В Українських Карпатах росте майже 26 видів отруй них грибів. Ростуть із провесни до пізньої осені. Вони залежно від їх хімічного складу викликають у більшості випадків легкі, нетривалі захворювання, з яких найпо ширенішими є порушення шлунковокишкової діяль ності. Однак можуть призводити й до важких отруєнь зі смертельним результатом. Найважче переносять грибні отруєння діти, відсоток смертельних випадків найбільш високий. Дітям до 5 років взагалі не слід давати гриби.

Найнебезпечнішим отруйним грибом карпатсь ких лісів, що зустрічається у великій кількості в буко вих, дубових і змішаних лісах, є бліда поганка. Через незнання її плутають із печерицями, зеленими або маслиновими сироїжками, зеленушками, поплавця ми. На бліду поганку схожа їстівна рядовка – зеле нушка. Однак у зеленушки на ніжці немає ні кільця, ні вольви, а цвіт пластинок жовтуватозеленуватий. Досить легко поплутати з іншими грибами поплавця сірого. У нього, як й в отруйних мухоморів, є вольва в підстави ніжки, однак немає кільця. Фарбування капелюшка й цвіт пластинок подібний. Тому звер таємо увагу грибників на необхідність уважно огля нути ніжку на предмет наявності або відсутності кільця при зборі поплавців.

Гарний їстівний гриб – мухомор червоніючий – можна поплутати з отруйним мухомором пантерним, однак вони чітко відрізняються цвітом м'якоті. В от руйного мухомора пантерного вона біла, на зламі не змінюється, а в їстівного мухомора червоніючу м'якоть, на зламі рожевіє. Смертельно отруйний паутинник оранжевочер воний – маловідомий гриб, має подібність із деякими їстівними паутинниками. У населення Карпат пау тинники взагалі не користуються популярністю, тому небезпека збору паутинника оранжевочервоного замість якогонебудь із паутинників їстівних мала. Для ознайомлення широкого кола грибників зі смер тельно отруйним паутинником оранжевочервоним приводжу його найважливіші ознаки. Капелюшок 39 сантиметри у діаметрі, жовтогаряча або коричнево червона апельсиновооранжева, суха, матова.

Ніжка 49х0,51,5 сантиметра, іржавожовта, гладка, суха. М'якоть жовтувата, зі слабким редьковим заходом. Пластинки оранжевоохряні або оранжевоіржаві. Споровий порошок коричнюватий. У молодих плодо вих тіл є паутиниста частка покривала (кортина). Особливо варто звернути увагу на двійників кош товних їстівних опеньків (осінніх дійсних, літніх опеньків), отруйних помилкових опеньків – сірчано жовтого й цегляночервоного. Помилкові опеньки відрізняються від їстівних сірим, бурозеленуватої, світлобуруватою фарбуванням пластинок, цвітом спорового порошку й світлочервонястокоричневим, сірчаножовтою фарбуванням капелюшка. Небезпечні отруйні говорушки можуть бути прий няті за їстівні види цього роду – наприклад, гово рушку ворончату або коштовний їстівний гриб под вишень. Варто пам'ятати, що для отруйних говору шек характерна біле або білувате фарбування всьо го плодового тіла, а для їстівних – білуватожовту вата, жовтуватобура, сіра, попелястосіра.

Подви шень чітко відрізняється від отруйних говорушок цвітом пластинок (жовтуваторожеві), споровим по рошком (рожевий), формою спор (широковеретено виді, подовженоеліпсоїдні, із трьома поздовжніми зморшкуватими борозенками); у говорушок плас тинки й споровий порошок білі, суперечки еліпсоїдні, гладкі. Смертельно отруйна волоконниця Патуйара, ши роко представлена в лісах Карпат, може бути поплу тана з молодими плодовими тілами їстівних пече риць, тим більше, що в них пластинки спочатку розу ваті, а потім коричневочервонуваті. Тому варто звер нути увагу на будову ніжки. У всіх печериць ніжка з кільцем, а у всіх волоконниць, у тому числі й волокон ниці Патуйара, кільце на ніжці відсутнє.

Більшість отрут грибів при термічній обробці або тривалому зберіганні руйнуються. Однак токсини де яких смертельно отруйних грибів (наприклад, блідої поганки) проявляють стійкість при нагріванні або ви сушуванні. У зв'язку із цим необхідний найсуворіший контроль за використовуваними в їжу грибами. Гриб никам варто засвоїти таке правило: якщо харчова цінність гриба невідома або сумнівна, не брати його. При будьякому отруєнні грибами необхідно вик ликати лікаря або госпіталізувати потерпілого. До прибуття лікаря хворого варто укласти в постіль і дати випити маленькими ковтками 45 склянок кип'яченої води кімнатної температури, содового розчину або слабкого розчину перманганату калію. Після цього викликають блювоту натисненням зво ротним кінцем ложки (або пальцем) на корінь язика. Таке промивання шлунка повторюють кілька разів.

З метою видалення отрути з кишечника хворому дають проносне, яке треба пити відразу після кожно го промивання шлунка. Кишечник очищають також за допомогою клізми. Забороняється вживання будь яких спиртних напоїв, тому що алкоголь полегшує всмоктування грибних отрут. Варто покласти грілки на живіт і до ніг хворого. Залишки нез'їдених грибів необхідно зберегти для мікологічного аналізу й точ ної ідентифікації, що допомагає виявити причину отруєння й вжити відповідних заходів. Єдиний вірний шлях уберегтися від отруєння – це ніколи не вживати в їжу невідомі гриби, міцно за своїти відмітні ознаки отруйних грибів.

С. ВЕССЕР.