В умовах “дикого” ринку, створеного політикою демократичної влади, ціни на “другий хліб” підганяють останнім часом під купівельну спроможність високих чиновників.

Хоч любителі каші й супу з гречки ще належно не оговталися від штучно розкрученого навколо неї ажіотажу, в багатьох регіонах України, зокрема й на Прикарпатті, роздмухують його щодо картоплі. “Бізнес” від бульбового ремесла прагне на ньому солідно заробити, бо на гречаному вже наситився по вінця. Тож заглянемо в корінь ажіотажу і кому він вигідний.

НАКРУТКИ. Під шум ажіотажу найкраще накручувати ціни навіть на той харч, від якого повсюдно вгинаються прилавки на ринках і в різних маркетах. Тривалий час на теренах держави йде “повзуче” подорожчання багатьох продуктів. Причому, воно нерідко супроводжується чутками на такий кшаталт: купуйте якнайбільше гречки, картоплі, олії, борошна, рису і так далі, бо в зв’язку з посухою в одних місцях, а дощами і потопом в інших нас чекають порожні полиці. Останнім часом подібні чутки сприяли різкій накрутці цін на картоплю. У цей період торік на центральному ринку в обласному центрі “бізнес” від неї реалізовував її оптом по 1,8 гривні за кілограм, а в час підготовки до друку кореспонденції він коштував не менше 4 гривень. Характерну ситуацію розкривають митарства нашого читача з ІваноФранківська, про які він розповів на прийомі в редакції.

– Перебуваю з дружиною на заслуженому відпочинку, – сказав він. – Живемо лише вдвох, бо діти і внуки давно випурхнули з нашого гнізда. Хоч картоплі багато не споживаємо, все ж вирішив придбати її центнер на зиму, бо маємо де зберігати. Ледь знайшовши картоплю на центральному ринку по ціні 3,2 гривні за кілограм, побіг до знайомого за машиною. А коли приїхав через годину за облюбованим харчем, “бізнесмен” від бульб мене ошелешив: ціну за її кілограм уже заломив 3,9 гривні. На моє обурення, вигукнув, щоб чули покупці, які стояли поруч: “Нині картопля найдешевша, із завтрашнього дня значно подорожчає”. Цих слів було достатньо, щоб на цьому ринковому п’ятачку підсилився ажіотаж. Додам: його роздмухуванню сприяють дві об’єктивні біди: потопу в ряді західних регіонах, під час якого потекла з водою значна частина врожаю.

У сусідній Чернівецькій області, наприклад, його пропало майже половина. А в східних і південних регіонах картопля “підгоріла”, адже температура досягала 42 градуси, а на грунті інколи доходила до 70-ти. Тому збирають бульб трохи більше, ніж садили. І все ж підстав для такого великого цінового ажіотажу нема, бо загалом в Україні є картопля – неврожай в одних регіонах компенсується тими, де він високий. Та “бізнес” уміло використовує момент, щоб нажитися на ним же розкрученому ажіотажі. Готуючи коресподенцію, побував на всіх ринках обласного центру: ніде не вдалося знайти бульбу дешевше 4 гривень за кілограм. Виявляється, в нас ціна нижча, ніж у провідних регіонах, де, до речі, й значно вища платня й пенсії. Друзі-журналісти, з якими зв’язався по телефону, назвали невтішні цифри. На відомому в країні одеському ринку “Привоз” бульбу продають по 6 гривень за кілограм, хоча пару днів тому вона коливалася в межах 2,7 гривні. Майже таку, як у південному місті, заломлюють ціну на столичній “Троєщині” при недавній 3 гривні. “Бізнес” сусіднього Львова продає єгипетську картоплю по ціні не менше 5 гривень, хоч з покупкою і перевезенням вона набагато нижча.

НОСТАЛЬГІЯ. Наш читачвідвідувач і в наступні дні не купив омріяний центнер картоплі на зиму. – За більш як сорок років трудового стажу заробив, як і мільйони співвітчизників, стандартну пенсію, – підкреслив він. – Не вдалося викроїти її половину на центнер бульб. Маю її трохи з дачної ділянки, де врожай, незважаючи на примхи погоди, одержав відмінний завдяки дотриманню вимог технології вирощення бульби. Тож стає вона для мене делікатесом. Ділячись думками, як вгамувати теперішній ажіотаж, з носттальгією згадував високу купівельну спроможність цього продукту в затавровані “демократами” комуністичні часи. Він, як колишній економіст, підрахував: тоді в найбільш неврожайні роки за стандартну пенсію можна було купити на Прикарпатті 8-9 центнерів картоплі, а тепер лише два.

Тодішня середня платня витягувала на 12-14 центнерів бульб, а нині – тільки 5-ть. Серед причин таких величезних контрастів він назвав створення за роки незалежності “дикого” ринку. На ньому тим же картопляним балом править лише “бізнес”, представники якого розгорнули шалене змагання, хто більше здере. Замість до тла зруйнованих досить розвинутих в старі часи різних форм торгівлі, зокрема й картоплею, – державної, кооперативної й приватної, нічого кращого не впроваджено. Та й теперішній ринок України має свою специфіку. Лев’ячу частку картоплі вирощує населення на невеликих власних ділянках для своїх потреб, а частину малими порціями несе на ринок. Існуюча тут структура не дає можливості застосувати й частку новітніх технологій. Допотопна праця на картопляних клаптиках різко здорожує врожай, що позначається на ринковій ціні. Особливо великий “прогрес” у цьому напрямі зроблено на Прикарпатті. Як стверджують компетентні джерела, із великої кількості гектарів, зайнятих під картоплю, загалом на сільгосппідприємства, де є реальні умови впровадити прогресивні методи вирощення цієї культури, припадає мізер. Решта – на особисті городи селян та дачні наділи міських жителів.

Тут прогресивними технологіями й не пахне. Тож не дивно, що на картопляних ділянках, які не змила вода, добре “почувала себе” негода. Все – від кірки, що панцером накрила в спеку грунт, перезволожений в дощові дні, до роздолля для фітофтори і колорадських жуків, різко позначилося на врожаю. Споконвіку погода підносить селянину неочікувані сюрпризи. І, як давно-предавно говорив визначний вчений, від неї не можна чекати милості. Раніше добрі газди повсюдно сповідували цю істину. Досі не згладжується в пам’яті далеке сільське босоноге дитинство. У час, коли плантації покривала кірка, всіма сім’ями її розпушували, а ми, дітлахи, як горобчики, бігали від картопляного куща до куща, шукаючи, як тоді говорили, “колорадо”, тобто колорадських жуків. Мама робила в бочках якусь природну “хімію” й нею обробляла плантації, які навіть у неврожайні роки віддячували сторицею. Відродити б тепер ту дбайливість про долю врожаю! ФІМІАМ. Нині чимало великих і малих чиновників від агропрому, відчуваючи, що ажіотаж на картопляному ринку розхитує крісла під їх владними шефами, прагнуть підкурити фіміамом споживачів.

Адже теперішня штучна цінова чехарда є одним з найбільших козирів у діях галасливої опозиції, яка прагне здобути владні крісла під час наступних виборів до місцевих рад. Однак ті, хто за службовим обов’язком мав би дати для найширшого кола співвітчизників глибоку й чітку інформацію, обмежуються, як правило, загальщиною. До них відношу насамперед міністра агропромполітики Миколу Присяжнюка. Його “словомудрість” про ажіотаж навколо гречки і картоплі, викликала, зізнаюся, незадоволення поверховістю. Зате незалежні від влади експерти, слава Богу, більш глибоко розкривають обстановку такою, як вона є. Відомий спеціаліст консалтингової компанії “АПК-Інформ” Тетяна Гетьман каже, що “середня врожайність по країні нижча всього на 5 відсотків і складе 133 центнери з гектара, а валовий збір буде майже на рівні минулого року і картоплі буде достатньо”. З її висновком погоджуються інші експерти, адже бульби посаджено більше, ніж торік.

Таким чином справний загальний вал буде досягнуто кількістю гектарів, а не врожаєм, який безперечно, нижчий. Поділяючи висновки експертів, що є картопля, директор інформкомпанії “ПроАгро” Микола Верницький підкреслив: планка 6 гривень за кілограм бульб – це межа. “Та деякі продавці можуть роздмухати ціну до 10 гривень за кілограм, – каже він. – Але це ажіотажне подорожчання протримається недовго”. Вітчизняні запаси картоплі поповнить, очевидно, й “бізнес” зарубіжною. Торік, наприклад, її було завезено понад півмільйона тонн. Та навряд, чи в умовах ажіотажу він не захоче на ній капітально підлататися, враховуючи потяг українця до картоплі. Адже вона з хлібопродуктами складає три чверті його раціону. В середньому за рік кожний з нас споживав досі по 150 кілограмів картоплі при медичній нормі 95-ть. При нинішній ціні доведеться різко зменшити кількість бульби в раціоні. Тож виникає запитання: чим заповнити потреби шлунку, коли ціни майже на все вкрай необхідне стрибають вгору, як норовисті коні? На нього повинні, зрештою, зобов’язані давати виборцям грунтовну відповідь чиновники регіонів, бо ж лише таким чином можна полегшити удар “картопляного козиря” в руках опозиції у час нинішньої виборчої кампанії.

Петро ПИРОЖУК.