Газета Прикарпатська правда

Skip to content

Sun05202012

Останні новини:

Рівність перед законом

Тайны наших гор

За рік мінус 145 000

Під депутатським "дахом"

Кабмін: біля небезпечної межі чи закономірність

Back Аналітика

Влада

Чому одні бідніють, а інші – багатіють

П'ятниця, 01 липня 2011, 23:00

Перегляди: 110

1
2
3
4
5

Сорок відсотків запасів європейських чорноземів, хороші природно-кліматичні умови дають можливість Україні бути в числі лідерів серед держав світу щодо вирощення й виробництва доступного за ціною харчу на душу населення. Однак значно поступаємося з цього показника навіть країнам, які Бог наділив у стократ гіршими можливостями. Зате порівняно з ними в числі перших за темпами збагачення на витках цін навіть на продукти, без яких життя не життя.

ОСНОВА. У попередні роки, особ ливо в часи “помарачевого” лихоліття, владні режими, аби відвернути увагу співвітчизників від бід, викликаних ціновою чехардою на продовольчому ринку, майстерно розкручували питан ня голоду лише протягом двох років минулого століття – 32–33го. На тлі гірких даних, якими козиряли всі – від президента до лідерів кишенькових політсил, важка цінова продовольча си туація, породжена їхньою ж політикою, була раєм. Зрештою, й тепер, особливо в західних регіонах, великий голод у ті далекі роки, викликаний як небаченою доти посухою не лише в житницях України, а й інших державах, так і антилюдською політикою тодішнього режиму, служить страхови щем. З його допомогою затушовують значне зростання вирощення й вироб ництва продовольства в наступні деся тиліття, особливо в ті, що передували нашій незалежності. Причому, екологічно чистого й доступного за ціною навіть бом жу.

Стабільні ціни на всі продукти, висока купівельна спроможність буквально різних верств населення були результа том того, що вітчизняний аграрний сек тор економіки постійно розвивався. Та кого й поняття, як здирання почорному за харч, котре нині є реальністю, не було протягом десятиліть, що передували нашій незалежності. У ті часи Україна не відчувала будь яких ускладнень щодо власного харчу і його ціни. Більше того, годувала чимало інших країн, бо навіть серед розвинутих держав світу по багатьох параметрах ліди рувала. Тож розкрию ситуацію на основі офіційних цифр, які нині не прийнято навіть згадувати. Порівняно з у той час найбільш розви нутими державами – США, Канадою, Францією, ФРН, Великобританією, Італією та Японією – Україна за останнє “ко муністичне” десятиріччя (1980–1990 роки), яке новітні “демократи”, вибачте, обплювали, виробляла на душу населен ня найбільше картоплі. Нам належало друге місце після Італії з виробництва овочів, а після Франції – з виробництва молока. Лише з виробництва м’яса і зер на поступалися США, Канаді, Франції та ФРН. Цю продукцію повністю або її пере важну більшість, крім картоплі, виробля ли в колективних господарствах. У значній їх частині формувалися надійні кадри спеціалістів, які прагнули розвивати рос линництво й тваринництво, забезпечува ти плюсову тенденцію.

РУЙНАЦІЯ. З перших років нашої незалежності в керманичів новітньої влади, як і лідерів кишенькових партій, котрі почали появлятися наче гриби після теплого літнього дощу, почала формуватися ортодоксальна нена висть до усуспільненого аграрного сектора економіки. А потім, зміцнивши свої владні й партійні позиції, вдалися до варварства – почали “прихватизовувати” і руйнувати все багатство, що створюва лося протягом десятиліть. Згодом значна його частина опинилася в руках новітніх приватних латифундистів. Таке плюндрування проходило під політичними гаслами розбудови молодої незалежної держави. Проілюструю пло ди цієї “розбудови” бодай на основі ви робництва однієї важливої продукції, ко тра вкрай необхідна всім – від малюків до похилого віку стариків, – молоці. Так от, у 1990 році його було вироблено тваринни ками України 24508,3 тисячі тонн. За його кількістю на душу населення, як і загалом у попередні дев’ять років, поступилися в світі лише Франції. За перше п’ятиріччя незалежності України, коли новітня влада почала інтен сивно знищувати старі форми власності, виробництво молока наприкінці його – в 1995 році скотилося до відмітки 17247,3 тисячі тонн. Значно підірвано таку підга лузь, як корівництво, в “помаранчеве” п’ятиріччя. Якщо в перший його рік було вироблено молока 13714,4 тисячі тонн, то в останній – 11609,6 тисячі. Не вдалося зупинити сповзання вниз у перший рік своєї господарки й владі білосиніх – торік виробництво вкрай необхідного всім про дукту скоротилося до 11248,5 тисячі тонн. Серед країн світу не зафіксовано жод ного випадку, щоб так інтенсивно, як у нас, плюндрувалася доленосна підгалузь. Таким чином розчищено ринок для мо лочної продукції із зарубіжжя, створено тепличні умови для збагачення на на крутці цін на неї новітнього бізнесу, підірвано здоров’я співвітчизників через зниження їх купівельної спроможності. Знайомий економіст підрахував: якщо на початку нашої незалежності за стандарт ну пенсію можна було купити понад 600 літрів молока, то тепер – менше 150 літрів. Аналогічна ситуація майже з усіх видів харчу, без якого життя не життя. Її не так давно частково розкрив прем’єр Микола Азаров: “Сьогодні в Україні вирощують картоплі майже втричі, а овочів – майже на 50 відсотків менше, ніж у радянські часи. За останні 20 років майже повністю згорнуто великотоварне виробництво картоплі й овочів, зруйнована інфраст руктура овочесховищ, холодильників, плодоовочевих баз”. Отже, доводиться завозити продукцію із зарубіжжя. Посередники, які її імпорту ють, накручують великий навар, роблять її недоступною “малим українцям”.Тож не дивно, що реальний споживчий кошик багатьох з них мало що поживніший від концтабірного.

ОСКОМА. Її набивають тривалими розмовами про європейський вибір на всіх рівнях влади – від центральної до нашої містечкової. Однак слова розхо дяться з ділом. Про це свідчать величезні контрасти щодо виробництва й купівель ної спроможності харчу в тамтешніх дер жавах і нашій. Недавно одне з солідних видань порівняло ціни продуктів на теренах Ук раїни і Європи, взявши для прикладу одну з Мекк, де рятуються багато співвітчиз ників від злиднів у рідній домівці, – Іспанію. Виявилося, що в нас загалом їжа на тре тину дорожча, ніж там, а прості іспанці заробляють набагато більше, ніж наші співвітчизники. Зрештою, й знайомі ар байтери, з якими доводилося спілкувати ся, на основі конкретних порівняльних цін на харч і платні розкривали набагато вищу купівельну його спроможність в Іспанії, ніж в Україні. А умови для виробництва сільгосппро дукції в Іспанії набагато гірші, ніж у нас. Майже 90 відсотків цієї сонячної країни займають плоскогір’я та гори.

Тому хлібо робство в цьому спекотному краю справа не з легких, бо влітку поля й городи дово диться регулярно зрошувати. Та місцеві жителі здавна звикли багато, ефективно й з чітким розрахунком працювати. І до магаються того, що тамтешні землі да ють дуже високу віддачу всіх культур, особливо цитрусових, рису, оливок, ви нограду, мигдалю та фініків, які в Європі ростуть лише в Іспанії. Нові технології, високий рівень сортооновлення, сумлінна праця тощо – все сприяє здешевленню продукції. Значна частина фруктів і овочів експортується на європейські ринки, зок рема й в Україну. Стабільність цін на харч, його до ступність навіть для іспанських бідняків підтримують виробники. Адже в країні нема й такого поняття, як величезна армія посередників між ними та споживачами. А в нас вона розвивається, розширюється й багатіє, диктуючи фактично убивчу ціно ву політику. Тож найвища пора нашим правите лям – великим і малим – перестати зма гатися в красномовстві про європейсь кий вибір. Натомість, впроваджувати там тешні цінності, зокрема щодо вирощення й підвищення купівельної спроможності харчу. Адже прості співвітчизники оціню ють рівень діяльності влади насамперед по тому, що можуть поставити в каструлі. Поки що харч, що є в них, не відповідає нормам, передбачених для здорового функціонування організму людини.
Завдяки зарубіжним виробникам наші ринки, різні маркети – великі й малі, – перенасичені харчем. Однак багато простих співвітчизників заходять сюди, як на виставки. Ціни і гаманці не дозволяють купити продукти, від погляду на які аж слинка в роті з’являється.

Петро ПИРОЖУК.

Останні статті: