть не лише опозиційні політики. Експерт з питань безпеки і оборони Ук раїнського інституту публічної політики Василь Чумак сказав, що з огляду на економію коштів, можливо, рішення президента правильне. Але з точки зору про пагування цінностей держави це прокол, оскільки парад – це …, фактично державний піар. Експерт не розуміє або не хоче розуміти, що імідж держави здо бувається не розтринькуванням державних коштів на парадну показуху, а на вкрай необхідне щодо зміцнення економічної могутності й підвищення рівня життябуття співвітчизників. А добившись зрушень, можна й з гідністю парадувати! Обман. Він, зразково про думаним був на зорі нашої Незалежності, своєрідним об надійливим наркотиком. Уся широко розрекламована про паганда – від величезних скарбів золота гетьмана Полуботка, ча стку якого, мовляв, одержить кожна родина, до квітучого жит тя, бо не будемо батрачити на чужинців, породжувала віру в краще поновому життя. Її вселяла значна частина староїнової еліти, яка майстер но перемутувалася. Головний ідеолог комуністичної системи Леонід Кравчук з яскравого бор ця проти націоналізму за одну ніч переродився в націоналіста.
Такий процес мутації був масо вий. А приклад подавала могут ня фігура старшого брата – Борис Єльцин. Колишній секре тар Свердловського обласного і Московського міського комітетів компартії на танку, на багато людній площі, продемонстрував, що він новий російський буржуй, який, мовляв, поведе країну по новому шляху. І повів її в... еко номічносоціальну прірву, з якої ледве витягнула державусусі дку нова владна команда Воло димира Путіна. Важко чи легко проходив про цес мутації не беруся судити, але факт: старанова еліта відчула перший присмак збагачення. Зростаючий його апетит по стійно вгамовувся шляхом при хватизаційних процесів могут нього потенціалу, створеного не лише народом України.
А постраждали прості спів вітчизники. Плюндрування ви робництв, процвітання без робіття, небачені досі витки цін і тарифів – усе підривало здоров'я нації. Процес значного переви щення похоронів над хрестина ми набув катастрофічного роз маху. Якщо в Незалежність ми вступили з кількістю 52 мільой ни чоловік, то тепер нас залиши лося в межах 46,5 мільона. Отже, не парад потрібний, а організо вувати панехіду за тими, кому передчасно вкоротили життя рукотворні біди. Вона, панахида, напрошує ться й за розтранжиреним мо гутнім економічним потенціалом. Про це свідчать офіційні дані, який вигляд мала Україна в роки, що передували Незалежності, й останні, на тлі п'ятірки найбільш розвинутих держав – США, Ка нади, Франції, Німеччини і Вели кобританії. По багатьох видах аграрної й промислової продукції на душу населення тоді займали 13 місця.. А тепер відкотилися на рівень слаборозвинутих дер жав чорного континенту. З мо гутнього експортера продукції стали не лише її імпортером, а й надійним постачальником у за рубіжжя дешевої робочої сили.
Порівняно з 1991 роком, в Україні майже в два рази стало менше співвітчизників, готових тепер голосувати за Незалежність держави.
Порівняно з 1991 роком, в Україні майже в два рази стало менше співвітчизників, готових тепер голосувати за Незалежність держави.
Такі плачевні висновки дало опитування, проведене інститутом соціології НАН України. Якщо б референдум проводився в цьому році, то за Незалежність проголосувало б 46,6 респондентів. Нагадаю, 20 років тому за неї віддали свої голоси 90,32 відсотка громадян, які взяли участь в голодуванні. Число прихильників незалежності тепер навіть менше, ніж 10 років тому, – тоді проголосувало би 56 відсотків. Тож таке не відзначають помпезним парадом військ. Шкода не лише грошей на тренування, образно кажучи, слабеньких “мускулів військовиків”, а й поту солдатів та офіцерів.
Петро ПИРОЖУК.
Останні статті:
- 30/09/2011 16:34 - Звідки береться покровительство
- 23/09/2011 15:57 - Феномен Яценюка
- 16/09/2011 14:04 - Харакірі газонафтовому монстру?
- 09/09/2011 13:27 - Сміх і диво викликають політтехнології
- 02/09/2011 22:56 - Юлина справа як лакмусовий папірець суспільних настроїв
Попередні статті:
- 05/08/2011 21:35 - Перемоги і поразки "воюючих сторін"
- 29/07/2011 15:03 - Бігом до Європи!
- 22/07/2011 14:25 - ”...А ви претеся на чужину”
- 15/07/2011 17:28 - Влада і корупція: хто кого переможе?
- 08/07/2011 16:14 - Світло в кінці "газового тунелю"
