Газета Прикарпатська правда

Skip to content

Sun05202012

Останні новини:

Рівність перед законом

Тайны наших гор

За рік мінус 145 000

Під депутатським "дахом"

Кабмін: біля небезпечної межі чи закономірність

Back Аналітика

Влада

Битва за "чорне золото"

П'ятниця, 23 вересня 2011, 16:12

Перегляди: 159

1
2
3
4
5

Чимраз вагомішим мірилом цінностей є "чорне золото", яким у народі називають нафту. Воно сприяє не лише процвітанню країн, у надрах землі яких предостатньо цього природного Божого дару, а й викликає різні негативні явища – від війн за нього до великого на ньому збагачення. Тож розкрию деякі процеси, що відбуваються навколо "чорного золота" у світі, в Україні й, зокрема, на Прикарпатті.

Світ. На початку цього місяця коли в Лівії інтенсивно гриміли бої між вірними режи му Муаммара Каддафі військами й повстанцями, у престижному Єлисейському палаці Парижа відбулася конференція представників 63 країн світу. Питання, яке було на по рядку денному, не викликало підозри щодо поділу нафтових багатств цієї держави, адже гла сило про визнання влади по встанців. Та за ширмою йшли баталії щодо прихоплення ле вової частки нафтового ком плексу Лівії. Він досить вагомий. Лівія посідає одне з перших місць у світі за запасами нафти і актив но розробляє її родовища. Влас не, видобування "чорного золо та" та його переробка є основою економіки країни. Ця галузь до спровокованої елітою сильних держав революції забезпечува ла пристойне життя значно пе реважаючій більшості простого народу, про що свідчать й роз повіді українських там арбай терів. Могутність нафтових потуж ностей Лівії розкривають такі показники (всі дані в баррелях): розвідані запаси – 29,5 мільяр да, видобуток за добу – 1,4 мільйона, експорт за добу – 1,26 мільйона, а переробка за день – 348 тисяч.

Лівійці твердо лідирують з видобутку "чорного золо та" на Африканському конти ненті. І от над цим багатством прагнуть встановити контроль й на ньому поживитися активні учасники підтримки фашиськи ми методами лівійських по встанців – нанесенням бомбо вих ударів по захисниках Кад дафі головними претендентами на велику нафту – Францією, Англією та Італією. Як стверджує одна з впливо вих італійських газет, президент Франції Ніколя Саркозі, який приймав гостей конференції й котрий вважається своєрідним полководцем – переможцем над режимом Каддафі, прагне одер жати контроль над левовою час тиною лівійської нафти та про дуктів з неї – 35 відсотків. Тепер їх звідти експортує лише 3,6 відсотка. І доля досягнення нової мети є підстави. У французькі ЗМІ просочилася інформація, що Париж тайно від партнерів по бомбових ударах, причому ще на їх початку, заручився від пе рехідної національної ради Лівії таким величезним відсотком контролю.

А взамін лідери по встанців одержують значно інтенсивнішу військову й політич ну підтримку. Тож, якщо такі торги від повідають дійсності, новим ре жимникам Лівії доведеться скрутно щодо поділу решту "чорного золота" та продуктів з ньо го серед інших країн, які брали участь в інтенсивних бомбових ударах. Насамперед, доведеть ся обділити Італію та Іспанію, ек спорт яких лівійської нафти й нафтопродуктів становить на рівні 41 і 16 відсотків. Тож події в Лівії є останньою яскравою ілюстрацією битв у світі за "чорне золото". Тут сповна використовують досвід його при хоплення, нагромаджений у свій час в Іраку. Україна. Належимо до держав, яким явно не виста чає власної нафти і продукції з неї, хоч ця галузь має славну й давню історію. Почалася вона зароджуватися в 19 му столітті на Прикарпатті. На початку 20 го століття район був відомим у Європі центром нафтової про мисловості.

Тепер найбільші ро довища зосереджені в Пол тавській, Сумській та Чернігівській областях, де видобувають майже 70 відсотуів нафти в Україні. Вітчизняне "чорне золото" має досить високу собівартість через недосконалі технології. Подача його "на гора" найбільш дешевим способом – фонтанним майже припинення. Тепер річний власний видобуток становить в межах 5 мільйонів тонн при не обхідних у багато разів більше. Тому Україна є значним імпор тером нафти і нафтопродуктів, переважно з Росії, з якою нині досить складні стосунки через убивчий для нас газовий пакт Тимошенко Путін,який підписа но в 2004 році й тепер навколо нього йдуть важкі судові розбо ри. Тож не знаходитися досить далеко від лівійського нафтово го корита мали намір і правителі нашої держави. Ще в 2004 році вони уклали договір з там тешніми правителями щодо роз робки нових родовищ. Згідно нього відкривалися для нас хо роші перспективи. Однак до ре алізації цього договору не при ступали.Хоч Україна займає нетральну позицію щодо подій у Лівії, навряд чи зможе розраховувати бодай на маленький кусочок там тешнього нафтового пирога. Більше того, очікувати виконан ня укладених при Каддафі інших договорів, зокрема щодо поста вок туди санітарних літаків. Експерт Інституту східноведення НАК України Сергій Данилов висловив песимістичні прогно зи. "Не думаю, що Україні щось перепаде, враховуючи негатив ний досвід попереднього спів робітництва", – підкреслив він. – Та й в італійців та французів усі свердловини. Мова може йти лише про нерозвідані площі". Надіятися лише на чужу наф ту, значить свідомо лізти в за лежність від її постачальників. Можемо мати більше і своєї, адже наші надра Бог не обділив її запасами. Взяти б Причорно морську Азовську провінцію, яка охоплює Причорноморську за падину, Керченську протоку, південну частину акваторії Чор ного та південну Азовських морів. Цей район досить пер спективний на нафтовидобуток: орієнтовані запаси 4 5 мільярдів тонн нафти. Тапер тут видобу вають в межах 200 тисяч тонн за рік з родовищ "штормове" та "Дельфін". На розвідки й освоєння но вих родовищ в продовж багать ох років не вистачає коштів. Зате їх предостатньо на різні політичні акції, пов'язані з боротьбою за владу. Прикарпаття. У ко муністичні часи та перші роки нашої Незалежності гордість у нашому регіоні був Над вірняньський нафтоперероб ний завод, де випускали ши рокий асортимент продукції – автобензин, дизельне паливо, нафтобітум різних марок, зріджений газ, паливний ма зут, парафін для технічних цілей та харчової промисло вості, електродний кокс та син тетичні жирні кислоти.

Лише протягом двох десятиліть – 60 70 роки минулого століття обсяг переробки нафти зріс у сім (!) разів, а асортимент продукції – у вісім (!). Тоді битви за нафту та про дукцію з неї вели на Прикарпатті йшли в чотирьох напрямках: розвідка нових родовищ і вдос коналення технології віддачі пластів, де видобували нафту; розширення переробних вироб ництв і модернізацію старих шля хом раціоналізаторства і ви нахідництва; здешевлення наф топродуктів, щоб вони були до ступні споживачам і не ятрили суспільство, як нині, витками цін; налагодження зразкових і партнерських стосунків з постачальниками нафти. Тоді й не було такого поняття, як особис та нажива на "чорному золоті", що нині в Україні процвітає. А що стосується нафтопере робного заводу, то його історія почалася ще з 1907 року, коли розпочали "варити" нафту в примітивних кубових батареях. Її привозили з навколишніх сіл – Биткова, Пасічної, Майдану і Ко смача, де вона просочувалася на поверхню, або залягала на невеликих глибинах. Підприє мство постійно розвивалося. В 1961 році почала діяти нова по тужна установка по первинній переробці нафти. Через три роки видала першу продукцію уста новка термічного крекінгу, а в 1967 – здано в експлуатацію ус тановку коксування, через два роки цех синтезу жирних кис лот, ще через рік – установку каталітичного риформінгу…

За цим переліком – сотні но вих робочих місць, на які, до речі, кадри готували з числа місцевих хлопців і дівчат аси від нафтопе реробки з Азейбайджану та Баш кирії, де в той час була досить розвинута галузь. Інтенсивно, за рахунок заводу, поповнювали бюджети – державний і місце вий, асигнувалися значні кошти на соціалку, зокрема будів ництво пристойного житла, яке абсолютно безоплатно надава ли квартири згідно заводської на нього черги. Тепер усе це, як добрий сон. Новітні "демократи", дорвавшись до влади завдяки обіцянкам про забезпечення достойнішого жит тя, повністю знищили старі по рядки, а взамін нічого кращого не впровадили. І нині могутні установки заводу, де не чути ні робочого ритму, ні голосу тру дарів, стоять як пам'ятники "де мократичній" владі… На світлинах: один з бом бових ударів по Лівії; на фото зархіву(1980рік)кавалерор денаТрудовогоЧервоного прапора лаборант О.П.Доси га Надвірнянського НПЗ, яка аналізувала якість нафтопро дуктів.

Петро ПИРОЖУК.

Останні статті: