За існуючої сьогодні системи охорони здоров'я втрачають не тільки пацієнт і лікар. Втрачає і сама держава. Так, наприклад, в Україні на 10 тисяч населення вдвічі більша кількість ліжкомісць, ніж в країнах Євросоюзу. Надмірна кількість стаціонарних закладів охорони здоров'я веде до дублювання функцій. Це, в свою чергу, потребує відповідних фінансових потоків, що стає причиною неефективного витрачання коштів. Для наочного прикладу згадаємо, що державний бюджет витрачає 41,8 мільярда гривень на охорону здоров'я, тоді як одному хворому в стаціонарному режимі лікування дістається аж 83 копійки. Виникає запитання – куди ж зникла решта названої суми? Відповідь проста – застарілий, більше ніж на 80 відсотків зношений медичнобюрократичний апарат, що нам дістався у спадок від СРСР, поглинає ці гроші, своїм існуванням породжуючи все нові й нові прояви корупції.
Тому головним завданням для влади бачаться не просто зміни, а кардинальна модернізація усієї медичної галузі в Україні. Нещодавнє звільнення міністра охорони здоров'я Іллі Ємця показало, що навіть висококваліфікований лікар не завжди може бути вмілим організатором та ефективним антикризовим менеджером. Призначення на цю посаду Олександра Анищенка залишає відкритим питання, чи почув новий міністр зауваження президента України? Чи візьме він на себе відповідальність за таку тонку сферу, як медицина? На думку глави нашої держави Віктора Януковича, система охорони здоров'я України потребує комплексної модернізації на різних рівнях.
Це і структурні реорганізації системи медичних закладів України; і зміна механізму фінансування галузі; і запровадження системи управління якістю медичних послуг, що надаються. Велику надію президент України покладає і на так званий "інститут сімейного лікаря". Адже приклад Чехії або Угорщини наочно демонструє переваги сімейної медицини. У системі сімейної медицини працюватимуть спеціально навчені лікарі особливої категорії, які зможуть надавати допомогу, як педіатр, або хірург, але й, при цьому, володітимуть необхідними для надання первинної медичної допомоги знаннями і навичками у інших галузях медицини. Це дозволить, наприклад, педіатру розширити обсяг власних знань у царині гінекології, терапії, невропатології. Крім того, ведення інституту сімейної медицини дозволить зробити медичну допомогу доступною, безперервною та невідкладною – адже, планується, що сімейних лікарів буде набагато більше, ніж тепер є дільничних.
Головне, на чому ставить наголос глава держави – впровадження інститут сімейних лікарів має бути поступовим і поетапним. Нововведення в жодному разі не повинні носити примусовий характер, або ж вирізнятися раптовістю. На це президент України особливо звертає увагу можновладців, котрі звикли у своїй діяльності керуватись принципом "миттєвого ефекту". Окрім впровадження інститут сімейних лікарів, доречним бачиться організація госпітальних округів, початок функціонування в Україні відповідного рівня соціального медичного страхування, створення незалежних центрів оцінювання якості медичних послуг, що надаються. Проте яким би сильним не було бажання президента втілити в життя заплановане, це неможливо зробити без громадян, лікарів та держави. Тому саме об'єднання їх сил заради спільної мети наразі має стати вирішальним у реалізації програми якісної модернізації охорони здоров'я в Україні.
Сергій ЗІНЧЕНКО.
Останні статті:
- 15/07/2011 17:32 - Про користь і небезпеку меду
- 08/07/2011 16:34 - ОБЕРЕЖНО: ХАРЧОВІ ОТРУЄННЯ!
- 24/06/2011 21:40 - Музика лікує...
- 24/06/2011 21:32 - Щоб мозок швидше міркував
- 17/06/2011 15:00 - Що “ховається” в мішках під очима
Попередні статті:
- 13/06/2011 00:13 - Фітотерапія для шлунка
- 03/06/2011 14:58 - Хвороба Лайма, або Як вберегтися від кліща
- 17/04/2011 15:44 - Щоб печінка не підводила
- 08/04/2011 23:31 - Чим корисне сало
- 18/03/2011 23:15 - Цілющий чагарник
