Газета Прикарпатська правда

Skip to content

Sun05202012

Останні новини:

Рівність перед законом

Тайны наших гор

За рік мінус 145 000

Під депутатським "дахом"

Кабмін: біля небезпечної межі чи закономірність

Back Аналітика

Влада

Що за ширмою минулих торжеств

П'ятниця, 02 вересня 2011, 23:00

Перегляди: 102

1
2
3
4
5

Відшуміли на рівні влад – великих і малих – торжества з нагоди ювілею проголошення нашої Незалежності. Аналізуючи ці дійства, шукав відповіді на болючі простих смертних співвітчизників запитання: чому, володіючи одним з найбільших серед держав світу дарів Божих – корисними копалинами і родю чими чорноземами,– багато простого трудолюбивого народу ледь зводить кінці з кінцями? Тож бодай частково привідкриємо ширму, за якою приховано те, що будоражить суспільство.

Розшарування. Його за статками співвітчиз ників попередні владні режи ми ухитрилися досягти таких контрастів, яких не знає жод на цивілізована держава. У ньому досить чітко й за порівня но короткий для історії час вик ристалізувалися два сегменти – багачі й злидарі, власники і най мані трударі. Одні інтенсивно збивають капітал, а інші – ледь животіють. У країнах, які вважаються до сить розвинутими, населення звичайно, теж ділиться на різні соціальні верстви – великих влас ників, акціонерів, рантьє, ба нкірів, фермерів, безземельних селян, безробітних і безпритуль них. Та справа в тому, скільки таких людей, який рівень бід ності, відсоток злидарів до бага тих і різниця в їх статках. Якраз величезні перекоси в розшару ванні відзеркалюють досить гіркий стандарт нашого життя. Якщо в державах Європейської спільноти відношення прибутків 10 відсотків багатих людей до такої є кількості бідних стано вить 5:1 = 7:1, то в Україні – велика прірва.

Фактично на теренах нашої держави сформувалися два не пересічні світи. Один – це неве лика армія успішних сімей і ро дин, які входять в склад різної еліти. Їх статки постійно нагро маджуються завдяки різним маніпуляціям – від накруток цін і тарифів до оборудок з "прихва тизованою" нерухомістю. А дру гий – багатомільйонна маса лю дей. Їх душить виплекана за роки Незалежності система, в якій бідність, хвороби, без просвітність і втрата віри в кра ще стали нищівним чудовиськом. І між цими світами відчувається ненависть, яка проявляється дикістю й антизаконністю, про що засвідчили й події в День Не залежності. Особливо загострили роз шарування повне знецінення вкладів співвітчизників у перші роки Незалежності в Ощадбан ку та у 710 разів підвищення платні міністрам у часи першої каденції прем'єрства Ю.Тимо шенко. Так, вкладів громадян, яких за перерахунками 1996 року нагромадилося 132 мільярди гри вень, навряд чи повернуть за п'ятьдесять наступних 20літь. А багаторазове підвищення платні міністрам спровокувало великий дисбаланс в Україні.

Справа в тому, що від ставок урядовців залежить платня нар депів, прокурорів, суддів та іншої владної раті, яка досить суттєво підвищила і їм поцимбалах вис наження простого народу цінами і тарифами. “Санітар”. Ним, образ но кажучи, є Україна не лише на Європейському континенті. Знищивши за 20ліття майже до тла багато доленосних вітчизняних галузей, наш но воспечений та добре розви нений бізнес очищає зарубіжні завали як усякого мотлоху, так і доброї продукції. На терени нашої держави хлинула не тільки європейська цивілізація, а й її відходи. Україна досить швидко перетворилася в смітник чужих недоносків з специфічним запа хом проти заразної обробки, які в зарубіжжі вже нема куди подіти. Якщо спершу горді козаць кого роду співвітчизники соро милися признаватися, звідки в них одежа, хоч й недоношена, але "Бурда моден", то досить швидко вони позбулися ком плексу "Secondhands". Сформу валося в нас щось подібне суб культури – секондхендстиль. Його представники одягаються винятково в зношені вироби чужої легкої промисловості. Їм стало цікавіше хизуватися в не доносках із зарубіжжя, ніж у до бротних вітчизняних виробах. Наша легка промисловість стала неспроможною конкуру вати з секондхендськими това рами й почала чахнути, як роса на сонці. Тепер з могутньої вітчизняної галузі, залишеної в спадок від комуністичної систе ми, маємо те, що залишають голодні вовки від ситої вівці. Аналогічна доля спіткала майже всі вагомі галузі колишніх могутніх комплексів – промис лового й сільськогосподарсько го. Зішлюся бодай на факти ос таннього з них. Порівняно з найбільш розвинутими держава ми – США, Канадою, Францією, Німеччиною, Англією, Італією та Японією Україна за останнє де сятиріччя, що передували про голошенню Незалежності, тоб то в 19801990 роках, виробляла на душу населення найбільше цукру, картоплі та яєць Нам на лежало друге місце після Італії з виробництва овочів, а після Франції – з виробництва моло ка. Лише з виробництва м'яса і зерна поступалися США, Канаді, Франції та Німеччині. Тож політи ка попередніх режимів перетво рила Україну з могутнього екс портера агропродукції у ваго мого імпортера, причому навіть з держав, де в стократ гірші при роднокліматичні умови для її ви робництва. Тож перестановка, образно кажучи, виробництв на нові еко номічні рейки супроводжувало ся не прибавкою в ній, а руй нацією.

Під час широкомасштаб них "прихватизаційних" процесів було обібранно основну масу працелюбів. Фактично вони нічо го не одержали від так званої ваучеризації. Приватна вла сність на рукотворних руїнах за гальнодержавної й комунальної не зуміла вивести економіку на попередні рубежі. Створився величезний ваку ум щодо випуску вітчизняної продукції. Цим вміло скориста лася величезна армія наших “санітарів”. Якби не вони, то за рубіжжя задихнулося б від своїх недоносків і значного надлишку добротної продукції. Наш ринок теж нею вже перенасичений. Сплюндрувавши таким чи ном вітчизняні виробництва, сприяємо процвітанню зару біжних. Страждає наш бюджет, гостою є проблема безробіття. Зрештою, з шеренги країн з роз винутою економікою відкотили ся до слабо розвинутих держав. Похорони. Їх майже протягом усіх 20ти років було значно більше, ніж хрестин. На початку нашої Незалежності новітнє чиновництво й кері вництво тоді могутнього РУХу на всі заставки трубіли, якою є могутньою молода Україна, бо нас аж 52(!) мільйони чоловік. Цю цифру широко рекламували в заставках кишенькового теле каналу.

Нині про демографічну ситу ацію мовчать, як риба у воді. Бо ж хвалитися нема чим, а розкри вати її такою, як є насправді, не вистачає мужності. Так от на початок липня населення Ук раїни скоротилося до 45,7(!) мільйона чоловік. Отже, нас зменшилося на таку кількість людей, як майже 5ть Естоній. Хоч за цей час на теренах держави не лунало розривів во рожих куль, не було природних катаклізмів чи голодоморів, але панахид доводиться правити не менше, ніж у часи лихоліть.

Тож розкрию бодай чотири аспекти, які підточують здоров'я людей. До першого з них я б відніс нищівні битви за владу. Їх ор ганізатори втягують в протисто яння мільйони співвітчизників. Ніхто, на жаль, не вивчає їх виснажливу дію. Другий аспект – стосується ліквідації доброї старої системи охорони здоров'я, а взамін нічо го кращого не впроваджено. У жодні навіть найгірші часи так почорному не здирали за меди каменти. Бізнес на них збиває величезний капітал за рахунок людських недуг. Недаремно в народі поширюється думка: кра ще померти, ніж лікуватися. Підриває, потретє, здоров’я населення велике безробіття. Значна частина співвітчизників змушена емігрувати, щоб заро бити на чужині вкрай потрібні засоби для існування сімей і ро дин, які залишилися в рідній домівці. Четвертий аспект – ціни і та рифи ростуть швидше від над бавок до платні й пенсій. Щоб заощадити гроші на сплату вкрай необхідних послуг, без яких життя не життя, значній частині бідних верств населення доводиться економити на шлун ку – перебиватися на харчах, які в творців негараздів і пси не хо чуть їсти. Для того, щоб зупинити ката строфічне вимирання нації й до вести чисельність населення бодай до близького рівня, який мали на початку Незалежності, потрібно, аби на 10 жінок народ жувалося 23 дитини. Тепер на раджується 15ть. Звідси – сум ний прогноз Інституту демо графії: Україну до 2025 року мо жуть заселити африканці й азіати, причому – центральну ча стину, де складна демографія.

Петро ПИРОЖУК.

Останні статті: