Наша новітня історія надто багата резонансними справами, на розкрутці яких чимало політичних формувань підлатували свій імідж. Вони різні й багатогранні, як саме життя. Та “ігри” навколо них зводилися до одного – відвернути увагу простих співвітчизників від негараздів. Однією з останніх таких справ є політичні спекуляції навколо судового процесу над екс-міністром внутрішніх справ Юрієм Луценком, що розпочався минулої декади.ОСНОВА. Вона для падіння екскерівника силового відомства почала створюватися ще на зорі його кар’єри. Будучи одним з провідних командирів “помаранчевої” революції, після перемо ги в ній удостоївся поста міністра. Пер шою підмітило лихо від новоспеченого головного силовика держави керівництво Селянської партії України, яку тоді очо лювала далекоглядний політик і відомий аграрник Тетяна Засуха. Його розкрито в зверненні провідних партійців до глав дер жави і парламенту. “У якості репресивного органу обрано МВС – орган влади, який насправді по кликаний захищати права громадян, – підкреслювалося в ньому. – На жаль, на сьогодні склалася ситуація, коли ніхто не може бути впевнений, що завтра репресії не торкнуться кожного з нас, що не по вториться 37й рік, а органи правозахис ту не перетворяться в каральні. Тому ми звертаємося до Президента України, як гаранта Конституції, з проханням навес ти порядок, припинити міліцейську сва волю, розглянути питання щодо відпо відності займаній посаді міністра Луцен ка Ю. В...”
Партія та її лідер Т. Засуха потрапила в немилість “помаранчистської” влади за чітку позицію щодо розрідження, образ но кажучи, чорних хмар над селянами, які над ними згущував новий “помаранче вий” режим. Очолюючи аграрну фірму в селі Ковалівка на Київщині, яка тоді сла вилася високим рівнем виробництва, до стойною оплатою праці й справжньою турботою про трударів ланів і ферм, вона сповна відчула руйнівність владних дій. Як личить лідеру партії селян, стала на їх захист. Проти Т. Засухи та її соратників на правили міліцейські підрозділи. Їх віро ломний напад на село і фірму співпав, зізнаюся, з моїм сюди відрядженням, як кореспондента “Селянської газети”. По бачене викликало жах. У перший день приїхали загони спецпідрозділів на трьох автомобілях і в повному бойовому екіпіру ванні. А наступного дня о шостій годині ранку сільську тишу порушили вже п’ять автомобілів із спецназівцями. На захист селянської партійної лідер ки і господарниці та її соратників вийшли сотні жителів з усіх трьох населених пунктів, на території яких розташована агрофірма.
Її трударі, діти та пенсіонери утворили живі щити, перешкоджаючи діям Луценкових “соколів”. Лише завдяки зва женим діям селян вдалося уникнути кро вопролиття. Вже цей напад, який розглядав пар ламент, давав підстави відправити Ю. Луценка у відставку. Однак обговорення міліцейського свавілля він перетворив у політичний балаган. Адже одним з фун даторів тодішньої “помаранчевої” коаліції в парламенті був Ю. Луценко. Гарант Кон ституції теж не зреагував на міліцейське свавілля, бо карати свого провідного “по льового” командира недавньої “помаран чевої” революції не личило. Саме тоді у Юрія Віталійовича почали вкорінюватися якості, котрі згодом і привели на лаву підсудних.
БЕЗКАРНІСТЬ. Рецидиви, породжені нею, наче ракові метастази, розросталися в діях тодішнього головного міліціонера вшир і вглиб. Прокурату ра “накопала” цілий букет порушень, що підпадають під статті Кримінального ко дексу. Одне з них стосується фінансових порушень, якими завдано державі збитків на 979 тисяч гривень. У масштабах силового міністерства сума, безперечно, невелика. Адже май же повсюдно, як гриби після теплого літнього дощу, плодилися в часи “пома ранчевого” режиму мудреці, які “надува ли” державу на більші суми. Фінансові порушення ставали модою. Але в даному випадку їх допустив глава відомства, яке покликано стояти на сторожі законності. Тож оборудки Ю. Луценка повинна бути уроком для тих, хто плутає державні фінанси з власними. Узагальнення звинувачень зводяться ось до чого: заволодіння майном в особ ливо великих розмірах шляхом зловжи вання службовим становищем і за попе редньою змовою з групою осіб, переви щення влади і повноважень, що спричи нило важкі наслідки. Так, одним із зло вживань було позачергове присвоєння своєму тодішньому водію Леоніду При ступлюку звання підполковника міліції. За вагоміші пагони, як стверджує слідство, ексводію виплачено 40 тисяч гривень. Виходить, державних грошей не шкода для людини, яка возила міністра. Серед інших зловживань – барське відзначення професійного свята – Дня міліції. Це в час, коли простий народ ледь зводив кінці з кінцями через витки цін, низький рівень платні та величезні борги по заробітку... Витрушувати в такий період казну, яка годує силовиків і котра у той період міліла, суперечило навіть здоро вому глузду. Важко прогнозувати, як суд, котрий розглядає Луценкові дійства, їх оцінить. Тим більше, що висновки навіть фахівців розходяться. Адже слідство й суд – різні інстанції. Якщо обвинувач може вимага ти дати строк помаксимуму, то суд, вра ховуючи різні обставини, може значно пом’якшити покарання. Та аксіомою є те, що вперше в новітній історії такого високого за рангом чинов ника Генпрокуратура “довела” до суду, який вважався недоторканим. Відомий “польовий” командир Майдану, лідер “Са мооборони”, один з вагомих творців “по маранчевої” в парламенті коаліції вия вився їй “по зубах”. Тож, як кажуть у народі, не такий страшний вовк, як його малюють. ЗАХИСТ. Він своїми діями щодо вигородження Ю. Луценка спростовує народну мудрість про те, що після бійки кулаками не махають. У часи, коли він творив діла, які підпадають під статті Кримінального кодексу, його соратники мовчали, як риба у воді.
БЕЗКАРНІСТЬ. Рецидиви, породжені нею, наче ракові метастази, розросталися в діях тодішнього головного міліціонера вшир і вглиб. Прокурату ра “накопала” цілий букет порушень, що підпадають під статті Кримінального ко дексу. Одне з них стосується фінансових порушень, якими завдано державі збитків на 979 тисяч гривень. У масштабах силового міністерства сума, безперечно, невелика. Адже май же повсюдно, як гриби після теплого літнього дощу, плодилися в часи “пома ранчевого” режиму мудреці, які “надува ли” державу на більші суми. Фінансові порушення ставали модою. Але в даному випадку їх допустив глава відомства, яке покликано стояти на сторожі законності. Тож оборудки Ю. Луценка повинна бути уроком для тих, хто плутає державні фінанси з власними. Узагальнення звинувачень зводяться ось до чого: заволодіння майном в особ ливо великих розмірах шляхом зловжи вання службовим становищем і за попе редньою змовою з групою осіб, переви щення влади і повноважень, що спричи нило важкі наслідки. Так, одним із зло вживань було позачергове присвоєння своєму тодішньому водію Леоніду При ступлюку звання підполковника міліції. За вагоміші пагони, як стверджує слідство, ексводію виплачено 40 тисяч гривень. Виходить, державних грошей не шкода для людини, яка возила міністра. Серед інших зловживань – барське відзначення професійного свята – Дня міліції. Це в час, коли простий народ ледь зводив кінці з кінцями через витки цін, низький рівень платні та величезні борги по заробітку... Витрушувати в такий період казну, яка годує силовиків і котра у той період міліла, суперечило навіть здоро вому глузду. Важко прогнозувати, як суд, котрий розглядає Луценкові дійства, їх оцінить. Тим більше, що висновки навіть фахівців розходяться. Адже слідство й суд – різні інстанції. Якщо обвинувач може вимага ти дати строк помаксимуму, то суд, вра ховуючи різні обставини, може значно пом’якшити покарання. Та аксіомою є те, що вперше в новітній історії такого високого за рангом чинов ника Генпрокуратура “довела” до суду, який вважався недоторканим. Відомий “польовий” командир Майдану, лідер “Са мооборони”, один з вагомих творців “по маранчевої” в парламенті коаліції вия вився їй “по зубах”. Тож, як кажуть у народі, не такий страшний вовк, як його малюють. ЗАХИСТ. Він своїми діями щодо вигородження Ю. Луценка спростовує народну мудрість про те, що після бійки кулаками не махають. У часи, коли він творив діла, які підпадають під статті Кримінального кодексу, його соратники мовчали, як риба у воді.
Таким чином сприяли прискоренню часу його ув’яз ненню. А тепер, коли Юрій Віталійович на лаві підсудних, використовують різні за соби, щоб вигородити свого соратника. Один з вагомих заходів – збір коштів на його “викуп” – з тріском провалився, хоч до його реалізації підключилися провідні народні депутати. Суму грошей, на котру він “нахімічив”, як стверджували деякі однопартійці, вдалося зібрати. Од нак внести заставу не зуміли, адже спра ва досить резонансна. Звільнити Юрія Віталійовича із закладу “діда Лук’яна”, як називають тюрму, де перебуває така ви сока шишка, ніхто не ризикнув. Тепер, коли авторитет тюремника №1 різко знижується, чимало його соратників влаштовують шоу перед приміщенням, де вирішується його доля. Та скандуван ня в захист Ю. Луценка, яскраві плакати, широка реклама цих дійст на деяких те леканалах навряд чи прибавлять балів. Адже мета цих шоу – затушувати справжній кримінал підсудного, а справі причепити ярлик політичного характеру. Та й сам Ю. Луценко, коли вдавався до голодування, заробляв собі політичні дивіденди. Нагадаю, після того, як ще 21 квітня суд відмовив змінити міру утри мання під вартою і в черговий раз продов жив строк перебування під нею, він відмо вився їсти і через деякий час його дове лося госпіталізувати.
Дружина Юрія Віталійовича та адвокат Юлії Тимошенко – нардеп Сергій Власенко зразу ж звину ватили прокуратуру, ніби доводить екс міністра до смерті. Його голодування вміло розкручува ли деякі політики. Таким чином породжу вали елементарне почуття жалю як серед населення, так і тих, кому належало оціню вати кримінал Ю. Луценка й міру за нього відповідальності. Адже під час голоду вання він схуд. У колишнього скандаль ного керівника правоохоронного відом ства й головного самооборонця дещо здало здоров’я. Можна полюдському зрозуміти його дружину – Ірину, яка просила посадити її за грати замість чоловіка, аби він ок лигав після голодування. Але ж чоловік не приховував від неї свої вчинки. Тож вона мала в стократ більші можливості, ніж соратники, впливати на свого улюб леного, аби дорожив законодавством, як личить найвищому міліцейському чи новнику.
У минулу п’ятницю на колегії Печерського суду столиці, яка розглядає справу Ю. Луценка і де вирішено чергове слухання перенести на 9 червня, Юрій Віталійович ошелешив присутніх. “Я точно знаю, що звинувачувальний вирок уже написано, – підкреслив підсудний. – Він знаходиться в розпорядженні судді, його написали в прокуратурі, погодили в Адміністрації президента. Там написано строк – 8 років”. Головуючий на суді Сергій Вовк назвав ці слова безпідставними. Можливо, екс-міністр особисто на такий строк оцінив свій кримінал.
У минулу п’ятницю на колегії Печерського суду столиці, яка розглядає справу Ю. Луценка і де вирішено чергове слухання перенести на 9 червня, Юрій Віталійович ошелешив присутніх. “Я точно знаю, що звинувачувальний вирок уже написано, – підкреслив підсудний. – Він знаходиться в розпорядженні судді, його написали в прокуратурі, погодили в Адміністрації президента. Там написано строк – 8 років”. Головуючий на суді Сергій Вовк назвав ці слова безпідставними. Можливо, екс-міністр особисто на такий строк оцінив свій кримінал.
Петро ПИРОЖУК.
Останні статті:
- 01/07/2011 22:52 - Шахрайство з політичним присмаком
- 24/06/2011 21:25 - Що за обнадійливістю
- 17/06/2011 14:35 - На могили воїнів ідуть молитися, а не влаштовувати політичні шоу
- 12/06/2011 23:58 - Дивіденди і кримінал на російському газі
- 12/06/2011 23:44 - І знову Медведчук
Попередні статті:
- 27/05/2011 21:33 - Політичні дивіденди
- 27/05/2011 21:27 - Фактор Дубини
- 20/05/2011 22:53 - Чи поліпшаться зв’язки з владою?
- 06/05/2011 21:58 - Замах на День Перемоги
- 22/04/2011 19:13 - Свято Космосу від Путіна
