Газета Прикарпатська правда

Skip to content

Tue05222012

Останні новини:

Рівність перед законом

Тайны наших гор

За рік мінус 145 000

Під депутатським "дахом"

Кабмін: біля небезпечної межі чи закономірність

Back Аналітика

Політика

Манія влади

П'ятниця, 24 грудня 2010, 00:00

Перегляди: 191

1
2
3
4
5

Як роздували штати в держструктурах. Навряд, чи колинебудь був таким приємним присмак влади для надто роздутої армії тих, хто в ній працює, як у новітні часи. Надто багато її представників, видаючи величезні економічно соціальні провали розбудовою держави, а виснаження нестатка ми простих співвітчизників за нормальний рівень життя, донедав на паразитували, розкошуючи на тлі їх злиднів.

ЧИ не найбільший присмак влади відчула “помаранчева” еліта. До вівши за п’ятиріччя свого царю вання країну до катастрофічного стану, знову вдається до різних засобів, аби повернутися до влади, втраченої після останніх президентських виборів. Недав но, наприклад, просочилася інформація, що експрем’єр, а нині головна опо зиціонерка, активно готується до парла ментських виборів у березні 2011 року. Прості співвітчизники вже звикли з думкою, що вони відбудуться восени 2012 року. Але для цього необхідно зробити досить вагомий законодавчий крок – пар ламент повинен 2 лютого 2011 року про голосувати 300 “штиками” за зміни в Кон ституцію. Тож головна опозиціонерка роз раховує, що їх такої кількості не набе реться. Тоді у ВР і ЦВК залишиться один вихід – оголосити вибори на березень наступного року, як цього вимагають статті при них теперішнього Основного закону. Цікаві думки з цього приводу висло вив відомий політолог Вадим Карасьов. “Розмови про те, що вибори можуть відбу тися в 2011 році, не безпідставні, – підкрес лив він. – На тлі реформ, хоч про їх якість можна сперечатися, є позитивна хвиля очікувань в користь влади, яка до 2012 року може піти на спад.

І, звичайно, пре зидент повинен бути зацікавлений в тому, щоб провести у ВР “список Януковича”. Інше питання – наскільки тепер Банкова готова взяти на себе підготовку до ви борів: списки, номінанти по округах”. У значно вигіднішій позиції тепер зна ходиться ексголовна урядовка. “Для Ти мошенко вибори в 2011 році вигідні в будьякому випадку, – наголосив В. Карасьов. – Їй необхідно увійти у Верховну Раду, бо інакше в неї почнуться пробле ми як по лінії влади і правоохоронних органів, так і внутрі партії – в ній також є нові лідери і формується глухе незадово лення Тимошенко”. Додам: оті проблеми вже почалися. Спеціалісти Міжнародного аудиту уряду Ю.Тимошенко, які перевіряли його діяльність протягом 2008–2009 років, “на копали” порушень на 3 мільярди гривень. Хоч її соратники запудрюють мізки співвітчизникам, що ніби зарубіжні фірми, які аналізували діяльність ексКабміну, ніколи не займалися фінансовим ауди том, насправді до нас приїжджали фахівці, котрі добре знають, як “відмивають” ве ликі кошти. Зрештою, й КРУ, яке долуча лося до перевірок і виявило значне фінан сове зло, теж не ликом шито. Найкращий порятунок для творців фінансового лиха – депутатський ман дат. Маючи його, можна й з трибуни ВР справу представляти так, ніби його творці заслуговують на німб над головою.

В цьо му досвіду Ю. Тимошенко та її соратни кам не позичати, про що свідчать останні їхні дії. АЙБІЛЬШ розвинувся присмак влади після проголошення Укра їною незалежності. У неї хлинуло багато тих, кому в комуністичні часи не довіряли портфелів через їх слабку підго товку до керівництва процесами, які за безпечують нормальне життябуття співвітчизників. Про величезні темпи роз ростання чиновницького апарату свідчать бодай такі дані. У першому складі Кабінету міністрів незалежної України, який очолював справжній комуніст Вітольд Фокін (тра вень 1990 – жовтень 1992 роки) працюва ло рівно в три рази (!) менше чиновників, ніж у часи прем’єрства Ю. Тимошенко. Якщо команді Вітольда Павловича вда лося зберегти високий рівень вироб ництва, низький показник безробіття, належні соціальні стандарти життя, то “помаранчисти” Юлії Володимирівни зуміли потрощити все, що раніше забез печувало економічносоціальний розви ток. У часи Фокіна Україна входила в чис ло економічнорозвинутих держав світу. Звичайно, по багатьох параметрах ми відставали, і все ж у провідних галузях займали лідируючі позиції. З того могут нього набутку залишилося в останні роки те, що мають слаборозвинуті країни. Руй нування доленосних сфер відбувалося в рівнозначних темпах зростання чинов ницького апарату. Особливо високі темпи збільшення кількості чиновників зафіксовано в час “помаранчевого” п’ятиріччя. Різні влад новиконавчі структури розрослися зага лом більш, як на 30 (!) тисяч чоловік. Такого нашестя у владні крісла чинов ницької братви на тисячу співвітчизників, як у нас, навряд чи витримала б навіть досить розвинута держава. Фактично в Україні перевершено роз рахунки відомого й мозковитого англійця Паркінсона, який довів, що чисельність бюрократичного апарату збільшується на 57 відсотків за рік незалежно від обсягу робіт. Свою закономірність Паркінсон підкріпив двома факторами: всякий ви сокий чиновник прагне примножити помічників, а не суперників, здатних його замінити. Це поперше, а подруге, – бю рократи повсюдно прагнуть створити ро боту один для іншого та їх родин. Ця тенденція особливо проявилася в Україні. “Демократи”, здобувши владу, постійно створювали в своїх структурах місця для тих, хто їм допомагав вибити керівні порт фелі. Тисячі “помаранчистів” було посад жено в керівні крісла лише за те, що кричали на майданах на зразок “Так, Ющенко!”. Оскільки старих посад не вис тачало, створювали нові. Тож повсюдно появилося стільки нових чиновників, як грибів після тепленького літнього дощу.

ЧИНОВНИЦЬКІ структури розрос лися до таких розмірів, що навіть виникла загроза національній без пеці України. Корупція, кумівство, бюро кратизм, хабарництво – все, наче черво точина, підточує основи держави. Це діти ще, породжене владними лідерами, вик ликало згодом у них занепокоєння. Од нак жодним главам держави та уряду не вдавалося припинити роздмухування армії чиновництва, хоч неодноразово вда валися до таких спроб. Лише теперішній президент Віктор Янукович учинив, як кажуть у народі, Вар фоломіївську ніч для чиновництва. Згідно з його реформ владної системи позбу дуться теперішніх портфелів майже 130 тисяч чиновників – тобто 20 відсотків. Правда, їм згідно з законодавством, до ведеться виплатити майже 250 мільйонів гривень компенсації. І все ж держава за ощадить 1,4 мільярда гривень – таку суму довелося б їм виплачувати, коли б сиділи в старих кріслах. Безперечно, захід президента непо пулярний, як і ряд інших. Бо ж усетаки майже 130 тисяч чиновників з їхніми сім’ями і родинами – досить велика сила. Вона здатна створити не менший май дан, ніж недавно бізнесмени від торгово го ремесла. І все ж іншого кроку до оздо ровлення владної системи нема.

Та навіть завдяки цим діям президен та армію чиновництва не вдасться змен шити до такої кількості, як було, скажімо, напередодні “помаранчевої” революції. А тим більше, в часи прем’єрства далеко глядного аналітика В. Фокіна. Зрештою, в багатьох країнах набуто хороший досвід щодо вгамування владного апетиту. У Грузії, наприклад, внаслідок реформ системи управлінського апарату й різних відомств, кількість чиновників було ско рочено в 20 (!) разів. Багато відомств було об’єднано, а тим службістам, які залишилися працювати, з метою їх зацікавлення до сміливішого й ефек тивнішого вирішення проблем, платню підвищено в 15 (!) разів. І компактний держапарат сприяє розбудові держави значно краще, ніж колишній громіздкий. У багатьох інших країнах, де досить низький рівень корупції, зокрема в Авст ралії, Канаді, Данії й США, продумані й не роздуті, як у нас, різні відомства. І держа ви живуть, розвиваються. Тож, надіюся, що оті 20 відсотків скороченців – лише перша ластівка. Бо жити і творити з таки ми роздутими держвідомствами – від рай онних до центральних, далі не можна. Зрештою, й не повинні, якщо хочемо не провалів, як досі, а поступу вперед.

Петро ПИРОЖУК.

Останні статті: