Гуляють чутки, ніби Національний банк України готується випусти ти нову грошову одиницю високим номіналом – 1000 гривень. Хоч в умовах глибокої секретності, що здавнапредавна окутує цю устано ву, повністю їх спростувати або підтвердити неможливо. Зате в народі вже її охрестили “арбузовкою” – від прізвища нового й молодого глави банку – Арбузова. Тож заглянемо за ширму секретності, зреш тою, чого чекати народу від можливого введення цієї купюри.ПЕРЕПОЛОХ. Його викли кали в простого народу одні чутки про номінал 1000 гри вень. Люди, виснажені владними перекосами в різних доленосних сферах упродовж нашої незалежності, побоюються, що така грошова одиниця породить нову хвилю інфляції. Мовляв, появиться вона в обігу й ціни зразу стрибнуть вгору. Такі чутки поширювалися й в час, коли вводили в обіг 500 гривневу купюру. Та ці побоювання тоді виявилися безпідставними. Так, у 2006 році, коли появилася ця купюра, інфляція становила 11,6 відсотка. А в 2008 му, коли гроші такого номіналу не друкували, вона перестрибнула планку 22 відсотки, добряче вичистивши гаманці співвітчизників. Очевидно, інфляційного цунамі не сталося в 2006 му тому, що в найважчий час уряд очолив нинішній глава держави Віктор Янукович. Тоді в його команді зібралося багато досвідчених керівників, які зуміли протистояти викликам життя.
Очолюючи різні відомства, вони сміливо йшли труднощам наперекір. Більше того, ліквідували бедлам, який допустив попередній уряд Юрія Єханурова. А от весь 2008 й на найвищому урядовому троні знаходилася амбітна жінка – Юлія Тимошенко. Замість того, аби продовжити добрі традиції, які залишила команда В. Януковича, вона зайнялася показухою, втягнулася в протистояння з тодішнім президентом – найкращим своїм соратником по “помаранчевому” майдану. На ньому, до речі, як вона, так і Віктор Ющенко обіцяли народу ледь не манну з неба. Її урядова команда, сформована з слабких фахівців, виявилася нездатною управляти державою. Цю слабинку зразу відчули ті, від кого залежить стабільність цін і накрутили за перший рік її другої каденції інфляцію більш як на 22 відсотки – найвищу не лише серед країн європейської спільноти, а й колишнього Союзу РСР. Отже, ніяка грошова одиниця, як така, не винна у витках цін і тарифів. Їх цунамі, яке впродовж нашої незалежності лихоманить суспільство, є плодом політики найвищих керманичів держави та її регіонів.
ЗАГАДКОВІСТЬ. Вона міститься й в повідомленні щодо купюри найбільшим номіна лом заступника голови На ціонального банку України Володимира Кротюка. Його слова, що вона “може появитися”, викликають протирічливі висновки. Одні сприймають їх як реальність, а інші – як прогноз. Правда, згодом він уточнив: питання про тисячогривневики лише вивчають, доцільність їх введення аналізують експерти. І важко сказати, коли буде прийнято остаточне рішення. Новітня, на жаль, історія багата фактами, коли чутки згодом стають основою програм дій влади. Остання з них – про високий пенсійний вік для жінок. Ще задовго до розробки документів про пенсійну реформу, чим займалося тоді вузьке коло спеціалістів, нашу “слабку” половину будоражило те, що нова влада прагне позбавити їх останнього досягнення Радянського Союзу – виходу на пенсію в 55 років. Тоді чимало чиновників доводили: мовляв, це брехня, бо в нашій державі не створено основу для підвищення пенсійного віку для жінок. А тепер значно вища планка виходу їх на заслужений відпочинок – аж на п’ять років – закладена в проекті документів про реформу, які вже знаходяться в парламенті для обговорення. Правда, віце прем’єр Сергій Тигипко, який відповідає за пенсійну реформу, під тиском профспілок, відкликає, як він заявив, проект на доробку. Та навряд, чи знизиться планка пенсійного віку для жінок, адже наша держава старіє прискореними темпами. Тож ніхто не гарантує, що розмови про купюру найбільшого номіналу не стануть реальністю. Тим більше, що над її дизайном, згідно з неспростованими чутками, вже працюють спеціалісти банкнотно монетного двору, прізвища яких в таємниці з метою держбезпеки. Також є таємницею, чий портрет буде на ній зображено. Ще в 90 х роках минулого століття спеціалісти пропонували надрукувати на “тисячі” портрет митрополита Петра Могили. Однак цю пропозицію було відхилено. Один з можливих варіантів – зображення на найбільшій купюрі портрета відомого драматурга Пантелеймона Куліша. Тим більше, що таку купюру в презентаційному варіанті (на фото, яке публікуємо), тобто без вказівки номіналу, Національний банк підготував ще в 2008 році. Тож може бути й такою нова “тисяча”.
ЕКСПЕРТИ. Вони порізно му оцінюють як обтічне резю ме В. Кротюка з приводу “ти сячі”, так і її доцільність вво дити в обіг. Дехто навіть висловлює думки, ніби ця грошова одиниця вже “у верстаті”, а замглави НБУ своїми обтічними висновками прагне лише підготувати громадськість. А от відомий аналітик з МЦПІ Олександр Жолудь вважає, що необхідність у більш вагомій купюрі є економічною вимогою. “За 14 років після введення в обіг гривня подешевшала на 80 відсотків, тому цілком логічно надрукувати 1000 гривень”. Не погоджуюся, зізнаюся, з цим аналітиком у питанні, що стосується подешевшання гривні. Названий ним показник, вважаю, явно заниженим. Проілюструю свій висновок бодай на таких офіційних даних – колишніх і теперішніх. 14 років тому річна зарплата загалом в Україні становила 143 гривні, а торік вона зросла проти попереднього року на 20,1 відсотка і досягла в грудні 2629 гривень. Ріст, погодьтеся, вагомий. Однак за цей час такий агрегатний показник, як платіжнокупівельна спроможність простих співвітчизників, не поліпшився, а, навпаки, погіршився, за винятком високого чиновництва різного гатунку, бізнесменів від ремесла “купи продай” та іншої братви, яка збиває статки за рахунок накрутки цін і тарифів.
Причина – посилення здирницького бедламу. Серед бізнесу, який виплекала влада, розгорнуто шалене, навіть дике змагання, хто більше здере з простого співвітчизника. І здирають по чорному повсюдно – від ринків до лікувальних закладів. Фактично за час дії гривні наше суспільство досягло небаченої досі поляризації – поділилося на невелику кількість в про центному відношенні дуже заможних і дуже бідних при катастрофічному їх збільшенні через процвітаюче безробіття, некеровані витки цін і тарифів тощо. За результатами досліджень, у співвідношенні доходів 10 відсотків багатих до такої ж кількості бідних – у нас величезна прірва. А от у інших країнах ця вилка така: в Китаї 7:1, в Японії – 4,3:1, а в країнах європейської спільноти – 5,7:1. А що стосується можливого впровадження 1000 гривневої купюри, то подібний курс ми вже проходили, зокрема в часи прем’єрства Юхима Зв’ягільського і Віталія Масола. За один рік ми стали мільйонерами – по Україні середня платня зросла до 1,4 мільйона карбованців. Однак у простих співвітчизників статків не прибавилося, бо навіть за буханець хліба треба було викласти купюру з тризначною цифрою. Та й штучно створена інфляція “з’їла” всі їхні нагромадження, які роками відкладали в Ощадбанк Союзу РСР. Прикро, що на цьому лиху політики досі спекулюють, вибиваючи собі тепле місце під сонцем. Тож важливо, “граючись” у вищі номінали грошової одиниці, не повторити гіркі уроки минулого.
Петро ПИРОЖУК.
Останні статті:
- 25/03/2011 21:40 - Східний вектор потребує уваги
- 18/03/2011 22:55 - Рік уряду: неупереджено та з оптимізмом
- 05/03/2011 23:27 - Рейтинг рейтингу не пара
- 25/02/2011 23:59 - Адміністративна реформа: Президент проти чиновників
- 18/02/2011 21:30 - Нема у революції кінця
Попередні статті:
- 05/02/2011 23:16 - Перші кроки стабілізації: що за ними
- 14/01/2011 16:07 - Пеня. Чому відновлено штрафи за борги комунальній сфері
- 24/12/2010 00:00 - Колегія обговорила
- 17/12/2010 17:03 - Реформа влади по-українськи
- 10/12/2010 23:28 - Куди «тріо» поведе?
