На Косівщині добре знають майстра народної творчості з художньої обробки шкіри і металу, ветерана педагогічної праці, палкого шанувальника й пропагандиста народного декоративно-прикладного мичстецтва, члена НСМНМУ і громадського активіста Михайла Прощука. Не так давно він у колі родини і найближчих друзів відсвяткував свій мудрий ювілей – 75-річчя від дня народження.

На щастя, Михайло Юрійович не виглядає на свої поважні роки. В його устах і постаті промениться молоде ча енергія, завзяття, бадьорість, відвертість, захоплення до життя, до світу мистецтва і краси. Він за будьяких обставин не втрачає оптимізму, бо ж справді молодий – серцем, духом і думками. Родом Михайло Прощук з високогірного гуцульського села Річка. Вже у ранньому віці розпочав власноруч виго товляти різні художні речі. До цього спонукало споглядан ня як виготовляють художні вироби його талановиті сусіди, на той час уже визнані митці – Яків Тонюк та його син Василь, а також Михайло Медвідчук, Іван Тинкалюк. Коли хлопчина навчався в місцевій школі, вчителі помітили його нахил до мистецтва й всіляко підтримува ли, щоб розкрилювалося його обдарування. Заохочува ли, щоб він взяв участь у республіканській виставці дитя чої творчості. Вихованець приємно здивував наставників, коли приніс до школи свій викінчений виріб. Це був оригіна льний різьблений столик з двома крісельцями вишуканої форми. Витвір юного умільця був одним із кращих експо натів виставки, що проводилась в 1946 році в Києві.

Його було нагороджено Дипломом першого ступеня, радіоп риймачем і путівкою в столицю на дві тижні. Визнання окрилило, надихнуло на дальшу творчу пра цю. Тож Михайло вже не розлучався з інструментами. Щодень знаходив вільний час, щоб мережити візерунки на виробах з дерева, металу і шкіри. Чимало давали Прощуку зустрічі й розмови з провідними сільськими майстрами, відвідини їхніх домашніх майстерень, спосте режливий огляд їх доробку. Наполегливо працював над собою, шукав власний почерк, прагнув сказати своє сло во в царині декоративноприкладного мистецтва. Згодом кращими творчими роботами проторував стежки на обасні та республіканські виставки. Різьблені та інкрустовані тарілки – експонувалися на виставці в Києві, присвячені 150річчю з дня народження Т.Г.Шевченка (1964 рік) та на республіканській виставці народного мистецтва (1970 рік).

Шкатулка, оздоблена в гуцульських традиціях (1970 рік) теж стала окрасою престижної виставки в Києві. З неабияким хистом Михайло Юрійович виготовляв високомистецькі речі з шкіри і металу. Його альбом, вечірній жіночий гарнітур, дівочий гарнітур, постоли, пояс, топірець, альбом, гарнітур "Горянка", ювілейна папка де монструвалися на наступних п'ятьох республіканських виставках, присвячених 100річчю з дня народження Ва силя Стефаника, 100річчю Лесі Українки, ювілею Вели кої Перемоги. Прагнення Михайла Юрійовича до знань, бажання професійного самовдосконалення спонукали його закінчи ти два вищі навчальні заклади: Чернівецький державний університет (історичний факультет) та Прикарпатський університет імені В. Стефаника (художньографічний фа культет). Першу дипломну роботу написав на тему: "Історія Косівського технікуму народних художніх промислів". Другою дипломною роботою були вироби з художньої обробки шкіри. У 1967 році Михайла Прощука було запрошено на викладацьку роботу в Косівське училище прикладного та декоративного мистецтва. Під час праці він вивчав, досліджував таємниці цього унікального виду мистецтва. Викладач вводив свої нові методи та прийоми по ху дожній обробці металу, придумував, розробляв нові інстру менти "насічки", "пуансони" та інші, що дало змогу обно вити, збагатити, урізноманітнити традиційну орнаменти ку напівзабутого виду гуцульського мистецтва. Згодом його переведели на відділ художньої обробки шкіри. У викладацькій роботі використовував досвід і традиції майстрів минулого: Іллі Кіщука, Якіб'юка, Михайла Медвідчука та інших, а також власний набутий досвід. Він навчав своїх вихованців, як вдало можна поєднувати шкіру з металом, як оздоблювати металевими пластин ками.

Сам же педагог працював як творчий майстер, вдосконалював майстерність і піднявся від самодіяльно го майстра до високопрофесійного майстрахудожника. Під час навчання в Прикарпатському університеті імені В. Стефаника та після його закінчення більше десятка літ надавав кваліфіковану методичну допомогу цьому на вчальному закладу – вів спецкурс по художній обробці шкіри. Михайлові Юрійовичу було присвоєнокваліфікацію "Спеціаліст вищої категорії". Завідувач кафедри декоративноужиткового мис тецтва, доцент цього університету Б.Тимків про діяльність Михайла Юрійовича відгукнувся так: "З 1991 року викла дач Прощук М.Ю. веде заняття по художній обробці шкіри зі студентами 5 курсу на високому науковометодичному рівні. Під час занять використовує унаочнення та передає студентам традиції гуцульських майстрів і свій бага торічний викладацький досвід. Завдяки його активній діяльності у студентів формується належна художня куль тура, виконавські навики художньої обробки шкіри та українська культура в цілому". Під час багаторічної викладацької роботи М. Прощук зарекомендував себе висококваліфікованим, знаючим, ерудованим спеціалістом. Він мав особливий підхід до студентської молоді. Йому була властива висока культу ра взаємин, вимогливість до себе і до учнів, цілеспрямо ваність у творчих пошуках.

Михайло Юрійович брав активну участь в ювілейних виставках Чернівецького та Прикарпатського універси тетів. За більш як 40 років педагогічної праці він підготу вав щедру плеяду молодих спеціалістів. Не раз чув на свою адресу вдячне слово від колишніх вихованців. Вивчав і досліджував він досвід та творчий доробок майстрів минулого, зокрема, Марка Мегединюка, Якова Тонюка та Івана Тинкалюка, що вилилось в цікаві газетні публікації. Як історик, М.Прощук досліджував минуле і сучасне сусідніх Коломийського і Верховинського районів. Не давно вдалось відшукати йому першу печатку Крас ноїльської школи. Під час святкування 175річчя альма матері найбільшою несподіванкою для вчительського колективу було її вручення школі.

До речі, в ній він розпо чинав свою трудову діяльність. За своє життя йому довелося перепробувати багато професій. В 1954 році трудився заготовачем в Со колівському ССТ, в 1957му – завідуючим господарством Річківської середньої школи, в 1959му – завідуючим клубом села Річка. Обирався секретарем сільради в рідно му селі. У 1967 році працював токарем і різьбярем на фабриці "Гуцульщина" в Косові, а в 1979му – майстром художньої обробки шкіри і металу в Косівських художньо виробничих майстернях та старшим майстром художньо виробничого комбінату. Та найбільше моральне задово лення мав він викладацької роботи: спочатку в училищі, пізніше в технікумі й вузі. Пізнав справжню радість твор чих перемог на десятьох виставках. Його вклад в царину освіти, мистецтва і культури неоцінений. Михайло Юрійо вич підкуповує справжнім гуцульським характером, твер дою громадянською позицією, чия активна діяльність вплітається у вінок краси і натхнення на благо розвою культури і мистецтва Косівщини. Тож шанувальники його таланту і творчого доробку зичили ювілярові козацького здоров'я, невтомності, но вих успіхів і досягнень, ще довго прожити в благополуччі, радості й щасті, високому піднесенні й насназі.

---

• 28/01/2011 23:39 - Погляд респондентів
• 21/01/2011 21:17 - Рушник єднання
• 21/01/2011 20:29 - Добро сторицею віддячить
• 08/01/2011 16:04 - Нехай у цьому році все вам вдасться
• 08/01/2011 15:42 - Слід на землі

• 24/12/2010 00:00 - Відзнаки за службу сумлінну
• 17/12/2010 17:19 - Щоб не придбати фальсифікат
• 11/12/2010 00:11 - Молодечий вогник не згасає
• 03/12/2010 15:32 - А його, “найдостойнішого”, не обрали
• 13/11/2010 20:25 - Життєве кредо

---