“ Уряд штрафуватиме за несплату житловокомунальних послуг”. Хоч ці слова, які супере чать не лише законодавству, а й здоровому глузду, сказав віцепрем’єр Сергій Тігіпко, причому на повному серйозі, трохи давно, вони досі будоражать душі багатьох споживачів послуг “комуналки”. Адже поєднання теперішніх непопулярних дій – підвищення тарифів на газ, центральне опалення й гаряче постачання води, з поки що примарними штрафами викликає не лише жах, а й головний біль, як у нових умовах не залізти в чергові борги.

У той же час внутрішні резерви, як говорили в старі часи, тут не ви черпано. Все – від надто розду тих і високооплачуваних штатів до прорахунків у керівництві ком панією – підточує її основи. Од нак тут йдуть наїждженою ко лією. Такі поняття, як новаторст во, пошук, винахідливість, котрі цінилися в старі часи, тепер ста ють анахронізмом. Упевненість віцепрем’єра в тому, що його вбивче для про стих платників послуг дітище широко, образно кажучи, роз править крила, свідчить і такий висновок. “Ми, я переконаний, найближчим часом зробимо відповідне рішення й проведемо через парламент, яким ми за провадимо штрафні санкції”. Дивно, зізнаюся, було слуха ти такі слова з вуст високого чиновника Кабміну, котрий пра цює в команді, яка сповідує пре зидентську програму “Україна для людей”.

Адже якраз цей до кумент відіграв вирішальну роль у тому, що нинішній глава дер жави здобув перемогу на мину лих виборах. Сумніваюся, чи вдалось би провести “відповідне рішення... через парламент”. Адже в його коаліції Тігіпковська політична сила не представлена. Створи ли коаліцію інші політичні фор мування – Партія регіонів, Блок Литвина і Компартія. Їхні лідери, похоронивши стару й в деякій мірі ідіозну “помаранчеву” ко аліцію, підписали документ про нову, котра тепер домінує у Вер ховній Раді. Та шишки за “новаторство” Сергія Леонідовича про штрафи боржників послуг сипляться на весь уряд. Довелося прем’єру принизливо виправдовуватися: мовляв, вони є особистою дум кою С. Тігіпка. А уряд не зби рається використовувати штра фні санкції. Не вдалося, зізнаюся, доко патися, чи був дим без вогню. І все ж, якщо думка про штрафи дійсно особиста, то її краще вис ловлювати на пікніку, в кухні чи на дачі. Адже в народі кажуть: слово – не горобець, його не спіймаєш і воно швидко поши рюється. Тим більше, якщо про лунало з вуст такого високого чиновника, як віцепрем’єр.

ВИНИКАЄ резонне запи тання: що змусило ви сокого урядовця вдати ся до страшилки? На самперед, давня проблема не платежів за спожиті послуги, яка, безперечно, загостриться в умо вах значно вищих на них цін і тарифів. Це – поперше, а по друге, гіркий спадок, який зали шив уряд Юлії Тимошенко, не дає можливості, як він, дотувати газову сферу. Так, команда Юлії Володи мирівни, аби не втратити довір’я населення перед виборами, ку пувала російський газ по 330 доларів, а продавала йому по 50 доларів. Різницю покривала в основному за рахунок позик Міжнародного валютного фон ду.

Виборці, не маючи реальної інформації про газову ситуацію, підтримували її, хоч втягувала як кожного з них, так і Україну загалом, у величезні борги. Зішлюся бодай на деякі офіційні дані, які вдалося розсе кретити після уходу “помаран чистів” у небуття. Лише з грудня 2007 року по лютий 2010го, тоб то час правління уряду Ю. Тимо шенко, державний борг зріс більш, ніж у три рази, і досяг 316 мільярдів гривень. Фактично кожного співвітчизника, включа ючи немовлят, увігнано в борг на суму 7000 гривень. Новій владі, під час харківських переговорів з росіянами, вдалося виторгувати газ за дешевшою ціною. Хоч вона нині менша май же на третину, ніж була при “по маранчевому” уряді, все ж те перішні тарифи на блакитне па ливо не покривають його ціни. А дотувати газ, як раніше, – значить нарощувати борги і створювати в державі колапсову ситуацію. Зрештою, й МВФ поставив питання руба: надасть вкрай не обхідні кредити лише, зокрема, при умові підвищення ціни на газ для населення.

В обширному меморандумі між цим фондом і Кабміном, в якому 99 сторінок, чітко розписано, що необхідно зробити, насамперед у газовій сфері, аби одержати грошові ін’єкції в сумі 15,15 мільярда до ларів США. Виявляється, підви щення з першого серпня ціни на газ на 50 відсотків замало. На стільки ж вона має стрибнути вго ру з квітня наступного року. Знач но дорожчає газ для підприємств житловокомунальної сфери. Далі ціна має зростати доти, поки не зрівняється з імпортною. У процесі формування еко номічно обгрунтованої ціни на газ, уряд створив усеохоплюю чу систему субсидій, щоб змен шити навантаження на сімейні бюджети бідніших верств насе лення. І все ж досягти успіху мож на лише при регулярній платні споживачів за надані послуги “комуналки”, що вельми пробле матично.

Тож для підвищення їх платіжної дисципліни віцепре м’єр замарив ідею про штрафи за борги. АКА ідея про них не нова – її й раніше неод норазово розкручува ли, але реалізувати не вдавало ся. Адже надто багато людей лізуть в борги не від хорошого життя. Тривалі стрибки цін і та рифів на вкрай життєво не обіхідне, які значно випереджа ли темпи доходів бюджетів про стих співвітчизників, зробили їх неплатоспроможними. Дехто в таких людожерських проектах бачить далеку і вигідну перспективу. Адже зі зростан ням боргів підвищується й пеня, внаслідок чого людина потра пить в ще більшу кабалу. З неї вибратися можна лише шляхом продажу єдиної цінності – свого хорошого житла. А чимало песіонерів, у яких низька платіжна спроможність, ще з радянських часів живуть у хороших квартирах у центрах міст. Багатьох з них, як правило, тримають на прицілі новітні ну вориші. Витіснити з нього, на давши взамін квартири в яко мусь своєрідному гетто, допо могло б законодавство про пеню за комунальні борги. Дивно, зізнаюся, що питання про штра фи прозвучало з вуст теперіш нього віцепрем’єра.

Якщо вдуматися, то й дивно го нічого нема. Прийшов він до влади не під передвиборною про грамою “Україна для людей”. Чи не найбільше політичних ди відендів здобув завдяки актив ному миготінню на екранах те левізорів і розкруткою з допомо гою різних засобів своєї партії. До речі, Сергій Леонідович є єди ним партлідером і високим чи новником, соратники якого вже наводнили й наш обласний центр бігбордами, на яких красується він з написом “Приєднуйся до Сильної України”. Такою її зробити штрафами і пенею неможливо, а розробкою й реалізацією чітких заходів, щоб кожний трудар і пенсіонер зміг оплатити ту ж “комуналку”. Зре штою, соромився, як у комуніс тичні часи, сидіти в боргах. У зв’язку з виконанням ви мог МВФ і надто скупою інфор мацією про доленосність підпи саного між ним і урядом мемо рандуму, в значної частини плат ників “комуналки” виникає неза доволення. І чим ближче буде до наступних виборів, його сильні ше роздмухуватимуть опозиційні політсили, щоб пропіаритися. Тож ситуація вимагає зваже ніших, ніж будьколи, дій. Не та ких, як вчинив С. Тігіпко у 2004 му в час загострення обстанов ки, спішно склавши обов’язки голови виборчого штабу те перішнього президента.

Втім, наша новітня історія, особливо “помаранчевого” п’ятиріччя, багата фактами, коли реалізовували проекти, які суперечили законодавству й здоровому глузду. Подекуди, на жаль, зберігається стара інерція. Тож важко передбачити долю нової страшилки про штрафи.

Петро ПИРОЖУК.