Газета Прикарпатська правда

Skip to content

Tue05222012

Останні новини:

Рівність перед законом

Тайны наших гор

За рік мінус 145 000

Під депутатським "дахом"

Кабмін: біля небезпечної межі чи закономірність

Back Аналітика

Політика

Політичні дивіденди

П'ятниця, 27 травня 2011, 21:33

Перегляди: 99

1
2
3
4
5

Чимало політформувань все сильніше розгортають баталії за привернення до себе виборців
З наближенням виборів до Верховної Ради чимраз сильніше розгортатимуться політичні баталії за теплі місця під парламентським сонцем. Першою вагомою репетицією були спекуляції навколо величного свята – Дня Перемоги. Бійка у Львові, протидія його відзначенню в ряді інших міст західних регіонів України – це одні із заходів відповідних політсил щодо здобуття вкрай необхідних дивідендів. Тож хто їх прибавляє, а хто втрачає позиції?

ФАВОРИТИ. На електоральному полі Галичини та ряду інших регіонів, де тривалий час ними були тимошенківці та ющенківці, чимраз сильніше закріплюються тягнибоківці. Якщо розкласти по поличках події, що відбули ся 9 травня в західноукраїнських містах, особливо у Львові, то нічого непередба ченого не сталося. Так, “львів’яни дока зали, що Львів – це Бандерштадт”, – гор до заявив депутат міськради – “сво бодівець” Юрій Михальчишин. Більше того, він відмовився вибачити ся перед немічними ветеранами, які прий шли віддати шану тим, хто поліг у бо ротьбі з фашизмом. “Після того, як по нас стріляли в нашому місці, – підкреслив він, – вибачень не буде”. Дійсно, постріл зафіксовано, але його не спровокували ні ветерани, ні ті, хто приїхав у древнє місто віддати шану за гиблим фронтовикам. Тепер відомо, що зброєю з гумовими кулями скористався син ексглави обласної державтоінспекції, 29річний Святослав Сопільник.

До речі, його батько пояснив, що син натиснув на “курок” випадково. На цьому факті “свободівці” зробили велику політику, в якій майстерно пропіарили себе, як єдиними захисника ми нації. А всі, мовляв, протистояння в часи підготовки і відзначення Дня Пере моги, які переросли в бійку, породжені прихильниками цього свята. І багато співвітчизників, не маючи реальної інфор мації, повірили тягнибоківцям. Таким чином лідер ВО “Свобода” Олег Тягнибок і його прихильники посилили свої позиції, принаймні в Галичині, витіснивши з електорального поля со ратників Юлії Тимошенко та Віктора Ющенка. Прикро, що такий розвиток подій до душі, складається враження, цент ральній владі. Про це свідчить повільність та слабка гласність дій підзвітних їй сило вих структур, котрі покликані без зво лікань розставити всі крапки над “і” та широко поінформувати громадськість. Зрештою, створюється видимість бла гополуччя, хоч навіть між гілками влади штучно загострюється напруженість щодо назви передбаченого законодавством свята – Дня Перемоги. “Не вважаємо, що встановлений совєтським режимом день 9 травня є днем перемоги українського народу”, – підкреслено в зверненні нашої обласної ради, де домінують “свободівці”, до керівництва найвищої в Україні влади. Далі – більше: “Звертаємося до Верховної ради України та Президента України з пропозицією, – наголошено в зверненні, – припинити дію Закону України “Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 років”. Це звернення зразково розрекламо вано в кишенькових ЗМІ, донесено до відома широкого кола співвітчизників.

Однак вони досі не можуть дочекатися реакції “центру”. Думаю, що таким чином тут сприяють “свободівцям” набирати дивіденди, адже ця політична сила до сить вигідна в боротьбі з тимошенківця ми, які мріють повернутися у владні крісла. Тож не дивно, що О. Тягнибоку та його соратникам чи ненайбільше відкритий ефір на провідних телеканалах. ПРОГРАШ. Хоч тимошенківці в ряді західних регіонів України, насамперед, Прикарпаття, витинають гопака під музику тягнибоківців, вони втрачають політичні дивіденди. Соратники Ю.Тимошенко, вдаючись нерідко до псевдо націоналістичної риторики, зіткнулися з сильнішими конкурентами щодо привер нення на свій бік виборців, які здатні діяти не лише словом, а й кулаками. Про це засвідчила бійка в тому ж Львові на День Перемоги. Вона породила не лише жах у душах тих співвітчизників, які глибоко ша нують і в серці зберігають пам’ять про дідів і батьків, полеглих на полях битв з фашистськими полчищами, а й міжна родний резонанс. Так, багато прикарпатців, як і східних регіонів України, рятуються від злиднів у рідній домівці в Росії. Тюмень, Підмосков’я – це головні регіони, де наші співвітчизни ки почорному батрачать на російських олігпрхів. І от партійці впливової там політсили Жириновського поставили пи тання руба: оголосити наших арбайтерів персонами нонграта, заборонити пере силати грошові перекази у Львів. На щастя, російські олігархи не зреа гували на цю вимогу Жириновського. Адже там цінують наших трударів за пра целюбність, безвідмовність виконувати навіть найважчу роботу й за невибаг ливість щодо умов праці й проживання. Хоч ніхто й не відкидає розвиток подій за сценарієм Жириновського. Тим більше, що в справу втрутилася російська дума, вимагаючи покарати наших “націонал патріотів” за акти вандалізму над симво лами Перемоги. А вдалися вони й до маразму – відібрали в генконсула Росії в Львові вінок на дорозі до Холму Слави і топтали його. Програли вуличним “бійцямпатріо там” ветерани, чесні співвітчизники, які сповідують свято День Перемоги й праг нули поклонитися тим, хто поліг на полях битв з фашизмом, визволяючи, зокрема, від їх полчищ і Львівщину. Тим, чиї імена викарбовано на тому ж Холмі Слави, од наково, вшановують їх чи обливають бру дом. Це потрібно живим. Серед тих, хто з тріском провалив відзначення величного свята й значно підмочив свій імідж, місцева влада. По перше, абсолютно не використала на дані їй законодавством права щодо не допущення бійки. Подруге, поглиблено розбрат у суспільстві й, потретє, створе но більш надійну основу для нових політичних спекуляцій. Саме за їх раху нок привернути на свій бік виборців, яких бракуватиме багатьом партіям і партійкам у час наступних виборчих перегонів.

МАЙСТЕРНІСТЬ. Найбільш майстерно щодо розкрутки свого іміджу використовує події 9 травня тягнибоківська “Свобода”. Поки в співвітчизників досі нема реальної інформації, хто всетаки затіяв бойню, вакуум заповнив її лідер, причому на сесії Львівської обласної ради, де досить багато його соратників. Насамперед, перепало від нього міліції. Мовляв, поширюються чутки, що безпорядки сталися через боротьбу місце вих міліцейських кланів. Вони нібито хотіли підсолити один другому.

Свою версію лідер партії не підкріпив жодним вагомим доказом. А всебічний аналіз доступної інфор мації свідчить, що саме правоохоронці не допустили більш широкого й злісного мас штабу бійки. Зрештою, це на основі кон кретних фактів довів головний міліціонер України з трибуни Верховної Ради. Та й кінострічка, яку прокрутили народним обранцям, не дає підстави заплямовува ти міліцію. У стилі “демократів” містечкові події пов’язано із зовнішнім втручанням. За іншою версією О. Тягнибока в львівській бойні замішана рука Москви – агенти відповідної служби. А от на думку про фесійного львівського політолога Юрія Шведа, “Свобода”, чим ближче до парла ментських виборів, себе сильніше про піарюватиме. “Інакше її електорат потре бував би звіту по вирішенню проблем економіки і соціалки в тих західноук раїнських областях, де вони очолюють місцеві ради. А це складніше”. Якраз майстерно розкручена бойня, що відбулася в столиці західного регіону України, відкинула назад негаразди, які душать населення. Серед них – витки цін, погіршення ситуації в ряді доленосних галузях, зниження платіжнокупівельної спроможності населення... Мені, зізнаю ся, готуючи цю кореспонденцію, не вда лося знайти жодного факту, щоб якийсь представницький орган влади, де доміну ють “свободівці”, поділовому зайнявся вирішенням цих проблем, хоч у час ви борчих перегонів обіцяли позолочені гори й манну з неба.

Деякі збанкрутілі політсили виношують ідею підлатати ними ж подірявлений свій імідж і в день трагічної дати – 22 червня в 70річчя, коли вдосвіта на мирні й сплячі міста і села по всьому кордону тодішнього Союзу РСР – від Прибалтики до Чорного моря – було скинуто тисячі тонн авіабомб і випущено снарядів з чужих гармат. Бо ж про віроломний напад фашистських полчищ неоднозначна думка, зокрема в західних регіонах України. Важко прогнозувати, чи органи виконавчої й представницької влад зроблять цього разу висновок з львівського побоїща.

Петро ПИРОЖУК.

Останні статті: