"Вихід з кризи є – споживай своє!" Плакати з цим гучним гаслом вивішено в центральній частині обласного центру. Подібні гасла не нові, вони знайомі нам ще з часу передвиборчих кампаній. Проте досі перехожі реагують на них по'різному. Часто можна почути зустрічне питання чи обурення: "А що є купувати українського?!"

"Така реакція людей у нашій місцевості прогнозована, – ска зав прессекретар місцевого осередку УНП Михайло Сав люк. До речі, лідер цієї партії Юрій Костенко постійно наго лошує на необхідності робити українське і його купувати. – Справа в тому, що так уже істо рично склалося – на заході Ук раїни, а саме у нашому регіоні, слабко розвинута промисло вість. На сході ж держави панує зовсім інша ситуація". Із загальним планом дій УНП ознайомився з їхньої брошури.

На жаль, їхні ідеї не нові. Всі говорили і будуть говорити, що Україна здатна на велике, що вона має вдосталь енергетич них ресурсів, що треба розви вати українське село, зрештою, про таку болючу нам тему тран зиту. Все здавалося б правильно, але говорити тепер про те, щоб ми "споживали своє" ще досить рано, як і агітувати за те, аби купували українське. Якби українська продукція займала помітне місце на рин ку, та ціни на неї доступні, то не потрібно і агітувати за неї. А то склалася важка ситуація. Віт чизняне виробництво, особли во промислове, за останні п’ять “помаранчевих” років різко зни зилося. Річне падіння нерідко перевищувало понад 20 від сотків. На нашу митну тери торію залізним потоком хлину ла продукція із зарубіжжя.

Цілком погоджуюся з вис новком уенпістів про те, що Ук раїна здатна значно краще, ніж тепер, забезпечити населення власною продукцією, що маємо найкращі в світі чорноземи та вдосталь енергетичних ре сурсів... Зрештою, імпонує в агітці партії й те, що слова “ку пуй іноземне” необхідно заміни ти на інші – “купуй українське”. І все ж добрі наміри не під кріплено чіткими й економічно обгрунтованими розрахунками. Проілюструю свій висновок бодай на такому факті.

В одній з агіток підкреслено про необхід ність “відмовитися від закупівлі 50% російського газу”, а впро довж “наступних 34 років пе рейти на енергетичне самоза безпечення”. Фактично це є фа тою морганою, адже кволий бю джет неспроможний асигнувати достатньо коштів для необхідно го розвитку вітчизняних газових ресурсів, зокрема газових. Завжди задовго до виборів політформування активізують свою ддіяльність, обіцяючи на селенню ледь не позолочені гори, якщо їх представників оберуть в органи влади. Тож і УНП прагне своїми гаслами про необхідність виготовляти, купу вати українське прагне здобу ти вкрай необхідні дивіденди.

Ярослав БОРЕЙКО