Назавжди канули в Лету часи, коли “блакитне” паливо, як у народі називають газ, було доступне за ціною найбіднішим сім’ям. За роки незалежності у нас створено таку систему, в умовах якої він став вагомим економічним і політич ним мірилом. Одні збивають на ньому капітал і багатіють, а інші – підлатують свій імідж і здобувають прихильність виборців. А страждають прості споживачі газу і послуг, що надаються з його використанням.

ЖОДНИЙ владний ре жим стільки “не на хімічив” у газовій сфері, як колишній “помаран чевий” тандем Юлія Тимошен ко – Віктор Ющенко. Не лише підірвано основи вітчизняного видобутку “блакитного” палива, а й підписано з Росією надто кабальний для України договір щодо його поставки. Наша га зета вже детально розкривала вбивчість газової угоди 2009 року, укладеної між Ю. Ти мошенко та В. Путіним. Нага даю лише, що внаслідок її вико нання ми отримали газ за ціною 450 доларів США за тисячу “кубів”. Тож для нинішньої вла ди головним завданням є ви правлення дій попереднього режиму. Першим кроком, завдяки якому вдалося виторгувати зниження ціни за російський газ на 100 доларів США за 1000 кубічних метрів у обмін на про довження перебування Чорно морського флоту РФ у Криму, була Харківська угода. Однак, незважаючи на цей “торг”, ціна на “блакитне” паливо по фор мулі, прийнятою урядом Ю. Ти мошенко, залишилася. Тож до кінця року вона може досягти 400 доларів за тисячу “кубів”, оскільки в отій формулі закла дена вартість нафти і газойлю, яка з 2009 року різко зросла. Нової ціни не витримають ні виробнича сфера, ні комунал ка. Тому нові правителі доби ваються заміни в формулі наф ти і газойля вугіллям, що спри ятиме зниженню ціни на газ. Росія може переглянути формулу ціни для України, але питання в тому, що тепер одер жить взамін. І не дивно, що переговорний процес, який триває, окутано таємницею. Не вдалося, зізнаюся, знайти жод них офіційних підтверджень щодо ефективності перего ворів між главою “Газпрому” РФ Олексієм Міллером і керів ником нашого Міністерства па лива і енергетики Юрієм Бойком. Прессекретар міністра дав таку лише інформацію: “Переговори продовжуються. Як уже говорив міністр, крапка буде поставлена до кінця літа”. Ніяких подробиць не обнаро дують і в “Газпромі”. Тож не дивно, що різні дже рела – українські та російські – дають протирічливу інфор мацію. Одні доводять, ніби все “окей”, залишається лише не вирішеним питання, чим запла тимо за уступку Росії. Ця версія обростає домислами – від всту пу України в Митний союз до створення спільного підпри ємства “Газпрому” й нашого “Нафтогазу”. А інші специ до водять, що зміни Юлиної фор мули розрахунку за газ вза галі не буде, бо це надто не вигідно росіянам. Виходить, що наші чинов ники від “блакитного” палива наслідують стиль Ю. Тимошен ко щодо гласності. Адже саме завдяки строгій секретності про газову угоду в 2009 році Юлії Володимирівні вдавало ся підвищувати свій імідж.

УГОДА Тимошенко – Путін додала турбот Генеральній проку ратурі України. Відкривши кримінальну справу проти екс прем’єра, її слідчі “накопали” порушень, які тягнуть на со лідну суму. Юлія Володи мирівна, яка є непереверше ним майстром видавати чорне за біле, звинувачення в свою адресу повністю відкидає. Ще в середині травня Пе черський суд столиці закінчив розгляд її скарги щодо пору шення проти неї кримінальної справи по газовому контракту 2009 року, яку було порушено проти неї в квітні. Рішення суду однозначне: постанова ГПУ щодо цієї справи – законна. Таким чином дано добро на її доведення до логічного кінця. Нагадаю, слідство вважає, що Ю. Тимошенко перевищи ла владні й службові повнова ження при підписанні газової угоди, внаслідок чого було за вдано Україні значних збитків. Адже тоді ціну на газ було на багато завищено, причому обу мовлено формулу, яка й досі впливає на її формування. Більше того, Ю. Тимошенко, як прем’єр, одноособово дала доручення “Нафтогазу” на пе реговори з невигідними для нас умовами, не заручившись рішенням Кабміну. Недарма глава російського уряду тоді сказав, що з українським пре м’єром працювати комфортно. Від отієї угоди найбільше страждають прості споживачі “блакитного” палива. Адже вища за нього ціна тягне на крутки за оплату обігріву жит ла, постачання води з піді грівом. Чимало сімей неспро можні оплатити послуги, в та рифи яких закладено газ. Тому влізають у великі борги. Поки що просвітку на кра ще не видно. На липень і жов тень, щоб якось компенсувати високу на нього ціну, заплано вано два підвищення ціни на газ – у межах 26 відсотків кож не. Оскільки лише 20 відсотків комуналки покриває газ із ук раїнських родовищ і при нуль овій рентабельності “Нафтога зу”, його ціна має складати майже 360 доларів за 1000 “кубів”. Тепер для житловоко мунальної сфери він обходить ся в сумі 164 долари за таку ж кількість. А середня ціна ро сійського газу, з врахуванням транспортування і ПДВ, вже у наступному кварталі може до сягти 430 доларів за тисячу “кубів”. Словом, порятунок один – змінити Юлину форму лу створення ціни.

ВАЖКО прогнозувати результати теперіш ніх переговорних про цесів з російськими газовими королями. Тим більше, що вони відбуваються, як у владні часи Ю. Тимошенко, не глас но. “Той факт, що про резуль тати переговорів нічого відкри то не говориться, свідчить про те, що домовленості є, але в них закладено умови, котрі ви ходять за рамки повноважень Міллера і Бойка, – таку думку висловив директор енергетич них програм Центру “Номас” Михайло Гончар. – Наприклад, політичні вимоги”. А от незалежний відомий експерт Валентин Землянсь кий вважає, що нам узагалі не потрібно йти на якість уступки. “Наш головний аргумент – якщо не буде перегляду ціни, ми можемо звернутися в Стокгольмський арбітраж. Адже в контракті закладено умови, що формула може бути переглянута, якщо умови рин ку змінилися, що й сталося”. Прикро, але факт: присмок тавшись до російських газових джерел, протягом нашої неза лежності замулюємо вітчиз няні. А в найгірші комуністичні часи газова промисловість України була провідною галуз зю її паливноенергетичного комплексу. Протягом тридця ти років, які новітні “націонал патріоти” вважають “чорними”, видобуток газу в Україні знач но перевищував рівень її влас ного споживання. Сприяло відкриття нових родовищ як в західному регіоні, так і в східно му. Тоді інтенсивно розвивало ся газотранспортна система. Від родовищ Прикарпаття був споруджений газопровід Да шава–Мінськ, згодом продов жений до Вільнюса та Риги, і українське “блакитне” паливо почало надходити до Білорусі й країн Прибалтики. Також по чалися його поставки до Поль щі й тодішньої Чехословаччи ни по нових підземних магіст ралях Дроздовичі–Держкор дон і Долина–Ужгород. Затаврована нині комуніс тична влада в стократ краще, ніж режими незалежної Ук раїни, дбала про розвиток га лузі. Її добре фінансували. Все – від створення нових колек тивів і підготовки кадрів до поліпшення умов праці до на лежної її оплати – було в центрі уваги тодішньої влади. Та новітні режими, повністю лік відувавши старі хороші поряд ки, взамін нічого кращого не впровадили. Таким чином сприяли зачахненню провідної галузі. Натомість здобували і продовжують здобувати полі тичні дивіденди на торгах з по стачальниками “блакитного” палива – росіянами, душачи ним у кінцевому рахунку спів вітчизників. На світлинах: Олексій Міл лер розказує, як його “Газ пром” “облагодіює” українців; один з об’єктів транзиту “бла китного” палива з північної держави сусідки.

Петро ПИРОЖУК.