Газета Прикарпатська правда

Skip to content

Tue05222012

Останні новини:

Рівність перед законом

Тайны наших гор

За рік мінус 145 000

Під депутатським "дахом"

Кабмін: біля небезпечної межі чи закономірність

Back Аналітика

Здоров'я

Підступний гайморит

Неділя, 13 березня 2011, 10:37

Перегляди: 418

1
2
3
4
5

Запалення верхньощелепних (гайморових) пазух є розповсюдженим за хворюванням, що обумовлено особливостями анатомічної будови (неспри ятливі умови відтоку з пазухи) і можливістю інфікування з боку зубів.

Особливо часто гайморит спостерігається в період масо вого поширення грипу й інших простудних захворювань, а в дітей це захворювання може бути пов'язане з перенесеними кором, скарлатиною, вітряною віспою та іншими інфекційними захворюваннями. Проникнення інфекції здійснюється звичайно через ніс, кров і хворі зуби, або є наслідком травми з порушенням цілості стінки пазухи. Зниження опірності організму, особливості анатомічної будови, через які утрудняється відтік запальної рідини з пазух, нераціональне лікування вихідного захворюван ня – всі ці фактори сприяють виникненню гаймориту, роблять важчим його плин і призводять у ряді випадків до переходу гос трого гаймориту в хронічний. При гаймориті може бути ура жена одна пазуха або обидві. Поряд з гайморовими в процес можуть втягуватися й інші при даткові пазухи носа – ґратчастий лабіринт, лобові й основні пазухи. Залежно від виразності клі нічних проявів захворювання й морфологічних змін у стінках верхньощелепних пазух виділя ються катарральна й гнійна фор ми гострого гаймориту. Клінічна форма гострого гаймориту до сить характерна, але варто пам'ятати, що це захворювання нерідко протікає в стертій формі.

СИМПТОМИ ГАЙМОРИТУ. При гострому гаймориті, звичай но, відзначаються головний біль, що локалізується в лобових відділах і посилюється при на хилі голови вниз, при чиханні або кашлі, тривала нежить із ряс ними слизуватими або гнійними виділеннями з носа, підвищення температури тіла до 37,5 38oС, нездужання і слабість. Іноді спо стерігається легка припухлість м'яких тканин в ділянці перед ньої стінки ураженої пазухи. Нерідко відзначається знижен ня нюху, а іноді й повна його втрата. Деякі хворі відчувають гнильний запах, що може бути непрямою ознакою гнійної фор ми захворювання. При постановці діагнозу й особливо при визначенні форми гаймориту велике значення має рентгенологічне дослідження – найбільш інформативним є зні мок, зроблений у подборідно носовому положенні хворого. На рентгенограмі придаткових па зух носа у хворого гайморитом звичайно відзначається знижен ня наповнення повітрям ураже ної пазухи, нерідко виявляється горизонтальний рівень рідини в пазусі (при рентгенографії у вер тикальному положенні хворого), іноді спостерігається крайове за темнення пазух. Велике значен ня в діагностиці й лікуванні гай мориту має пункція гайморової пазухи, що робить оторинола ринголог.

Хронічний гайморит характе ризується більше вираженими морфологічними змінами слизо вої оболонки гайморової порож нини, причому процес частіше доходить до глибоких шарів її стінки. Характер цих змін роз різняється при різних формах хронічного гаймориту, серед яких основними є катаральна, гнійна й поліпозна. Суб'єктивні прояви хронічно го гаймориту виражені значно менше, ніж при гострому гаймо риті. Головний біль звичайно не різкий, без чіткої локалізації, частіше хворого турбує відчуття важкості в голові. Відзначається швидка стомлюваність, особливо при розумовій праці, носове дихання часто буває порушено, іноді хворі вказують на появу "закладено сті" у лежачому положенні, зви чайно більше виражене на сто роні ураженої пазухи.

Виділення з носа можуть бути слизуватими або гнійними залежно від форми хронічного гаймориту. Виділен ня, що затікають, дратуючи сли зову оболонку гортані, викли кають ряд неприємних відчут тів, властивих хронічному ка тару носоглотки – першіння, біль у горлі при ковтанні, сухість. Іноді ці скарги у хворих хроніч ним гайморитом є основними.При двосторонньому гаймо риті, особливо при його полі позній формі, часто пору шується нюх. Хронічний процес нерідко протікає безсимптомно й може стати випадковою знахідкою при рентгенологічному обсте женні хворого або проявитися при загостренні тими ж симп томами, що й гострий гаймо рит. Гайморит може бути не тільки важким самостійним за хворюванням, нерідко він вик ликає ускладнення з боку внутрішніх органів – серця, ни рок, печінки. У хворих хро нічним гайморитом значно частіше відзначаються захво рювання різних відділів ди хального тракту, в тому числі пневмонії, бронхіальної астми (за даними різних авторів, до 60 відсотків хворих бронхіаль ною астмою страждають гай моритом). Захворювання цен тральної нервової системи та кож іноді виникають як на слідок гострого й хронічного гаймориту. Хоча й рідко, але трапляються грізні внутрішньо черепні ускладнення гаймори ту.

ЛІКУВАННЯ ГОСТРОГО ГАЙМОРИТУ. Воно переваж но консервативне й проводить ся по рекомендаціях і під спос тереженням оториноларинго лога. Мета – ліквідувати яви ща загострення процесу, а у випадку прихованого протікан ня захворювання – усунути во гнище інфекції в організмі. Звичайно, це лікування прово диться під спостереженням оториноларинголога. У хворих із загостренням хронічного гаймориту з перших днів про водяться ті ж лікувальні захо ди, що й при гострому гаймо риті. Профілактика гаймориту полягає насамперед у прове денні заходів, спрямованих на підвищення стійкості організму до простудних захворювань. Загартовування організму, за няття фізкультурою, достатнє перебування на свіжому по вітрі, раціональний режим пра ці – все це допомагає попере дити розвиток захворювань верхніх дихальних шляхів або домогтися їх легшого протікан ня.

Важливо вчасно й раціо нально лікувати захворюван ня, що сприяють виникненню гаймориту, зокрема, вчасно са нувати порожнину рота, усу вати зміни в порожнині носа, що викликають порушення ди хання й перешкоджають відто ку вмісту гайморовых пазух. Хворий гострим ринітом або із загостренням хронічного ри ніту, при лікуванні якого не вдається домогтися значного поліпшення протягом 57 днів, повинен бути проконсультова ний в оториноларинголога для виключення захворювань при даткових пазух носа й у випад ку їхнього виявлення – для своєчасного початку раціо нального лікування.

Світлана СТЕЛЬМАЩУК.

Останні статті: