У народі говорять: скажи, хто твій друг, а я скажу, хто ти. Ця мудрість на тлі серії арештів високих нині ексвладних чинов ників, які в часи прем’єрства Юлії Тимошенко правили, образ но кажучи, державним балом, розкривають закулісну діяльність її тодішньої команди. Одні соратники, сидячи на нарах, уже дають свідчення, а іншим – пророкують грати.

Надійно почували себе під “крилом” нині експрем’єра Ю.Тимошенко її соратники – О.Турчинов, В.Іва щенко, А.Макаренко, Б.Данилишин та І.Діденко.

СЕРЕД останніх – пастор Олек сандр Турчинов. Його вважають найближчим соратником Юлії Володимирівни як по ексвладній, так і партійній роботі. З приводу його долі висловлюють різні суперечливі думки відомі особистості. “В останній час Генпрокуратура вирішує лише одне завдання – шукає компромат на Олександра Турчинова, – повідомив ексміністр внутрішніх справ Юрій Луценко. – Саме з цією метою раніше й було затримано чиновників Кабміну Юлії Володимирівни. Поміркуй те самі. При Тимошенко всі ці люди пра цювали в державних органах, які листу валися з Олександром Турчиновим. А тепер їх, схоже, заставляють дати проти нього свідчення”.

Дехто з БЮТу теж вважає реальністю відпаравку пастора на нари. “Арештува ти Тимошенко владі невигідно з точки зору електоральної підтримки, – підкрес лив народний депутатбютівець Сергій Власенко. – Та при цьому робитимуть все, щоб обмежити волю людей, які були навколо неї”. Ще більш конкретні висновки зробив відомий політолог Віктор Небоженко. “Звичайно, якщо Турчинова арештують, це буде величезний удар по Тимошенко, – наголосив він. – Адже Турчинов контро лював у більшій ступені партію, ніж вона”.

А от у Партії регіонів дотримуються абсолютно іншої думки. Тут підозрюють, що чутки про можливий арешт Турчино ва поширюють самі БЮТівці. Цим хочуть навішати виборцям на вуха локшину, ніби нова влада розправляється з опозицією. “Вони спеціально роздмухують скан дал, – сказав перший заступник голови фракції Партії регіонів у Верховній Раді Михайло Чечетов. – Таким чином хочуть підвищити свій рейтинг перед місцеви ми виборами”. У дебрях протирічливих думок, які з різних наболілих питань висловлюють політики, депутати та аналітики різної політичної закваски, надто важко знай ти істину. А що стосується перепетій на вколо Турчинова, то будьмо реалістами: без його “одобрямс”, як другої особи в уряді Ю.Тимошенко, навряд чи могли приймати кардинальні рішення. Навіть ті, які суперечать законодавству. Тож лише час дасть відповіді на запитання, навколо яких тепер ламають списи.

ЯКЩО про “підкопування” під О. Тур чинова лише поширюються чут ки, які, до речі, й у Генпрокура турі спростовують, то дії ряду інших його соратників по БЮТу вже вивчають наші доблесні правоохоронці. Однак не з кож ним їм вдається поспілкуватися. Так, ім’я ексміністра економіки Богдана Данили шина значиться на сайті Інтерполу в спи ску розшукуваних осіб, поінформувала “Українська правда”. Підозрюють його в досить солідній шкоді, завданій державі. Він, мовляв, належно не зміцнював економіку, а її підточував. Тож, аби з’ясувати істину, за вимогою слідчого довелося звертатися в суд щодо дозволу на його затримання.

Однак схопити вже нема кого – міністр від економіки часів прем’єрства Ю. Ти мошенко “випарувався”. Важко сказати, чому він утік від слідства. Можливо, відчуває, що вля пався в справи, за які місце за гратами. А може, не довіряє нашому слідству. Та факт: нема з ким вивчати і з’ясовувати досить солідний “кримінал”, у якому звинувачують колишнього головного еко номіста країни. А “доробок” слідства досить вагомий. Так, Б. Данилишина звинувачують в за подіянні державі збитків на 4,5 мільйна гривень при узгодженні ГП “Міжнарод ний аеропорт “Бориспіль” щодо застосу вання процедури обладнання. Інший “кримінал” – збиток державі на суму 14 мільйонів гривень, завданий закупкою пального для армії в 2008–2009 роках. Та це лише звинувачення, яке міг би спростувати ексміністр. Але, як кажуть в народі, на злодію й шапка горить.

Тож, очевидно, відчуваючи свою вину, вирі шив за краще втікти від слідства. Прав да, в останньому інтерв’ю по телефону він доводив, що поїхав у зарубіжжя ліку ватися, ніби в нас нема де ексчиновнику підлатати своє здоров’я. Адже для та ких, як він, зразково фінансується елітна лікарня в столиці – “Феофанія”. Зате виконуючий обов’язки міністра оборони часів прем’єрства Ю.Тимошен ко – Валерій Іващенко, який обмірковує свої дії за гратами, спілкується з слідст вом, як стверджують відповідні джере ла, відверто. Більше того, навіть визнає свою вину. А йому інкримінують зловжи вання владою або службовим станови щем при продажу держпідприємства Міністерства оборони “Феодосійський судномеханічний завод”. На одному до кументі значиться підпис В. Іващенка, що продавати майно підприємства не можна, а на другому – дано добро на його реалізацію. Сумніваюся, чи доко пається слідство, з своєї волі змінив він позицію чи за вимогою вищого за нього БЮТівця.

З двома іншими соратниками екс глави уряду – колишніми главою Держ митниці Анатолієм Макаренком і пер шим заступником глави НАК “Нафтогаз України” Ігорем Діденком справи більш кепські. Їх підозрюють в ініціюванні неза конного позбавлення газу в приватній компаніїпосередника “РосУкрЕнерго”. Незаконність цієї оборудки підтвердив Стокгольмський міжнародний суд. Згідно з його вироком маємо повернути цьому власнику не лише 11 мільярдів “кубів” газу, а й штраф у товарній формі в розмірі 1,1 мільярда “кубів” блакитного палива. Обидва високі ексчиновники не виз нають себе винними. То хто ж здійснив цю оборудку? Складається враження, що в столицю прилетіли пришельці з космосу або приїхали свинарки з яко гось регіону, “наслідили” передачею газу і змилися. Таке може бути лише в примітивних казках. Фактично ці ексчи новники в своїх висновках ставлять себе в роль казкарів.

В ТАКОМУ незавидному колі, яке формувалося з участю тодішньої головної урядовки, багато хто з її оточенців і рупористів вважає ледь не святою. Виходить, за мість коси на її голові треба причіпати німб. Зрештою, чимало співвітчизників, особливо нашого західного регіону, вірять у святість Ю. Тимошенко. Сприя ють цьому такі три фактори: надто низь ка гласність серед широкого загалу її діянь, неперевершена досі підкупна ха разматичність, найбільше серед нашої найвищої еліти вміння видавати чорне за біле. Та й не другорядну роль відіграє й менталітет українця. Тих, кого почина ють бити, він любить, нерідко не розби раючись, що карають справедливо. Не лише дії тих оточенців головної ексурядовки, які, вибачте, чихали на за конодавство, а й її самої вимагають, зре штою, об’єктивної оцінки й аналізу. Бо ж саме при її керівництві руйнівний махо вик досяг у державі епогею.

Наша газета вже розкривала на конкретних цифрах і фактах гіркі наслідки рукотворновлад ного лиха. Тож виникає резонне запитан ня, чому вона не несе відповідальність. Очевидно, тому, що з перших років нашої незалежності міцно вкоренилася така дилема: дії демократичних режимів оцінювали за принципом вуйка, який, задушивши дружину, доводив слідчим, що вкоротив життя з любові до неї. От і найвищі владні “демократи”, плюндрую чи протягом тривалого часу державу й збиваючи величезний капітал на горі людському, прикривали такі дії слово блудством про любов до ненькиУкраїни. І надто багато співвітчизників, не маючи реальної інформації, їх обожнювали. Особливо далеко назад відкинуло дер жаву прем’єрство Ю. Тимошенко. І все ж, вважаю, її чіпати не потрібно, бо це стане лише їй на руку. Адже може досить ваго мо підлатати подірявлений нею ж свій імідж властивого лише їй обробкою співвітчизників про дискримінацію вла дою її, як головної опозиціонерки.

Петро ПИРОЖУК.  Колаж автора.