“Москалі” є найбільшими годувальниками українських заробітчан

В останнє десятиліття нашій державі все частіше причеплювали ярлик країни незадоволених. І не без підстав, адже майже повсюдно переважає бідність і незахищеність простих співвітчизників, поляризація суспільства за доходами населення досягла вражаючих меж. Тож їх охоплюють пе симізм і апатія, втрачається віра в краще й дошкуляє безвихідь. І мільйони українців, у пошуках кращої долі, змушені залишати рідні домівки і виїжджати на чужину.

ГОЛОВНИЙ РЯТІВНИК. Ним є для українських арбайтерів Російська Федерація. Хоч на владному й побутовому рівнях, особливо нашого західного регіону, не прийнято в останні роки належно оцінювати ваго мий внесок “москалів” щодо за безпечення роботою на своїй території наших заробітчан та належної оплати їхньої праці, конкретні факти розвінчують ортодоксальників. Недружелюб не, а то й вороже ставлення розд мухують ті “націоналпатріоти”, які не мають елементарного понят тя, як росіяни рятують україн ських злидарів. Так, за даними національно го банку України, найголовнішим годувальником для наших еміг рантів залишається Росія. Вони безвідмовно й пунктуально ви конують там різні роботи, за які не хочуть братися місцеві тру дарі. За різними даними, у РФ батрачать від 2 до 3,5 мільйона українців. Зароблені ними суми грошей є найбільшими порівня но з іншими країнами. Вони безкінечним потоком “пливуть” на рахунки чоловіків, дружин, батьків чи дітей, які проживають в різних регіонах України, зокре ма й Прикарпаття. За перший цьогорічний квар тал, як стверджує НБУ, з Росії надійшла майже третина за робітчанських грошей – 376 мільйонів доларів. Про те, якими є ці показники на тлі інших дер жав, де почорному працюють українські арбайтери, є таблиця офіційних переказів, складена на основі даних банку – в доларах США.

У наведеній таблиці розкри то лише десять країн, звідки про тягом першого кварталу надій шло найбільше заробітчанських баксів. Хоч менші, але теж значні їх суми одержала рідня наших заробітчан з Нідерландів, Кана ди, Ізраїлю, Португалії, Литви... Зрештою, всі країни й важко пе рерахувати, адже, як гласить народна мудрість, нашого цвіту багато по всьому світу. І все ж оцей “цвіт” найбільше прикрашає Російську Феде рацію. “Рятуватися в ній від злиднів у рідній домівці простіше, ніж у інших державах, – поділив ся думками один з добре знайо мих арбайтерів. – Насамперед, не потрібна віза, поїздка обхо диться дешевше й менш про блемна. Нема жодних перешкод щодо мовного бар’єру. Зрештою, в багатьох обширних регіонах Росії вкрай не вистачає висо кокваліфікованих і працелюбних кадрів”. Отже, українці надійно зміц нюють економіку РФ, хоч в рідних регіонах вона за роки незалеж ності зачахла, розвивають там різні сфери. За свою пекельну працю належно поповнюють сімейні та родинні бюджети. За вдяки заробленим у Росії гро шам їх діти мають можливість вчитися, родичі, в разі потреби, – оплатити за досить дороге ліку вання тощо.

ДЕШЕВІ КОНКУРЕНТИ. Во ни появляються для наших заробітчан у ряді країн Захо ду. Ситуацію в Мецці для жінок із західних регіонів України, зок рема й Прикарпаття – Італії, а також Португалії розкрили дві мої співрозмовницікраянки. Одна, взявши короткотермінову відпустку, привезла гроші хво рим батькам, у іншої – здало здоров’я й тамтешнім роботодав цям стала непотрібною. “Тривалий час я працюю гу вернанткою, – сказала перша з них. – Та в зв’язку з революціями в країнах Північної Африки Італію наводнили звідти біженки. Вони стали сильними конкурентками наших заробітчанок – погоджу ються працювати за значно ниж чу платню. Причому, багато з них досить трудолюбиві й сим патичні – конкуренція україн ським західнянкам достойна”. Зрештою, й італійці стали більш ощадливими, вважає моя співрозмовниця. У багатьох сім’ях відмовляються від провідної для наших жінок професії – доглядальниць за старенькими родичами.

Тепер розширюється мережа будинків для людей по хилого віку і вигідніше молодим сім’ям сюди віддавати своїх немічних батьків. Хоч Італія за кількістю насе лення перевищує те, що прожи ває в Україні, на 13 мільйонів чоловік, там добре розвинуті автомобільна, легка, харчова й металургійна промисловість, де потрібні робочі руки, а особливо туризм, вона вже перенасичена кадрами. Та місцеві роботодавці не цураються українок завдяки їхній працелюбності, виносли вості й невибагливості. “Завдяки Італії маю змогу оплачувати навчання двох дітей у вузах у рідному краю, – сказа ла на прощання моя співрозмов ниця. – Зрештою, й підлатувати здоров’я хворих батьків”. Інша співрозмовниця з болем у серці розповідала, як підірва ла здоров’я на важких роботах у португалії. “Трудилася на будо вах, – сказала вона. – Раніше українські будівельники, яких тут досить багато, добре заробляли – нерідко виходило навіть по дві тисячі євро в місяць. Самі ро зумієте, тамтешні роботодавці даремно гроші не платять – до водиться на жаліти здоров’я. От і моє здало”. Тепер, на думку жінки, на шим арбайтерам стає в Порту галії все важче. Адже її уряд, аби захистити ринок праці від чу жинців, прийняв досить суворий закон. Згідно з ним іноземцям дуже важко влаштуватися на роботу. Хоч ця держава в 4,5 раза менша за населенням від Ук раїни, там багато наших спів вітчизників знайшло притулок. У позаминулому кварталі вони переслали в рідні домівки 17 мільйонів заробітчанських до ларів. Їх зароблено в різних сфе рах, зокрема промисловості й сільському господарстві, які там досить розвинуті.

ЧЕТВЕРТИНА БЮДЖЕТУ. Таку загальну кількість гро шей приносять за рік в Україну наші заробітчани з різних дер жав світу. Цей висновок випли ває з даних НБУ. За його дани ми, лише у першому кварталі офіційно переказано в Україну 1,5 мільярда доларів США – на 22 відсотки більше, ніж за такий час торік. А щорічно через офіційні структури пересилають в межах 5 мільярдів доларів. Та це, як мінімум, лише поло вина грошового потоку із за рубіжжя на українські терени. Адже досить багато співвітчиз ників передають гроші рідні не офіційно – автобусами, через знайомих. Тобто, як кажуть у народі, живою і ніким не контро льованою поштою. За неофіційними даними, всього в зарубіжжі гнуть спину на чужинців, примножуючи стат ки зарубіжних країн, до семи мільйонів співвітчизників. Те перішня четверта емігрантська хвиля, яка є винятково трудо вою, найбільша за всю історію України. За даними дослідників, під час першої хвилі еміграції (кінець ХІХ – початок ХХ століть) на Захід, переважно в Канаду, США і Бразилію, виїхало 500 тисяч українців. Це була суто трудова еміграція. А друга хвиля – у 2030 роках минулого століття – мала полі тичний відтінок, викликаний не згодою з діями тодішнього ре жиму. З України втікло, пере важно із західних регіонів, 200 тисяч співвітчизників. Після війни з фашизмом у зарубіжжі зали шилося майже 210 тисяч ук раїнців – колишні “остарбайте ри”, які побоялися повернутися на Батьківщину, а також 10 ти сяч бійців дивізії СС “Галичина”, кілька сотень вояків УПА та дея ких інших категорій. Нинішню хвилю заробітчан ства породили попередні владні, бізнесові й кримінальні клани. Руйнуючи, розхапуючи і плюнд руючи залишений комуністич ною системою могутній по тенціал, вони збагачувалися не баченими в світі темпами. А його творцям залишили крихти. Пов ністю втративши віру, що в рідній країні можна навести порядок і заробити на достойний шматок хліба, масово почали рятувати ся в зарубіжжі. А в неньціУкраїні хай, мов ляв, діється воля Божа.

Соціологи, чиновники і політики бачать, як правило, в заробітчанстві на чужині лише одну сторону медалі – дохід остарбайтерів і їх родин. А друга стосується сирітства або напівсирітства дітей при живих батьках, підрив здо ров’я пекельною працею на чужинців, гіркою старістю, бо багато арбайтерів не сплачують страхові внески... Тож недаремно багато найвизначніших представ ників нашої нації з болем говорили про заробітчанство. Згадаймо крилаті слова: “Нема на світі України, Немає другого Дніпра, А ви претеся на чужину Шукати доброго добра” – Шевченко. Він же надоумлює: “В своїй хаті своя правда, І сила, і воля”. Не втрачають актуальності слова Франка: “Нам пора для України жить”. Тож політика й дії влади мають бути такими, щоб перетворити Україну з експортера своїх людей на чужину в державу, де б вони могли себе реалізувати в ім’я її процвітання й поліпшення свого благополуччя.

---

• 09/09/2011 13:27 - Сміх і диво викликають політтехнології
• 02/09/2011 22:56 - Юлина справа як лакмусовий папірець суспільних настроїв
• 12/08/2011 20:38 - Табу на демонструваня "мускулів військовиків"
• 05/08/2011 21:35 - Перемоги і поразки "воюючих сторін"
• 29/07/2011 15:03 - Бігом до Європи!

• 15/07/2011 17:28 - Влада і корупція: хто кого переможе?
• 08/07/2011 16:14 - Світло в кінці "газового тунелю"
• 01/07/2011 22:52 - Шахрайство з політичним присмаком
• 24/06/2011 21:25 - Що за обнадійливістю
• 17/06/2011 14:35 - На могили воїнів ідуть молитися, а не влаштовувати політичні шоу

---