Горбачовська "перебудова" стала відлигою для проявлення підприємницької ініціативи. Немов гриби після дощу, тоді виникали різного роду комерційні структури. Як приватні, так і з часткою держави в статутному фонді. Влада отримала вказівку не перешкоджати, а в усьому сприяти підприємливим.

На цій хвилі 30 листопада 1990 року в Надвірнянському районі пройшла установчаконференція членів міжгалузевої виробничо-комерційної асоціації "Бистриця". Її учасниками були керівники двадцяти місцевих підприємств, представники влади. Всі одностайно голосували за створення асоціації. Підписали установчий договір, затвердили статут.

Заснували підприємницьку структуру 16 юридичних осіб. Серед них Надвірнянські районна та міська ради народних депутатів, нафтопереробний завод, лісокомбінат, АКБ "Україна", управління газового господарства, АТП 12628 та 12655, НГВУ, УБР УТТ, комбінат комунальних підприємств, молокозавод, база ВТО і КО, ПМК-21 "Лісбуд", кар'єр нерудних копалин. Вступний внесок для кожного – 10 тисяч карбованців.

Головою ради директорів обрали Л.Бунія. Виконавчим директором спочатку був Ю.Луців, комерційним – В.Пушкар. Асоціація задекларувала широкий спектр виробничої діяльності: реконструкція цегельного заводу в селі Тарновиця і будівництво нового у Волосові; спорудження підприємств із виготовлення глиняних, шлакоF та гіпсоблоків; добування й оздоблення карпатського граніту;
будівництво та ремонт доріг; газифікація населених пунктів, їх освітлення; створення ремонтної бази для малих підприємств. Планували також відроджувати традиційні ремесла і народні промисли, розвивати туризм. Місцева влада допомагала своєму дітищу. Так, у відділі статитики асоціації надали в оренду приміщення на вигідних умовах. А голова районної планової комісії особисто клопотав перед керівництвом лісокомбінату
про відпуск канцтоварів за перерахунком. Відповідно до угоди №99 від 26.04.1991року з Надвірнянським НПЗ бізнес-структура
отримала рознарядку на 272 тонни ливарного скріплювала, 195 тонн бензину А-76, 144 тонни дизпалива "Л". Усе виробник відпускав без
попередньої оплати за заводською ціною. Хто починав тоді власну справу, розуміє, який це був вагомий стартовий потенціал.

У лютому 1991 року асоціація прийняла рішення створити "Товарну біржу". Мотивація така: “У районі діють підприємства різноманітних галузей народного господарства, створюються нові. Разом з тим зменшуються централізовані поставки матеріалів та обладнання. Новостворені підприємства не мають можливості себе забезпечити. Ініціатива підприємливих людей може загинути, не давши ніяких результатів через відсутність матеріалів, обладнання. В умовах ринку всім цим підприємствам загрожує крах без допомоги комерційноFпосередницького підприємF
ства, яке візьме на себе клопоти з постачаннямісцевих підприємств усім необхідним та збуту виробленої продукції".

19 вересня 1991 року рада директорів“Бистриці” ухвалює зміни і доповнення, згідно з якими "на суму проведених вкладів у статутний фонд Правління видає свідоцтва. На суму цих вкладів дивіденди не нараховуються, вони нараховуються лише на придбані акції, облігації, на внесення цільових вкладів, у розмірі не нижче 8%". Тим же числом вносять зміни у статут, надавши асоціації право випускати акції, облігації та лотереї. Планували емітувати "в етапі" 7812500 акцій номіналом від 25 до 75 карбованців кожна. Для початку – 250 тисяч штук. У вересні 1991 Надвірнянська друкарня виготовила першу партію паперів тиражем 10 тисяч. Утім засновники швидко усвідомили не здатність керівництва асоціації здійснювати виробничу діяльність. Тож наприкінці 1991 року призначили ревізію її фінансово-економічного стану. Перевірка довела: "за чассвого існування асоціація "Бистриця" ніякого економічного ефекту не дала і заподіяла збитків засновникам на 115 тисяч крб.".

Згодом підприємство визнали банкрутом і ліквідували. Велика на той час сума коштів із його рахунку кудись зникла. Це лише надводна частина айсберга. Доля випущених асоціацією карток "Бізнес-Бліц" теж невідома. “Бистриця” планувала на їх розповсюдженні здійснити обіг "з наростаючим підсумком" у 61 мільйон карбованців, заробивши на цьому не менше десяти відсотків. Картки якийсь час після смерті підприємства
ще ходили по руках. Траплялися й ті, хто, спокусившись на легкий заробіток, оплачував вартість "цінних паперів". Скільки жертв цього “лохотрону”, важко сказати.