КУМІВСТВО. Воно, як ракові метастази, підточує суспільство. Навіть в старі часи, коли згідно з компар тійним статутом на це негатив не явище накладалося суворе табу й за його порушення мож на було поплатитися партквит ком і таким чином перекресли ти свій кар’єрний ріст, кумівство не вдавалося викорінити. З проголошенням нашої не залежності створився для ньо го більш надійний грунт. Адже старі порядки було ліквідова но, а взамін нічого кращого не впроваджено. За рахунок со ратників по знищенню старої системи, кумів, рідних і знайо мих почали розростатися різні владні структури, досягнувши епогею в “помаранчеве” ли холіття. Порівняно з 1990 ро ком у рази зріс Кабмін, різні відомства й міністерства. Їх поповнення часто відбувалося не за рахунок талановитих “чу жинців”, а свояків. На думку експерта Україн ського незалежного центру політичних досліджень Світла ни Конончук, добір і розстанов ка кадрів у владі відбувається за принципом родичних, осо бистих, дружніх або регіональ них зв’язків. Україна продов жує існувати в моделі “патрон – клієнт”. “Особисті зв’язки ста ють перевагою для одержання влади, – підкреслила вона.
– Ця модель не нова для України. Фактично їх батьками були всі ті, що починали працювати в період президентств Леоніда Кучми... В ній принципово не можливими стають реформи і протидія корупції, оскільки це повинно бути спрямовано на са мих агентів влади, пов’язаних особистими зв’язками”. Тож поліпшити ситуацію має новий закон. Згідно з ним держ службовцю забороняється мати в своїй підлеглості когось з рідні – дружину, чоловіка, дитину, ро дича, брата, сестру, діда, бабу, внука тощо. Якщо такий факт має місце до набрання чинності законодавства, то дається від повідний строк на те, щоб пе ревести родича на іншу посаду або звільнити. За порушення навіть намічено штраф з до сить солідною вилкою. Сумніваюся, чи це дасть на лежний ефект. Адже нині чи новники тісно пов’язані між со бою, насамперед за партійною приналежністю. У разі потреби завжди виручать свого колегу – без жодних проблем прий муть під свою опіку його роди ча. Причому, не ущемлять в платні й посаді. Якщо кумівство у владних структурах більшменш легше викорінити, то в інших сферах – досить важко. Найбільша про блема, з якою стикаються аме риканські інвестори в Україні – це кумівство в економіці. Про це заявив посол США в Україні Джон Теффт в інтерв’ю одному з видань. “Є ще в країні ку мівство, зокрема в економіці?” – перепитав він і сам відповів. – Звичайно. Це саме ті пробле ми, з якими стикаються тут аме риканські компанії”. За словами Теффта, в ньо го нема точних даних щодо того, скільком інвесторам до велося за це йти з України. Чи мало з них хотіли би вкладати великі кошти, але їх зупиняє те, як з ними поводяться й вони не хочуть ризикувати.
ХАБАРІ. Закон посилює відповідальність як за їх одержання, так і різні подарунки-презенти, якими подекуди ощедрюють властьімущих за допомогу щодо вирішення відповідного питання. Чітко визначено міру пока рання за лакомство на хабар. Так, за нього в сумі до 85 гривень загрожує штраф 8500 12750 гривень. Від 85 до 3339 – штраф 850012750 гривень, або обмеження волі на 25 років. За хабар 34008499 гривень – 510 років тюрми плюс конфіс кація майна. А за понад 8500 гривень хабара можна загри міти за грати на строк 812 років з конфіскацією майна. Досі теж не солодко доводи лося тим, хто попадався на ха барі. Та це зло не вдавалося викорінити. Сумніваюся, чи й закон, покликаний боротися з корупцією в рядах чиновників, зупинить прояви цього негати ву. Адже в нас досить багато майстрів знаходити лазівки. Зрештою, маємо надто ба гато хороших законів. Однак їх нерідко перетворюють, як ка жуть у народі, в дишло – повер тають в необхідну сторону. Отже, й хабар можна кваліфіку вати, як подарунок, доброчин ність чи навіть подяку. Тим більше, що дозволено брати лише презенти. Хоч оговоре но, що ними можна ощедрюва ти два рази на рік, причому на суму не більшу 50 відсотків мінімальної платні – тепер 480 гривень. Але хто зможе про контролювати, скільки разів і на яку суму піднесено чиновни ку презент. З цього приводу досить ці каві думки висловив глава спо стережної ради Фонду регіо нальних ініціатив Сергій Рудик, який “віддав” держслужбі май же десять років і добре знає її тонкощі. “Подарунки прирівня но до пожертвування. А бла годійні пожертвування – най більш поширений спосіб заву алювати хабар держслужбов цю”. Тож важко передбачити, чи вдасться навести порядок щодо пожертвувань, які нині дають ся під милозвучною назвою – “благодійні”. Причому, нерідко в примусовому порядку.
ДЕКЛАРУВАННЯ. Під нього, як велить новий закон, підпадають й витрати чиновників понад 150 тисяч гривень – покупки землі, автомобілів чи іншої нерухомості. Мета – відстежити нетрудові доходи. Хоч це декларування вступає в силу з початку наступного року, вже простежуються лазівки, як обійти законодавство. Перша – вдаватися до поку пок у сумі нижчій, ніж передба чено законом. Скажімо, на 149 тисяч гривень. Тоді ніхто не при дереться. “Засвітяться” лише великі покупки – будинок, зем ля чи автомашина. Та й при умові, якщо заможний чинов ник оформить покупку на себе. Друга – витрати понад 150 тисяч можна списати на роди ча, який живе, наприклад, у іншому місці. Адже, як пояснив заступник голови фракції Партії регіонів Михайло Чечетов, у підсумковій версії закону, яку підписав глава держави, дек ларувати витрати повинні всі ті, хто проживає з держслуж бовцем на одній житловій площі. Тобто, по ідеї, це сто сується тих, з ким він перебу ває в громадянському шлюбі. “Нагадаю, що ця норма всту пає в силу з 1 січня 2012 року, – підкреслив М. Чечетов. – Дек ларувати доведеться лише статки, набуті у другій половині 2011 року – закон не має зво ротної сили, бо вступає він у дію з 1 липня. Декларувати ви трати зобов’язані всі держслуж бовці, в тому числі рядові по датківці й міліціонери”. Це коментар нардепа. Ос кільки декларування витрат – справа нова, багато й неяснос тей. Згідно з даними Нацбанку 150 тисяч гривень – річна плат ня “достойного” чиновника. Тобто цифра, визначена зако нодавством, середня. Для од них вона є копійками, а для інших – усім багатством. Та й досить важко відстежи ти не вказані в декларації вит рати. Адже не скрізь є іден тифікації при придбанні чогось дорогого. Та в нас, схоже, стало пра вилом: спершу приймають за кон, а потім думають як сповна його реалізувати. Тож через відсутність чітких координатів досить часто нівелюються добрі наміри. Чи не спіткає гірка доля й декларування витрат.
Петро ПИРОЖУК.
Останні статті:
- 02/09/2011 22:56 - Юлина справа як лакмусовий папірець суспільних настроїв
- 12/08/2011 20:38 - Табу на демонструваня "мускулів військовиків"
- 05/08/2011 21:35 - Перемоги і поразки "воюючих сторін"
- 29/07/2011 15:03 - Бігом до Європи!
- 22/07/2011 14:25 - ”...А ви претеся на чужину”
Попередні статті:
- 08/07/2011 16:14 - Світло в кінці "газового тунелю"
- 01/07/2011 22:52 - Шахрайство з політичним присмаком
- 24/06/2011 21:25 - Що за обнадійливістю
- 17/06/2011 14:35 - На могили воїнів ідуть молитися, а не влаштовувати політичні шоу
- 12/06/2011 23:58 - Дивіденди і кримінал на російському газі
