Газета Прикарпатська правда

Skip to content

Sun05202012

Останні новини:

Рівність перед законом

Тайны наших гор

За рік мінус 145 000

Під депутатським "дахом"

Кабмін: біля небезпечної межі чи закономірність

Back Аналітика

Економіка

Як зневір’я породжують

П'ятниця, 13 травня 2011, 17:03

Перегляди: 136

1
2
3
4
5

Хоч платня й пенсія простих співвітчизників поступово зростають, їх платіжнокупівельна спроможність по гіршується. Внаслідок прогресує бідність. Тож розкриємо деякі причини її загострення й невтішні перспективи, що породжує безвір’я в багатьох простих співвітчизників.

ПЕСИМІЗМ. Його породжує Міжна родний валютний фонд, який постійно вимагає, образно кажучи, наших жертв. Наприкінці квітня він висунув аж чотири вимоги. Без їх виконання, мовляв, не одержимо обнадійливий черговий транш кредиту в сумі 1,51,6 мільярда доларів США. Їх розшифровку зробив постійний представник МВФ в Україні Макс Альєр. Однією з найголовніших є пенсійна ре форма. Ті перші її кроки загальмовано в зв’язку з назріванням протестних акцій. Бо ж, на думку виснажених нестатками простих співвітчизників, вона значно ус кладнить їхнє життя. Нагадаю, одним з провідних напрямів пенсійної реформи є підвищення пенсій ного віку жінок до 60 років. За роки нашої незалежності майже повністю сплюндро вано виробництва, де раніше в основно му була зайнята переважна їх частина. Втративши на них роботу, жінки рятують ся, хто як може.

Одні торгують зарубіжни ми недоносками на “блошиних” ринках, інші – їздять у зарубіжжя доглядати там тешніх дідусів чи бабусь або виконувати роботи, яких цураються навіть біженки з “чорного” континенту. Та всі знедолені співвітчизниці живуть однією думкою: як дотягнути до пенсії, щоб мати сталий дохід. А продовження віку щодо виходу на заслужений відпочи нок є в теперішніх умовах вагомим для них ударом. Тож парламент, боячись, очевидно, жіночих бунтів, “забракував” законопроект, підготовлений під керівни цтвом віцепрем’єра Сергія Тигипка. Дві інші вимоги МВФ стосуються підви щення ціни на газ для населення. Він хотів уже з квітня досягти її витка на 50 від сотків, що в теперішніх умовах різко за гострило б платіжну спроможність людей. Потім погодився на 20 відсотків надбавки з квітня й 10ть з червня. А дефіцит бюдже ту “Нафтогазу” довести не вище 3,5 відсот ка. Остання четверта вимога – відмінити закон про те, що НБУ може купувати ОВГЗ – фактичні боргові розписки уряду – до сить довго з часу їх пред’явлення. Отже, вимоги зарубіжних кредиторів для нас проблематичні. Та оскільки гро шові ін’єкції із зарубіжжя вкрай потрібні, уряд навряд чи їх відкине. Як вважає відомий аналітик Міжнародного центру проблемних досліджень Олександр Жо лудь, “пенсійну реформу почнуть хоч би на папері вже в червні. Відмінити закон про ОВГЗ – теж не проблема, бо й так його майже не застосовують. А от змен шити дефіцит бюджету “Нафтогазу” не просто”. Тож важко прогнозувати долю черго вого траншу. Зрештою, попередній ре жим уже “нахапав” стільки траншів, як бездомний пес блох. Чи не врахувати б нинішній владі його гіркий урок і проводи ти реформи для себе, а не для МВФ?

ОБМАН. Ще в часи становлення в Україні дикого капіталізму, коли масо во й повсюдно “прихватизовували” створене всім народом державне й колективне майно, широко поширювалося гасло: багаті завжди допомо жуть бідним. Ним, як наркотиком, об робляли населення. І люди вірили, що після ліквідації державних підприємств і колгоспів заживуть краще, бо новітні капіталісти і латифундисти газдуватимуть краще. Тим більше, що земля України, при роднокліматичні умови і природні ресур си – це унікальний Божий дар. 40 відсотків запасів європейських чорноземів, уся таблиця Менделєєва у наших надрах. Зай маючи один відсоток суші Землі, Україна має 5,2 відсотка природних ресурсів.

У старі часи на основі цього Божого дару було створено могутній потенціал, який працював на народ. По багатьох параметрах розвитку промислового й сільськогосподарського виробництва ми займали 13 місця серед провідних дер жав світу. А такого поняття, як витки цін, виснажлива плата за лікування й навчан ня, не було. Кожне солідне виробництво будувало житло, яким безплатно забез печувало своїх трударів... Тодішніми могутніми набутками уміло скористалися спритники, для збагачення яких влада незалежної України створила тепличні умови. За порівняно кортоткий час роздерибанили майже все, чим раніше гордилася держава – від Чорно морського пароплавства до прикарпатсь кого могутнього виробничого комплексу “Оріана” А вагома власність колгоспників раптом стала нічиєю, на котру, як шуліки, накинулися ділки. Історія, безперечно, ще розкриє, як плодилися мільйонери й мільярдери на горі людському, викликаному “прихвати зацією” багатства народу і тепер вони повсюдно замовляють музику. Хоч, на приклад, юридично в нас існує чотири влади – законодавча, виконавча, судова і... преса, фактично над усіма олігархічна – мільярдерів і мільйонерів. Оскільки й в парламенті багачів конституційна біль шість, то й закони “підганяють” під себе. Навіть “бідний” його голова Володимир Литвин задекларував дохід 2,5 мільйона гривень. В уряді, за даними доповіді Інституту Горшеніна, з 16ти членів 5ть мільйо нерів, а інші – теж досить багаті. Аби не засвічувати статки, за останній рік, як зазначено в доповіді, окремі міністри пе реписали свою власність на близьких родичів, щоб, як у випадку з ексміністром Юрієм Луценком, не було що конфіско вувати. Коли його садили в ізолятор, то в своїй власності мав лише на 40 “квад ратів” хрущовку. Якщо раніше росла, як гриби після теплого дощу, кількість мільйонерів за рахунок різних “прихватизаційних” обо рудок, то в останні роки – завдяки виткам до небес цін. Їх стрибки відбуваються в умовах запудрення мізків співвітчизників про економічну їх обгрунтованість. Тож замість колись проголошених гасел про те, що багаті допомагатимуть бідним, те пер, як писав поет, заради збагачення вони ладні зняти з каліки й латану свити ну.

БІДНІСТЬ. Тривалий час вона охоп лює значну кількість простих спів вітчизників. Вони, втрачаючи віру в кра ще, як правило, змирилися з різними не гараздами. Більше того, вселяється в них боязливість, аби ситуація не погіршила ся. Адже в умовах боротьби за нові при бутки і збереження нагромадженого мож на чого завгодно очікувати від сильних українського світу. Лише останнім часом почала жевріти надія, що на кривдників простих людей знайдеться управа. Її вселило майже спів падання в часі оголошення вироку ко лишньому нардепуБЮТівцю Віктору Ло зинському й розкрутці аналогічної справи в Заставнівському районі сусідньої Чернівецької області щодо голови місце вої адміністрації Михайла Бойчука. Схо жість ситуацій в одному – в розправі над простими людьми, які опинилися в їхніх невідомо яким чином одержаних воло діннях. Пригадаймо, як спершу в користь В.Лозинського розвивалася справа про вбивство ним у своїх угіддях односельча нина. Тодішні його соратники по партії й коаліції – віцепрем’єр О. Турчинов і гла ва МВД Ю. Луценко навіть пропонували нагородити свого колегу орденом за за тримання і ліквідацію злочинця, яким покійний ніколи не був. А нинішня влада вчинила розумніше.

За клопотанням голови облдержадміні страції президент звільнив з посади М. Бойчука за те, що “не зміг забезпечити дотримання прав і свобод громадян” на довіреній йому території. Поки що йде слідство і цей ексчинуша теж, мабуть, одержить по заслугах. Та чи стануть ці справи повсюдно уро ком. Адже за роки незалежності вироб лено й вдосконалено досить багато форм знущання над простими співвітчизника ми. Адже чимало властьімущих, поводя чись з ними наче князьки позаминулого століття, забувають, що їх оточують чи в них працюють не кріпаки. Одні вчасно не виплачують трударю його кровні або за пекельну працю дають мінімалку, інші – створюють ціновий бедлам на ринках – від пального до харчу... Таким чином підривають віру в органи влади.

Петро ПИРОЖУК.

Останні статті: