ІНФЛЯЦІЯ продовжує очищувати гаманці знач но переважаючої біль шості простого населення швидше, ніж встигає їх по повнити. Хоч її маховик, роз кручений попереднім режимом, має значно менші обороти, та їх достатньо для незадоволення діями нової влади. Тим більше в умовах, коли опозиція робить з мухи слона, вибілюючи свої дії в часи, коли була при владі. Про це красномовно свідчать бодай такі порівняльні офіційні дані щодо інфляції.
Перший рік своєї каденції нинішній уряд закінчив з ростом інфляційного показника на 9,1 відсотка. Хоч він дещо нижчий, ніж передбачалося владними розрахунками, все ж важко вда рив по тих, хто ледь зводить кінці з кінцями за мінімальні платню й пенсію. Адже, як стверджує Держкомстат, ціни підвищилися на багато вкрай необхідних про дуктів, одяг і взуття, житлово комунальні послуги. Загалом дорожчою стала охорона здо ров’я й освіта. Та минулорічне зростання інфляції в Україні є, образно ка жучи, райським проти того, що мали при минулому владному режимі. Так, за перший рік дру гої каденції урядової команди Юлії Тимошенко вона зросла аж на 22,3 відсотка – в 2,4 раза вища, ніж торік. Це був найгірший показник не лише серед держав Західної Європи, а й колишньої союзної спільноти.
Правда, цей маховик інфляції вдалося дещо призупинити в другому році каденції “помаран чевого” уряду. І все ж загальний показник був значно вищий, ніж торік. Словом, виснаження на роду стрибками цін досягло при попередньому владному режимі, як кажуть, точки кипіння, що значною мірою знизило рейтинг нинішньої головної опозиціонер ки Юлії Володимирівни і її “пішли” з владнополітичної арени. Тепер її соратники викорис товують різні засоби, аби при меншити дії нинішньої централь ної влади щодо зниження обо ротів інфляційного маховика. Безперечно, прорахунків у неї предостатньо. І все ж зниження інфляційної планки в 2,4 раза – це, погодьтеся, вагоме досягнен ня. Та діючи за народною муд рістю про те, що чужу скалку бачать під лісом, а своє поліно не помічають під носом, опозиція прагне вибілити свої чорні дії під час перебування на владному троні.
Прогнози влади щодо інф ляції на нинішній рік ще оп тимістичніші. Важко сказати, чи їх підкріпить реальними діями. Але факт: взятий курс щодо підвищення віддачі соціальної політики обнадіює. Важливо по всюдно, особливо в наших за хідних регіонах, де ще на ін фляцію не наділи належну вуз дечку, усвідомити: вона, наче вірус, заражує різні сфери, які забезпечують життєдіяльність людини. А тому їй важко вижити – купити вкрай необхідний харч, вчасно оплатити послуги тощо.
ПЛАТНЯ Й ПЕНСІЯ далі підвищуються нижчими темпами, ніж накручують ся ціни на вкрай необхідне, – зокрема, від другого хліба, яким по праву називають картоплю, до молока, без котрого теж важко обійти ся людському організму. Тому багато простих співвітчиз ників після довгоочікуваних над бавок стають ще біднішими. А корінь зла ось в чому. Еліта “дикого” бізнесу, що виплеканий політикою влади за роки незалежності, уважно сте жить за надбавками до платні й пенсій. Не встигнуть люди ними насолодитися, як зразу ж зліта ють вгору ціни й тарифи. Неда ремно в народі кажуть: якщо є надбавка до кровних, значить гряде новий виток цін.
Прикро, але факт: їх зростан ня чимало накрутників майстер но обгрунтовують словоблудст вом про зміцнення економіки, по рятунку галузей, а то й підтримки бізнесу, який ніби чахне. Яскра вою ілюстрацією цього висновку є теперішнє підвищення тарифів на житловокомунальні послуги. В їх обгрунтуванні викликає по див ось що: еліта від “комуналки” на всі заставки майстерно об робляє споживачів її послуг про крайню необхідність непопуляр них заходів.
Однак умови її праці й платня не викликають жодних підстав для тривоги. Зрештою, “комуналка” є такою галуззю, яку ніхто й ніколи фінансово не наси тив. Тим більше в теперішніх умо вах, коли такі поняття, як ощад ливість ресурсів, раціоналізм у роботі стали анахронізмом. За всі перекоси, які допуска ються в ціновотарифній політиці, розплачуються прості співвітчиз ники. Їхнього горя, викликаного ними, не відчуває найвища влад на еліта. Адже в часи своєї пер шої каденції глави уряду Ю. Ти мошенко збільшила їй у 510 разів платню й чиновництву ви сокого рангу не страшні ніякі ціновотарифні цунамі, які про довжують нищити простих спів вітчизників. Викликає в них головний біль й те, як вчасно одержати кровно зароблені гроші, адже борги по платні стали давньою нашою хворобою. Так, на початок січня загальна сума заборгованості з виплати заробітку в Україні скла ла 1,22 мільярда гривень.
Бага то сімей позбавлено шматка хліба, можливості вчасно запла тити за послуги “комуналки” чи придбати вкрай необхідні ліки. У нас прийнято предостатньо за конів щодо покарання керівників, які боргують своїм підлеглим. Однак, складається вражен ня, нема кому ретельно взятися за їх реалізацію. І це в час, коли виконавчопредставницькі влад ні структури значно переповнені чиновництвом. Воно галасує про захист простих людей, а на ділі мириться з махровою неувагою до тих, хто особливо страждає від того, що не може скориста тися своїми кровними. Гроші, якими трударі повинні б лата ти свої діри, еліта, як правило, прокручує й збиває капітал.
НАГРОМАДЖЕННЯ ба гатств сильними укра їнського світу досягло за роки незалежності, особ ливо за “помаранчеве” п’ятиріччя, таких високих темпів, яких навряд чи знали в цивілізованих державах. Водночас ніде не зафіксовано й такого зниження щодо купівельноплатіжної спро можності простих співвітчиз ників. Порівнюючи нагромад ження статків десяти відсотків найбагатшої еліти з такою ж кількістю бідняків у цивілізова них державах, то показник не викликає тривоги. А в нас між аналогічними категоріями людей величезна прірва.
А багатство еліти не впало з неба – нагрома дження капіталу йде за рахунок простого народу. Один з багатьох напрямів – постійні накрутки цін, які викли кають стреси, зрештою, загост рюють недуги й прискорюють відхід співвітчизників у інший світ. Збираючи факти для коре спонденції, зустрів на централь ному ринку обласного центру знайомого економіста, який вже на заслуженому відпочинку. Приїхав він сюди купити картоплі й молока, але повертався додо му без покупок, бо ціни його “по кусали”. – Торік у цей час за свою стандартну пенсію міг купити 4,5 центнера картоплі, а тепер лише два, – ділився він своїми розра хунками. – Молоко, як і багато інших продуктів, теж різко подо рожчало.
Якщо врахувати витки цін і на “комуналку”, то моя ку півельноплатіжна спроможність знизилася лише за рік у півтора раза. У такій ситуації опинилися мільйони співвітчизників. І при кро, що ніхто поділовому не аналізує причини цього лиха. Та факт: повсюдно “бізнес” прагне збити капітал на виснаженому ціновотарифним цунамі просто го народу. Його штучно прагнуть створити навіть у святих місцях. Ось що розповів прессекретар Української православної церк ви (КП) Євстратій Зоря: “Гроші обезцінюються і це не наша вина, – підкреслив він. – А в церквах, де багато світиль ників, витрати на електроенергію складають суттєву статтю. Якщо піднімуться ціни на електрое нергію, витрати доведеться по кривати у тій же пропорції, адже в нас нема друкарського верста та, як у держави”. Отже, послуги обрядів, які надаються церква ми, теж можуть зрости. Тож в останні роки, як ніколи, актуально звучать слова вели кого поета про знімання навіть з каліки латаної свитини. А збага чення за рахунок цього відбу вається під прикриттям зміцнен ня економіки, зрештою й розбу дови держави.
Петро ПИРОЖУК.
Останні статті:
- 18/03/2011 22:55 - Рік уряду: неупереджено та з оптимізмом
- 05/03/2011 23:27 - Рейтинг рейтингу не пара
- 25/02/2011 23:59 - Адміністративна реформа: Президент проти чиновників
- 18/02/2011 21:30 - Нема у революції кінця
- 12/02/2011 00:26 - Чи матимемо “арбузовку”?
Попередні статті:
- 14/01/2011 16:07 - Пеня. Чому відновлено штрафи за борги комунальній сфері
- 24/12/2010 00:00 - Колегія обговорила
- 17/12/2010 17:03 - Реформа влади по-українськи
- 10/12/2010 23:28 - Куди «тріо» поведе?
- 03/12/2010 15:44 - Протистояння
