Тривалі розмови у верхніх і нижніх ешелонах влади про те, що нам необхідно найшвидше вливатися в Європейську спільноту, вже викликають оскому. Адже, рвучись туди, не вміємо або не хочемо впроваджувати в наше життя-буття вкрай необхідні цінності, якими славляться чимало тамтешніх держав. Зрештою, Україна володіє таким потенціалом у широкому смислі – від історії до природних дарів Божих, що може дати фору любій західній країні. Тож що цьому заважає.

Чехарда. Її за роки незалежності, особливо у "помаранчеве" лихоліття, нашаровано стільки, що тепер стає великим гальмом щодо просування в Європейську спільноту. Про це засвідчив і саміт Східного партнерства, що відбувся наприкінці минулого місяця у Варшаві. Ми робили вигляд, що хочемо в ЄС, а в багатьох єесівців він проявлявся ще “мудріше”: мовляв, з нетерпінням че кають у своєму колі Україну, хоч на ділі більшість виступала проти. Найбільшими противниками експерти називають Німеччину і Францію, котрі ніби відстоюють інтереси Росії, яка, зрозуміло, проти надто хорошого зближення України та Європи. Позначалися, очевидно, газо ва чехарда, яку натворив попередній наш уряд з північною державоюсусідкою. Су дова справа з приводу її розборки, на яких антивладні політсили прагнуть підла тати свій подірявлений імідж, не на ко ристь зближення з Євросоюзом. Саме газова війна з Росією спонукала тамтешніх магнатів від "блакитного" па лива прокладати його магістраль в обхід України – по дну Балтійського моря до Німеччини. З повним її введенням в ек сплуатацію ця держава, як і Франція, ма тимуть більшу надійність, ніж досі, щодо прихильності до інтересів Росії.

А в іншого противника нашої інтег рації – Чехії свої аргументи. Там надано політичний притулок одному з найбільших плюндрівників виробничого комплексу України – міністру економіки в часи прем'єрства Юлії Тимошенко Богдану Данилишину. Судові газові розбори з його шефинею там часто коментувалися, як політичний замах на головну опозиціонер ку. Тож, як підтвердив після Варшавсько го саміту глава нашої держави, Україні не хочуть обіцяти швидкої перспективи член ства в ЄС. "Ми наполягаємо, щоб у дого ворі про асоціацію була відображена пер спектива вступлення України в Євросо юз, – підкреслив він. – Поки відповіді на це питання нема. Та ще є час і я надіюся, ми знайдемо взаєморозуміння". Можливо, багато буде залежати від позиції Євросоюзу на переговорах по зоні вільної торгівлі й договору по асоціації. "Залишилися ще неузгодженими питан ня, які стосуються зони вільної торгівлі по групі деяких товарів, – наголосив глава нашої держави. – Надіюся, за два місяці, що залишилися до грудня, питання бу дуть вирішені". Падіння. Воно тривалий час спостерігалося в усіх домінуючих сферах, хоч у нашої держави такий могутній потенціал, що в старенькій Європі варто б говорити з нами лише на Ви. Вду майтеся бодай в такі дані. Земля на ук раїнських теренах, припродньо кліматичні умови і природні ресурси – це унікальний Божий дар. 40 відсотків європейських за пасів чорноземів, уся таблиця Менделєєва у наших надрах. Займаючи один відсоток суші Землі, маємо 5,2 відсотка природних ресурсів.

У часи, що передували нашій неза лежності, Україна займала лідируючі по зиції по багатьох аспектах господарки й соціалки серед таких тоді найбільш роз винутих держав Європи, як Німеччина, Англія, Італія і Франція, а також з інших континентів – США, Канада та Японія. У нас був один з наймогутніших у світі на уковотехнічних потенціалів. За кількістю винаходів, наприклад, на душу населен ня знаходилися на одному рівні зі США. Однак новітні наші режими, перестав ляючи економіку і соціалку на нові, образ но кажучи, рейки, відкинули багато доміну ючих галузей та сфер на півстоліття й далі назад. Таким чином Україну перетворено на найбільшого санітара на теренах Євро пи щодо тамтешніх недоносків, які в нас модно називати секондхендом. Цим мот лохом уже повністю завалена Україна, особливо її західні регіони. Зрештою, якби не ми, навряд чи в Європі такими надійни ми темпами, як тепер, розвивалися різні галузі. Адже наші терени перетворено в ринок збуту тамтешньої продукції, а ко лись гордих гуцулів, козаків, подолян тощо перетворено в найдешевшу на чу жині робочу силу. У таких умовах легко Євроспільноті диктувати свої вимоги і дурити наших правителів, як солодким пряником, про вигоди в Євросоюзі. Прикро, що багато хто не розумів, або не хоче розуміти, що наш рівень життя залежить безпосеред ньо від нас і при такому рівні господарки, як був досі, ніяке входження в Євросоюз не допоможе. Про це свідчить гірка доля його члена – Греції. Утім, правителів багатьох країнпарт нерів Євросоюзу не надто тепер цікавить Схід Європи загалом і Східне партнерст во зокрема. Адже в самій ЄС величезні внутрішні проблеми. Та й країни Східного партнерства досить програють в конку ренції з північноафриканськими держа вами, зокрема Лівією, Єгиптом і Тунісом.

Там формуються нові політичні режими і забезпечити їхню лояльність – значить мати доступ до їх могутнього потенціалу. Яскравою ілюстрацією є величезна підтримка повстанців у Лівії. Завдяки мо гутнім бомбовим ударам по військах, вірних старого режиму, його фактично повалено, хоч він забезпечував значно краще, ніж у нас, життябуття простих лівійців. Головна мета таких дій доступ до місцевої нафти, по запасах якої Лівія посідає одне з перших місць у світі. Такий її потенціал, як розробка родовищ, наф товидобування і нафтопереробка, є ос новою економіки країни та благополуччя її громадян. Та й зміна вектору Східного партнер ства у напрямі північноафриканського континенту не нервує Росію. І не дивно, що результати Варшавського саміту зда ються більш удаваними, ніж результа тивними. Менталітет. Його такого, як у сильних українського світу, навряд чи знайдеться в якісь країні Європейської спільноти. Надто багато претендентів на найтепліші місця під сонцем найвищі владні крісла в центрі й регіонах. Народ на мудрість про одну булаву і трьох геть манів яскраво проявляється в часи нашої незалежності. І найбільш прикро, що ча сто пруться до влади політичні романти ки, які на ділі не вміють зробити навіть собачої будки, належно погладити коро ву, зате видають себе Наполеонами. Якраз такий менталітет найбільш про явився в часи "помаранчевої" революції.

В мене, як журналіста, котрому доводи лося аналізувати віддачу тих подій, вони досі не згладжуються в пам'яті. Повсюд но цілодобові мітинги, обіцянки претен дентів на владні крісла, могутнє ревіння на площах, що "нас багато, нас не подо лати" викликали жах. А здобувши владу, не знали, як нею правильно розпоряди тися. Замість зосередження зусиль на ви конанні обіцянок, у верхніх ешелонах вла ди розгорнулася небачена досі гризня. У невизначеності опинилося багато низів. Економіка покотилася в прірву, загостри лася соціалка…. А рейтинг головного "рятівника" нації та багатьох його май данних соратників почав опускатися до рівня плінтуса. Довелося прощатися з омріяними владними кріслами. Та менталітет значної частини співвітчизників такий, що з гірких уроків не робляться належні висновки. Про це свідчать теперішні життєві реалії. Ті, кого життя змело з владних крісел, нині , в час підготовки до парламентських виборів, прагнуть взяти реванш. Тому успішне роз чищення нинішньою владою старих еко номічних завалів називають провалами, наведенням порядку в соціалці – роз'ят ренням бідності, а вимогливість за скоєне –– наступом на опозицію. І прикро, що надто багато співвітчизників вірять не тим, хто творить благополуччя для народу України, а сильніше кричить з трибун про любов до неї й сипле з рота, як з обойми, масні обіцянки.

---

• 16/12/2011 00:00 - Чи знайдуть управу на "генія" права
• 25/11/2011 00:30 - “Віддячив” діду за гостинність
• 18/11/2011 23:54 - Що й кому приносить радість
• 04/11/2011 22:19 - Трагедії через людський фактор
• 28/10/2011 21:57 - У Турці розвивають...виробництво і соціалку

• 08/10/2011 22:55 - Доброчинність мальтійців
• 08/10/2011 22:43 - Бабуся забула , як дівчиною була
• 16/09/2011 14:10 - Таке велике щастя – допомагати людям...
• 09/09/2011 13:18 - “Бізнес” на святинях
• 26/08/2011 23:15 - Втеча прикарпатця до Італії завершилася в нашому суді

---