Кліщовий енцефаліт є хворобою, яка вражає оболонку, сіру і білу речовину та інші відділи головного і спинного мозку, корінці спинномозкового нерва і периферичні нерви, що призводить до розвитку парезів і паралічів. Для нього характерна весняно4літня сезонність – початок захворюван4 ня пов'язаний з сезонною активністю переносників.

При кліщовому зараженні вірусом вхідними воротами організму людини служать шкіра і підшкірна клітковина або клітини епітелію травного тракту, звідки вірус розповсюджується в організмі по кровоносних, лімфатичних і невральних шляхах, інфікує клітини крові, органи імун ної системи, інші внутрішні органи і дося гає мозку, який служить місцем тривало го розмноження вірусу і основним цент ром локалізації патологічного осередку нейроінфекції. Клінічно кліщовий енцефаліт, як пра вило, розвивається в гострій циклічній формі з одужанням, проте, іноді з часом може переходити в хронічну інфекцію.

Важкі ускладнення гострої інфекції часто можуть завершитися паралічем і смер тельним результатом. Хронічна інфекція кліщового енцефаліту з ураженнями моз ку перебігає роками або довічно. Інкубаційний період при первинному інфікуванні вірусом кліщового енцефаліту складає 8 23 дні (частіше 10 12 днів). Зрідка спостерігаються продромальні явища: слабкість, нездужання, головний біль, нудота, порушення сну. Виникає ско роминуча слабкість у кінцівках, м'язах шиї, оніміння шкіри обличчя і шиї. Хворо ба часто починається гостро, з ознобу і підвищення температури тіла до 38 40°С. Лихоманка триває від 2 до 10 днів. З'яв ляються загальне нездужання, різкий го ловний біль, нудота і блювота, розбитість, стомлюваність, порушення сну.

У гостро му періоді виникає почервоніння шкіри обличчя, шиї і грудей, слизової оболонки ротоглотки. Турбують болі в усьому тілі і кінцівках. Хвороба часто протікає у лег ких, стертих формах з коротким гарячко вим періодом. Основним резервуаром вірусу в при роді є його головні переносники, іксодові кліщі. Природжена інфікованість кліщів підтримує постійний рівень вмісту вірусу в цих комах. Додатковим природним ре зервуаром вірусу служать численні гри зуни (польова миша, бурундук, заєць і ін.), інші дикі і домашні тварини, птахи.

У природі вірус підтримується постійною циркуляцією по замкнутому ланцюгу – кліщі, тварини, кліщі. Інфікування люди ни для вірусу кліщового енцефаліту є біологічно тупиковим напрямом, оскільки вірус далі не передається до іншого ор ганізму і виходить з природної цирку ляції. А типовими ландшафтами природних осередків інфекції виявляються листяні й змішані хвойно листяні ліси з вираженим підліском і високим травостоєм, заплавні луги по берегах річок, береги озер і ставків, лісові просіки, придорожня рос линність, лісові стежини, що створюють умови для частого знаходження кліщів. Інфікування людини відбувається під час смоктання крові голодних заражених кліщів. Самка кліща смокче кров впро довж багатьох днів, і при повному наси ченні вона збільшується у вазі в 80 120 разів.

Смоктання крові самців триває зви чайно декілька годин і іноді залишається непоміченим. Передача вірусу кліщового енцефаліту може відбуватися в перші хвилини присмоктування; видалення кліща при збереженні "цементуючої проб ки" з слини кліща, що містить вірус, в шкірі людини, мабуть, повністю не усуває передачу інфекції. Зараження людини кліщовим енце фалітом відбувається не тільки при укусі кліщами. Також спостерігається алімен тарний шлях зараження при вживанні сирого молока інфікованих кіз і корів, що містить вірус. Проте, в даний час частка цього шляху в зараженні людей, в порівнянні з трансмісивною передачею, незначна. Із загального числа хворих кліщовим енцефалітом до 75 80 відсотків склада ють жителі міст, зараження яких відбу вається в приміській зоні під час поїздок з побутових причин, пов'язаних з збором грибів, ягід і роботою і відпочинком на природі, дачних ділянках.

Присмоктуван ня кліщів на людину може відбуватися не тільки в лісі, а й в домашніх умовах. Кліщі заносяться в дім на робочому одязі, з домашніми тваринами, букетом польо вих квітів і т.д. Відмічається переповзан ня кліщів серед пасажирів міського транс порту. Тож що робити, якщо вкусив кліщ і коли його присмоктування все ж таки відбулося? Слід мати на увазі, що вірогідність захворювання кліщовим ен цефалітом прямо залежить від кількості вірусу, який проникає при "укусі" кліща, тобто часу, протягом якого він знаходив ся в присмоктуючому стані. Видалення паразита, що упився, є невідкладним за ходом.

Ось дії при самостійному вида ленні кліща:

• Щоб акуратно його видалити, можна обв'язати ниткою якомога ближче до хо ботка, потім розтягнути її кінці убік і обе режно, без різких рухів потягнути їх вгору до повного витягання кліща. Різкі рухи недопустимі.

• Якщо при витяганні кліща відірвала ся його головка, яка має вигляд чорної крапки, місце присмоктування протира ють ватою або бинтом, змоченими спир том, а потім видаляють головку стериль ною голкою (заздалегідь прожареною на вогні) так, як видаляєте звичайну занозу. 

•Видалення кліща необхідно прово дити обережно, не здавлюючи руками його тіло, оскільки при цьому можливе витискування вмісту кліща разом з збуд никами хвороби в ранку. Важливо не розірвати кліща при видаленні: частина, що залишилася в шкірі, може викликати запалення і нагноєння. При цьому варто врахувати, що при відриві голівки кліща процес інфікування може продовжувати ся, оскільки в слинних залозах і протоках присутня значна концентрація вірусу кліщового енцефаліту.

• Не мають під собою ніяких підстав деякі надумані рекомендації про те, що для кращого видалення рекомендують накладати на кліща мазеві пов'язки або використовувати масляні розчини. Після видалення кліща, шкіру в місці його при смоктування обробляють настоянкою йоду або спиртом. Накладання пов'язки, як правило, не потрібне. Кліща, якого витягли, потрібно обо в'язково дослідити на наявність у нього вірусу кліщового енцефаліту. Комаху слід помістити в невеликий скляний флакон і покласти туди шматочок злегка зволо женої вати. Закритий флакон зберігають в холодильнику, але не пізніше за 2 доби з моменту укусу кліща необхідно доста вити в лабораторію.

Віталій ФІГЛЕВСЬКИЙ. Завідуючий епідеміологічним відділом Івано-Франківської міської СЕС.