Газета Прикарпатська правда

Skip to content

Tue05222012

Останні новини:

Рівність перед законом

Тайны наших гор

За рік мінус 145 000

Під депутатським "дахом"

Кабмін: біля небезпечної межі чи закономірність

Back Аналітика

Мораль і право

Чи готував “батько народів” переселення євреїв?

П'ятниця, 24 червня 2011, 21:18

Перегляди: 186

1
2
3
4
5

Чи готував “батько народів” переселення євреїв?

Багато істориків, письменників і журналістів у нас і за кордоном розкривали це питання, опираючись на чутки і домисли. І ось вперше зроблено всебічне дослідження автентичних архівних документів, які показують, що було насправді.

ПЕРЕДІСТОРІЯ ЧУТОК. Вони щодо переселення євреїв на Далекий Схід нинішньої Російської Федерації в Єврейську автономну область, з’явилися в січні 1948 року, коли заговорили, що насправді лідер радянських євреїв Соломон Міхоелс був убитий, а не загинув внаслідок нещасного випадку, як про це повідомляли офіційні джерела. Після розпуску 20 листопада 1948 року Єврейського антифашистського комітету (ЄАК) розпочалися масові арешти його активістів і діячів єврейських кіл зі сфер науки, культури і медицини. Це ще більше посилювало чутки про катастрофу, що насувається. І вже зовсім панічний стан породили чутки, коли 13 січня 1953 року оголосили про арешт лікарів шкідників, більшість з яких були євреями. Відомо, що для Сталіна ніщо не було таким дорогим, як створена ним радянська імперія. Він усвідомлював, що в процвітанні імперії, у кінцевому рахунку, все вирішують кадри, істотну частину яких складали євреї.

Він розумів, що ядерна енергетика, ракетна техніка, електроніка, авіація, медицина, генетика, кібернетика, і взагалі наука, мистецтво – все це багато в чому тримається на єврейських талантах. Сталін йшов на репресії лише тоді, коли розвідка (вона, до речі, багато в чому теж спиралася на єврейські таланти) ровідомляла йому відомості виняткової важливості. І ось тоді летіли голови і відчинялися тюрми, табори і заслання незалежно від того, до якого народу належали обвинувачені. Приклади тому – процес “ленінградської справи” і розробка цілої серії “грузинських справ” саме тоді, коли поповзли чутки про підготовку до масового переселення євреїв. Лазар Каганович у розмовах з відомим дослідником і журналістом Феліксом Чуєвим категорично відкидав навіть натяки на те, що Сталін збирався виселяти євреїв. Причому, стверджував це Каганович тоді, коли громадська думка часів перебудови була, як ніколи, настроєна проти Сталіна. Це судження Кагановича, звичайно, не відміняє того, що Сталін, так скажімо, не відчував симпатій до окремих “колін ізраїлевих”. Сталін наполягав, що “будь який єврейнаціоналіст – це агент американської розвідки. Євреї націоналісти вважають, що їх націю врятували США...

Вони вважають себе зобов’язаними американцям”. І в той же час Сталін попереджував: це не означає, що кожний єврей в СРСР – націоналіст! При цьому він керувався тим, що основоположники комуністичного вчення (якому, між іншим, він служив усе життя) Маркс і Ленін (по матері) були євреями. І особи їх при Сталіні були надзвичайно шановані. Що стосується Соломона Міхоелса, то він виявився приреченим на смертний вирок, коли Сталіну надали матеріали з установками Міхоелса своєму оточенню про необхідність впровадитися в сім’ю Сталіна через чоловіка (єврея) його доньки – Світлани... Загадковий інтерес артиста Міхоелса до політики, який супроводжувався продовженням встановленої в роки війни дружби з деякими громадянами США, явно насторожив інстинкт самозбереження Сталіна. І вождь віддав наказ про знищення Міхоелса і переслідування особливо близьких до нього людей. Є відомості, що аудіозаписи прослуховування розмов окремих діячів ЄАК по сьогоднішній день зберігаються в російських архівах держбезпеки. Таким своїм інтересом Міхоелс не міг не викликати серйозних підозр до представників радянської єврейської еліти, які хотіли висунути його на пост керівника Єврейської Радянської Соціалістичної Республіки, створити яку в Криму пропонував саме Міхоелс. Розвідка доповіла, що ця ініціатива була підказана Міхоелсу в Америці “окремими керівниками” націоналістичної організації “Джойт”, зацікавленими взяти під контроль США важливий в стратегічному відношенні Кримський півострів. Цей факт документально встановив і обнародував російський дослідник Геннадій Костирченко, відзначений, між іншим, премією і дипломом Федерації Єврейських громад Росії як один з кращих авторів з історії єврейства.

Таким чином, питання про переселення в необжиті краї виникло так само, як на основі діючої тоді Постанови Ради Міністрів СРСР (від 29 листопада 1951 року) виселили багато сімей грузин, які проходили по аналогічній справі, або родичів російських керівників, за суджених по справі “ленінградській”. ТАЄМНИЦІ ЛИСТА В “ПРАВДУ”. 13 січня 1953 року була опублікована хроніка ТАРС про арешт “терористичної групи лікарівшкід ників”. “Більшість учасників терористичної гру пи (Вовсі, Б. Коган, Грінштейн, Етінгер та інші) були оголошені “розтлінними єврейськими буржуазними націоналістами”, “завербовани ми філіалом американської розвідки – міжна родною єврейською буржуазнонаціоналіс тичною організацією “Джойт” з метою “зни щення керівних кадрів СРСР” “шляхом шкід ницького лікування”. При цьому Міхоелс (з відома Сталіна, який власноручно редагував цю публікацію) вперше був названий “відо мим єврейським буржуазним націоналістом”, що, до речі, опосередковано підтверджувало невипадковість його загибелі. Разом з тим у публікації ніде не говорилося, що ці характе ристики і звинувачення стосуються всіх євреїв. Проте в суспільстві розпочалися розмови, а потім і дії, які виходили з того, що, мовляв, всі євреї такі... Становище загострювалося і за грожувало вийти зпід контролю.

В зв’язку з цим було вирішено (зрозуміло, зновутаки не без участі Сталіна) організувати з боку кращих представників єврейського народу лист у газе ту “Правда”, в якому, так би мовити, законос лухняні радянські євреї відмежувалися б від своїх одноплемінників – “вбивць у білих хала тах”. У результаті цього рішення був підготов лений “Проект звернення єврейської громадсь кості” в редакцію газети “Правда”. Однак “Проект” не влаштував не лише Сталіна, а й Маленкова, який керував його підготовкою. Так з’явився “відредагований такст” або “Проект” №2, про що секретарю ЦК КПРС М. А. Михайлову, відповідальному за зміст поправок, що внисилися, доповів тодішній головний редактор газети “Правда” Д. Шепілов. Саме Шепілову доручили редагу вання першого “Проекту”, який вже 29 січня 1953 року в відредагованому вигляді був надісланий Маленкову, а від нього найскоріше – зразу Сталіну.

Та, судячи зі всього, і “Проект” №2 вождя не влаштовував, причому настільки, що він дав вказівку переробити його докорінно і терміново. Так з’явився “Проект” №3, який вже 3 лютого повезли Іллі Еренбургу з пропозицією підписати. (Підтвердженням, що Еренбургу дали на підпис саме “Проект” №3, є той факт, що в двох перших варіантах говорилося лише про “єврейське населення” СРСР, а в третьому з’явилося вже нове для Радянського Союзу тієї пори поняття “єврейський народ”, яке, до речі, привернуло пильну увагу Іллі Еренбурга). І тут раптом досвідчений і обережний Ерен бург, перш ніж підписати, вирішив, так би мовити, письмово порадитися з вождем. У той же день 3 лютого 1953 року він написав: “Дорогий Йосифе Вісаріоновичу... Тов. Міну і Маринін сьогодні ознайомили мене з проек том “Листа в редакцію газети “Правда” і за пропонували мені його підписати. Я вважаю моїм обов’язком викласти мої сумніви і попро сити Вашої поради... В тексті “Листа” є визна чення “єврейський народ”, яке може підбадь орити націоналістів і збентежити людей, які ще увідомили, що єврейської нації немає”. Далі йшли розумування над положеннями “Проекту” №3, які відображали сумніви Ерен бурга і його пропозицію “опублікувати статтю або навіть ряд статей, підписаних людьми єврейського походження, роз’яснюючих роль Палестини, американських буржуазних євреїв і т. д...” А на завершення Еренбург завбачли во написав: “Ви розумієте, дорогий Йосифе Вісаріоновичу, що я сам не можу вирішити ці питання, і тому я наважився написати Вам. Мова йде про важливий політичний акт, і я рішаюсь просити Вас доручити одному з керівних товаришів повідомити мені – чи ба жана публікація такого документа і чи бажа ний під ним мій підпис.

Само собою зрозуміло, що, коли це може бути корисним для захисту Вітчизни і руху за мир, я зразу ж підпишу “Лист в редакцію”. Це звернення Еренбурга так сильно впли нуло на Сталіна, що Михайлову і Шепілову доручили ще грунтовніше виправити і допов нити “Проект” свіжими фактами і пропо зиціями. Так з’явився “Проект” №4, про що Шепілов 20 лютого 1953 року повідомляв Михайлову: “Подаю Вам виправлений текст проекту листа в редакцію газети “Правда”. У “виправленому тексті”, тобто в “Проекті” №4, додатково вказувалося на загострення “єврейського питання” у світі через “вибух бомби (9 лютого 1953 року) на території місії СРСР в ТельАвіві” і наголошувалося, що ко жен простий єврейський трудівник розуміє, “що єврей від єврея різниться, що нема і не може бути нічого спільного між людьми, які добувають собі хліб власною працею, і фінан совими тузами”. 4й “Проект” листа єврейської громадсь кості в “Правду” завершувався пропозицією: “Враховуючи важливість згуртування всіх про гресивних сил єврейського народу, а також з метою правдивої інформації про становище трудящих євреїв в різних країнах, про бороть бу народів за зміцнення миру, ми вважали б доцільним видання в Радянському Союзі га зети, спрямованої для широких верств єврейського населення в СРСР і за кордоном.

Ми впевнені, що наша ініціатива зустріне га рячу підтримку всіх трудящих євреїв у Ра дянському Союзі і у всьому світі”. На необхідність видання всесвітньої газе ти радянських євреїв Сталіна відверто підштовхнули зауваження Еренбурга, що “в Радянському Союзі більше не існують єврейські школи і газети єврейською мовою”, і його пропозиція “опублікувати... ряд статей, роз’яснюючих плани Заходу і позицію СРСР з “єврейського питання”. “Проект” №4 не був опублікований і до нашого часу зберігався в архіві президента без рукописних підписів, що свідчить про про довження роботи над “Проектом” до останніх днів життя Сталіна. На жаль, всі ці ініціативи були поховані зразу після похорон вождя: 16 березня 1953 року “Проект” №4, що знахо дився у розпорядженні ЦК КПРС, було здано в архів очолюваним Секретаріат ЦК Хрущо вим. Таким чином, поява (з 13 січня по день смерті Сталіна) все ліберальніших варіантів “Листа єврейської громадськості в “Правду” свідчить, що “єврейське питання надзвичай но і грунтовно турбувало Кремль і його Госпо даря і що все йшло не до жорсткішання стано вища радянських євреїв, а до його лібе ралізації, причому до такої степені, що перед бачалося дозволити навіть видання все світньої газети радянських євреїв! Ця лібералізація з боку Сталіна відобра жала його реакцію не лише на звернення до нього Еренбурга та інших впливових радянсь ких євреїв, а й реакцію на світову хвилю про тестів, пов’язаних з арештом єврейських лікарів, звинувачених у неправильному ліку ванні.

Тому в останньому “Проекті” (порівняно з попередніми документами) вже всі арешто вані лікарі (незалежно від їхнього походжен ня) звинувачуються в одній зв’язці як “вороги народу”. Тож усе свідчить, що до 20 лютого 1953 року в Кремлі навіть жодних думок не було ні про яке переселення. Більше того, що вся ця лібералізація для радянських євреїв (які те пер називалися не зневажливо “єврейським населенням”, а “єврейським народом”) відбу валася за прямою вказівкою Сталіна, який разом з тим, думаю, не відмовився від думки продовжити жорстоке покарання заводіїв смути в середовищі радянських євреїв, поча ток якому було покладено розстрілами ак тивістів ЄАК. Ця настроєність підігрівалася “Справою лікарів”, звинувачених, окрім всьо го іншого, ще і в зв’язку з засудженими за націоналізм” єаківцями. Сталін побоювався, що націоналізм, як заразна хвороба, може перекинутися на всіх, хто стикався з заводіями націоналістичної смути. Він думав, що саме до націоналістичної смути повинні були при звести легковажні плани і дії Соломона Міхо елса і його однодумців з ЄАК під впливом лідерів все тієї ж організації “Джойт”.

Таким чином, висилка євреїв все ж таки намічалася, але не всіх, а тільки засуджених через “справи” лікарів і ЄАК плюс їх сімей, рідних і близьких, тобто не в масових масшта бах(!) і переважно представників еліти, які підпали під вплив націоналістичних настроїв. Зрозуміло, не всі засуджені були б відправ лені в табори і “на вічне поселення” – проти деяких як “агентів впливу” американського імперіалізму могли бути заведені “розстрільні справи”. Тож розповсюджувані чутки, що “єврейсь ке питання” стало причиною вбивства Сталіна євреями, на мою думку, є безпідставними. Що ж стосується Берії, то в нього (хоча він і був євреєм по матері) і його спільників були інші грунтовні причини для вбивства Сталіна, а саме 2 березня 1953 року. Однак це зовсім інша історія.

Микола ДОБРЮХА. Історик, публіцист.

Останні статті: