Останній рік українська влада мала досить непрості взаємини зі своїми російськими колегами. Шантаж, диктат та узурпація – ось ті основи, за допомо гою яких Російська Федерація зажди вирішували свої проблеми, просувала власні національні інтереси на потрібній Москві території і зневажала інтереси інших більш слабких та менших народів. В цьому і є вся суть російської геополіти ки. "Хто не з нами, той проти нас", – ці слова, напевно, можна сьогодні вже точ но трактувати, як ключове ідеологічне гасло Росії. В процесі історичної еволюції, на різних етапах цивілізаційного розвитку Москва завжди розглядала Україну виключно, як на Малоросію частину території, котра має належати Росії. І тому російська вла да на чолі з незмінним "вождем і месією всієї Расєї" Путіним ніяк не хочуть визна ти Україну рівною серед рівних. Чомусь Москва завжди має бути дещо рівнішою, ніж всі інші. Так закладено історично, така специфіка "загадкової російської душі". Майже двадцять років Росія не дає спокою нашій державі.

Цікавить Москву багато напрямків. Це і Крим, і промис ловість, і чорноземи, і корисні копалини. Та, напевно, найулюбленішим об'єктом уваги Володимира Володимировича Путіна є українська газотранспортна сис тема (ГТС). Саме через неї ВВП не спить ночами і продовжує просувати свій мас штабний та дещо утопічний проект "Південний потік", який, навіть при най кращих результатах будівництва, ніколи не замінить ГТС України. Усвідомлення такого факту обурює Путіна і він за допо могою свої маріонеток –того ж Медвєдєва, або ж головного "газпромівця" Міллера, продовжує відвертий газовий шантаж України. Ціна на російський газ для нашої дер жави – ось головне питання, адекватне вирішення якого дозволить Україні руха тися вперед. Вперед, тобто розвиватись, збільшувати витрати на соціальну сферу, вкладати інвестиції в промисловість, піклуватись про власний народ. Але при ціні на газ у майже 500 доларів, українська влада буде приречена на одвічний пошук коштів, аби сплатити за блакитне паливо росіянам.

І неважливо, хто саме перебу ватиме при владі – Янукович, Тимошенко або ж хто інший. Значення має тільки те, що такою ціною Росія за кілька років про сто зажене Україну у економічну прірву. А потім привласнить усі "ласі шматки", що залишаться від нашої держави. Позиція Росії зрозуміла. Вони натяка ють Києву на білоруський варіант газо вих відносин. Мовляв, ви нам віддайте власну ГТС та усі свої енергетичні акти ви, а ми вам дешевий газ. Проте чи варто такий обмін взагалі обговорювати? В так тичній перспективі можливо. Але у дов гостроковому державному плануванні це б означало повний крах. Президент України розвіяв чутки щодо його участі у засіданні ЕврАзЕСу в Москві. Віктор Янукович так і сказав: "Це не наша гра!", що можна трактувати як незмінність євроінтеграційної політики українського гаранта. Що ж до Росії, то вона має зро зуміти Україна не віддасть свої активи. Принаймні, не за правління Президента Януковича. А якщо Москва і надалі шан тажуватиме своїм блакитним паливом Київ, то у нас теж знайдуться аргументи. Наприклад, ціна за транспортування газу до Європи. Адже цивілізованою мовою можна говорити виключно з цивілізова ними людьми. Вовки розуміють тільки мову вовків. На жаль, такі закони цього жорстокого світу.

---

• 27/01/2012 00:00 - Декриміналізація. Український вимір
• 20/01/2012 00:00 - Новий Кримінально-процесуальний кодекс: крапка над "і"
• 20/01/2012 00:00 - “Не повинно бути ні своїх, ні чужих”
• 23/12/2011 00:00 - Доробок депутатів-регіоналів у райраді
• 16/12/2011 00:00 - Манять нардепівські крісла

• 02/12/2011 00:00 - Наголос на головному
• 02/12/2011 00:00 - Україна – не Білорусія
• 25/11/2011 00:00 - На вибори за новими правилами
• 18/11/2011 23:36 - “Несемо відповідальність”
• 11/11/2011 23:34 - Бійцівські якості нардепів

---