У “найдемократичніші” часи, коли в Україні найінтенсивніше трощили створену всім народом державну власність з метою її прихоплення за безцінь новоспеченим бізнесом, новітні нувориші досить широко рекламували лозунг про те, що багаті завжди поділяться з бідними. В останні роки багатство представників представників олігархічних кланів досягло епогею, а бідність більшості простих співвітчизників, у основному через витки цін і тарифів, опустилася до рівня відсталих країн “чорного” континенту. Тож як сприяють багаті, аби бідні хоч трохи відчули насолоду від життя.

НЕОРДИНАРНИЙ ВЧИНОК

Збираючи матеріали для кореспон денції на цю тему, зіткнувся з неординар ним і, мабуть, єдиним в Україні фактом із сусідньої Буковини. Новий глава облдер жадміністрації – регіонал Михайло Папієв з трьома заступниками відмовився до кінця року від надбавок до свого заробітку в користь клерків апарату, в яких платня низька. – А надбавки в губернатора і його заступників за інтенсивність роботи і особ ливий характер праці досить солідна – 90 відсотків від ставки, – поінформувала начальник управління внутрішньої політи ки облдержадміністрації Анна Малена. Додам: у голови гола ставка майже 15 тисяч гривень, у його заступників дещо нижча. Таким чином набігає за місяць майже 20 тисяч гривень. Цю суму розділя ють між низькооплачуваними чиновни ками облдержадміністрації, враховуючи їх ранг, стаж роботи і заслуги перед чернівчанами. Порізному можна оцінювати цю доб родійність глави області.

НЕ ТА ВИЛКА

Серед службовців різко розширила цю вилку Юлія Тимошенко в час свого першого прем’єрства. Цікаві думки з цьо го приводу висловив у одному зі своїх інтерв’ю М. Папієв, коли перебував у тодішньому опозиційному уряді. – В усіх цивілізованих країнах співвід ношення максимальної й мінімальної зарплати – один до десяти, – підкреслив він. – Іншими словами, якщо мінімальна по країні 400, скажімо, євро, то макси мальна повинна бути 4 тисячі. У час, коли очолював Міністерство праці й соціаль ної політики з 2002го по 2005 рік, ставка міністра становила 2700 гривень, а мінімальна зарплата 305 гривень. І ситу ація при такому співідношенні задовільня ла. Однак 30 липня 2005 року міністри (тобто уряд Тимошенко. – прим. авт.) вирішили, що їм погано живеться з ко ефіцієнтом 1:10 і підвищили собі зарпла ту в 5 і навіть у 10 разів. Цим спровокува ли великий дисбаланс у країні. Адже від установленої міністрам ставки залежить платня народних депутатів, прокурорів, суддів...

Вона, звичайно, суттєво підви щилася. З того часу, вважаю, еліта, як ніколи раніше, почала жирувати на тлі зростаю чої бідності переважної більшості простих її виборців. Адже в народі кажуть: ситий голодного не розуміє. Тож виникає зако номірне запитання, чому б не відмінити оту привілейовану постанову уряду Ю. Ти мошенко. Виявилося, що стаття 22 Кон ституції України забороняє це робити. Вона гласить, що нові закони чи зміна старих не можуть звужувати встановлені права на ших громадян. Зрештою, було й рішення Конституційного суду, згідно з яким не можна зменшувати досягнуті гарантії. І все ж платня такого скромного й справжнього, а не показного турботлив ця про своїх простих краян, як М. Папіїв, меркне порівняно з доходами представ ників різних кланів. Їх рахунки тріщать від мільйонів, мільярдів. Так, статки дніпро петровського магната Ігоря Коломойсь кого досягають 6,5 мільярда доларів США, власника групи “Інтерпайп” Віктора Пінчу ка – 5,1 мільярда... Не вдалося знайти жодного вагомого факту, щоб хтось з представників солідних кланів поділився з тими надто низькооплачуваними пра целюбами, на горбі котрих заїхали, як кажуть, у фінансовий рай. Доходи їх не впали з неба. Навряд, чи є в світі держава, де б створено таку надійну систему збагачення кланів, як у нас, на тлі збіднення простого народу. Зростання їх статків тримається на трьох китах: без жалісному гнобленні різних верств про стих працелюбів і висмоктування з них останніх соків, хижацькому використанні даних Богом ресурсів та наданні західним магнатам посередницьких послуг щодо наводення вітчизняних ринків.

“ГУМАННИЙ” БІЗНЕС

Фактично в усіх сферах багаті розкру чують різні технології щодо нагромад ження капіталу за рахунок бідних. Діапа зон їх дій дуже широкий – від накрутки на все цін до штучного створення проблем щодо працевлаштування. Такі технології пронизили навіть найгуманнішу сферу – медицину.Недавно поширилися чутки, ніби ви ходця з нашої області – міністра охорони здоров’я Зиновія Митника хочуть “підти”. Деяку ясність вніс прессекретар Кабміну Віталій Лук’яненко. “Прем’єрміністр дійсно говорив на днях, що особлива ува га буде приділятися чистоті тендерних закупівель ліків і медичного устаткуван ня, оскільки досі (мова йшла про попе редні роки) було багато порушень”. Його доповнила начальник пресслуж би міністерства Людмила Гордон: “Пи тання стояло не особисто про міністра, а про людей, котрі займалися тендерами. Уже звільнено замміністра Андрія Мусі єнка, який займався тендерами, а також кільком працівникам оголошено догани”. І все ж медицину треба кардинально лікувати не лише від тендерного бізнесу. Його клани, прийшовши до влади в перші роки нашої незалежності, не лише зруй нували доступну навіть злидарю систему охорони здоров’я, створену в часи Союзу РСР. Вони насамперед зробили її таким самим джерелом свого збагачення, як і виробництво та різні сфери обслугову вання. Бо ж сильним нашого новітнього світу не потрібна доступна кожному вітчизняна медицина, адже самі поправ ляють своє здоров’я в зарубіжжі.

Трагізм в охороні здоров’я зумовле ний насамперед усією системою, яка пра цює на знищення свого народу. Якщо на початку нашої незалежності новітні чи нуші дерибанили на всі заставки, що Ук раїна могутня, бо нас аж 52 мільйони чо ловік, то тепер скоротилося до 45 мільйонів. Тож хіба можна говорити про поліпшення здоров’я народу, якщо доне давна на одного громадянина держава фінансувала в 14 (!) разів менше коштів, ніж у країнах Європейського Союзу. Щоб нагріти руки, причетні до меди цини нувориші вдаються до різних техно логій. Одна з них – розкрутка торік масо вої істерії з приводу “свинячого” грипу. Ціни на противірусні препарати і марлеві пов’язки, що підскочили непомірно висо ко, за порівняно короткий час принесли їм мільярдні прибутки. Взагалі, фармакологія перетво рюється в більш дохідний бізнес за раху нок простого народу, ніж багато виробни чих сфер.

Так, майже повсюдно “вимива ють” з аптек дешеві вітчизняні ліки і замінюють на значно дорожчі іноземні аналоги. Доходить до парадоксу: на до году зарубіжним виробникам інсуліну та доморощених кланів від ліків значно згор нуто його випуск на державному підпри ємстві “Індар”. Отже, простим співвітчизникам стало недоступне належне лікування. На цьому гіркому тлі смішно виглядає стаття 49 Конституції України, в якій підкреслено, що держава створює умови для доступ ного медичного обслуговування всіх гро мадян.За останньою статистикою ООН, за межею бідності в Ук раїні знаходиться 78 відсотків людей. Щодо рейтингу розвит ку суспільства, то за минулий рік ми опустилися на 7 сходи нок і посіли 83 місце. Це падіння викликане тим, що реальні доходи українців впали на 10 відсотків і зросла кількість малозабезпечених.

Петро ПИРОЖУК.