БЕЗ СТОРОННЬОЇ ДОПОМОГИ Різні недуги приковують людей до ліжка. Без сторон ньої допомоги вони не можуть навіть повернутися з одного боку на інший. Такі хворі за вдають багато клопоту як ме дикам, так і рідним. Нерідко, виснажені недугою, навіть про сять Бога забрати в інший світ. Але смерть забарюється. Хворий страждає, зціпив ши зуби. Лежачому хворому потрібна особлива увага. Бо ж необхідно якомога частіше по вертати з одного боку на інший, аби на тілі не утворювалися про лежні – омертвіння шкіри. Вона швидко руйнується, утворюючи рани. Важко передати душевний стан такого хворого та його ро дини. Навіть здоровій людині, щоб змінити лежачу позу, доводить ся затрачати відповідні зусилля. А тепер уявімо стан хворого, який самостійно не може повернути ся, причому, якщо лежить міся цями, а то й роками. Таким з гіркою долею людям нерідко совість не дозволяє часто турбу вати тих, хто їх доглядає.
Тож страждає, зціпивши зуби. Лежачих хворих чимало не лише в Україні, а й в інших дер жавах світу. Причини різні – від інсультів до важких травм. Про проблеми допомоги таким лю дям пише й періодика. В одному з видань розкрито проблему до гляду за лежачими хворими навіть у такій розвинутій країні, як Німеччина. Катастрофічно багато їх мають пролежні, які, зазвичай, майже не лікуються. А спосіб максимально ви рішити цю проблему знайде но. Причому не в якійсь розви нутій державі, а на Прикарпатті. Так, в Укрпатенті зареєстрова но винахід “Ліжко для самооб слуговування лежачих хворих”, над яким працювали кілька жи телів ІваноФранківщини. Між ними укладено угоду про цей винахід. Лежачи в такому ліжку, хворий самостійно, будьякої хвилини з допомогою перенос ного пульта може перевести себе у нормальне сидяче поло ження з опущеними до підлоги ногами. Якщо потрібно, за ба жанням хворого, автоматично відкривається вмістище, яке слу гуватиме замість відомого суд на для відправлення фізіо логічних потреб. Тому, хто хворого доглядає, не потрібно подавати чи забира ти судно в непідходящий для нього час – вдень чи вночі. Під час переведення хворим себе назад у лежаче положення вміс тище автоматично герметично закриватиметься. Воно може бути багаторазове гумове, або ним може слугувати одноразо вий пакет для сміття. Самостійно, з допомогою цього ж електропульта, пере містивши інший тумблер міні мальним зусиллям пальця, хво рий зможе перевести себе із лежачої пози на спині у нормаль ну лежачу позу на правому або лівому боці. Таким чином удасть ся уникнути пролежнів.
У цьому ліжку хворий навіть через не уважність ніяк не буде травмо ваний. Більше того, він не зможе травмуватися, якби навіть, до пустимо, схотів зробити це на вмисно. Адже зупинку рухомих вузлів автоматично здійснюють кінцеві електровимикачі, яких чотири. Ця автоматика досить проста: окрім вимикачів, кілька канатиків та пружин, прилашто ваних де потрібно. У народі кажуть, що простіше, якщо виконує ту ж саму роботу, то геніальніше. Зате це ліжко швидко не поламається, а якщо б так і сталось би, то його відре монтує будьякий навіть сіль ський електротехнік. Завдяки максимальній простоті та ком пактності ліжко, не встановлюю чи спецдеталі, або знявши на явні, можна використовувати як звичайне спальне. За функціональну можли вість ліжка не допукати про лежнів управління охорони здо ров’я облдержадміністрації оці нило зразок попереднього, лише із цією функцією ліжка, цих же винахідників так: “...можна вва жати винахід ...актуальним та необхідним для використання в домашніх умовах, де є потреба у догляді за лежачими хворими із хронічними захворюваннями”. Функція недопуску пролежнів беззмінно збережена в новому, вище описаному винаході – “Ліжко для самообслуговування лежачих хворих”. Тож дана відоз ва управління стосується і його. Завдяки ліжку лежачого хворого і у ванну кожного разу переносити не буде потрібно. Адже ложе з хворим переміща тиметься із горизонтального у повністю вертикальне положен ня. Він лежатиме на боці на при ставному опорному щитку, ви готовленому у вигляді сітки, крізь яку вода стікатиме у таз, який знаходиться на підлозі. Якщо хворий не заперечува тиме, його можна перевести, але вже вручну, із лежачого поло ження на боці у сидяче, спряму вавши ноги в таз, попередньо їх перемістивши під прямим кутом до тулуба. А самостійно, лише з допомогою підйомної рамки, хворий матиме змогу також, коли знаходитиметься в лежачому положенні, з ціллю збільшення різноманітності рухів тіла піднімати вгору свої ноги. Причому, в будьякий момент, коли забажає полежати в такому положенні. А при різкому зниженні артеріального тиску надавати піднятого положення нижнім кінцівкам навіть обов’язково. На жаль, не виготовлено діючого зразка цього ліжка.
ГАРАНТУЄ БЕЗПЕКУ Газети, телебачення по відомляють про вибухи газу, загибель людей під уламками зруйнованих будинків, от руєння метаном та чадним га зом. Вибухи газу стаються і в інших країнах, правда, рідше, бо там газокористувачі послу говуються приладом газової безпеки. Але й зарубіжні газо користувачі можуть лише мріяти про прилад, винайде ний на ІваноФранківщині. Він унеможливлює вибух протя гом секунд. Запобігаючи лиху. Комплект приладів газової безпеки, яким тепер користуються, розтягує період ймовірності вибуху чи отруєння метаном або чадним газом на десятки хвилин, а то й години. І цей період залежить від того, наскільки щільно в загазованому приміщенні припасовані двері, вікна, від моменту появи у вентиляційному каналі тяги, яка може зникнути внаслідок погодних змін в атмосфері, так і механічної закупорки вентканалу. Хоч надто зі скрипом, але почалося встановлення приладів газової безпеки й в Україні. За кордоном давно такі прилади служать людям. Але без встановлення нововинайденого приладу, який гарантує максимальну безпеку, загроза частих вибухів та отруєнь газом все ж велика. Якщо в приміщенні, внаслідок аварійного витоку газу чи з вини газокористувача, утворилася газоповітряна суміш, здатна вибухнути, то в даний час один з приладів газової безпеки, електромагнітний клапан, перекриває подачу газу. Однак він не рятує від небезпеки, якщо вікна або двері зачинено чи з певних причин не працює вентиляційний канал. Тож у таких випадках запобігти лиху може “Відсікачвікновідкривач накладний”.
Це досить простий прилад, який в момент появи вибухонебезпечної концентрації газоповітряної суміші перекриває подачу газу і одночасно автоматично відчиняє вікно для негайного провітрювання приміщення. Його, на відміну від клапана, не потрібно вварювати в газову трубу, бо він накладається на газовий кран. Також відчиняє негайно вікно, коли спрацьовує газосигналізатор, у разі появи чадного газу. Адже якщо не провітрити негайно загазоване приміщення, метан чи чадний газ може проникнути, наприклад вночі, у спальні приміщення. Спрацювання цього приладу порівняно безвідмовне. ПОЗАКОНКУРЕНТНІ ТОВАРИ Ліжко і відкривач вікна мог ли б стати позаконкурентни ми товарами. Та як кожну нову справу, “пробити” їх у вироб ництво надзвичайно важко. Виробників можна зрозуміти: кожен хоче мати прибуток. Тож остерігаються, бо не зна ють, чи новинка матиме по пит. Зрештою, є й інші підводні та надводні рифи. Як надокучлива напасть. Щоб хтось взявся за виготовлення цієї продукції для народу, потрібно, щоб побачив їх зразок, скажімо, на виставці новітніх товарів! Однак їх нема. Подекуди доводять: мовляв, подано лише опис і схеми, а не робоче креслення винаходу, хоч на провідних підприємствах є конструктори. Декотрі з них чекають саме на цю роботу ще від літа, письмово вказавши суму оплати. Конструктори кажуть, що пропонувати винахідникові зробити робочі креслення – це мати намір забивати цвяхи мікроскопом. Виробники вважають, що без одобрення влади за справу не візьмуться.
А у владі доводять, що на підприємців нема впливу. Можливо, так, але авторитетна, товариська порада підприємцю багато значить. Тим більше, що мова йде про порівняно невеликі кошти на виготовлення зразків. У інших регіонах, мабуть, зраділи б, що започатковують новітню справу, необхідну для населення. А в нас винахідників рятівних засобів для людей сприймають, як напасть, відбуваючись відписками. Один із зразків уже міг бути готовим, і це коштувало б якихось дві-три тисячі гривень, але й таких коштів нема. До того ж кажуть, що винахід – це дрібниця, головне виготовити зразок. Якщо дрібниця, то чому й досі навіть у розвинутих країнах негайно не провітрюється автоматично загазоване приміщення. Не могли виготовити прилад? Та тому, що не було відомо, як його виготовити.
ВИПРОБУЙТЕ ВСЕЗНАЙКА, І ВІН ПРИТИХНЕ, ВИБАЧАЮЧИСЬ Оцінка будьчого пізнається випробуванням або порівнян ням. “Праця винахідника оціню ється корисністю для сус пільства”, – скаже багато хто. “Та яка там праця, все просто, – каже інший, – ніякої склад ності, і я це зміг би”. Випробуйте того, хто працю винахідника не цінує. Скажіть, нехай він запропонує винахід корисний для суспільства. Ясно, що винахід мусить бути незнаним до цього часу. Більше того, щоб його можна було реально виготовити, аби він мав шанс йти на експорт. Найвірогідніше той, хто применшує винахідницьку роботу – а це роки пошукової самоосвіти, безліч відкинутих варіантів – скаже, що в нього немає часу, щоб щось нове винайти. Тоді скажіть, що звільняєте його від обов’язків на час, який, за його словами, йому потрібний. Але з умовою, що коли за той час він не запропонує нічого подібного, то зарплату буде змушений повернути. Побачите, як притихне всезнайко.
Та якщо допустити, що він згодився б на відпустку з такою умовою та винайшов щось подібне, то хіба не приніс би в багато разів більше користі, ніж працював би на роботі, яку може виконувати хтось інший? Наприклад, можливо ще й сто років люди відкривали б вікно після кількагодинної загазованості, якщо б не винахід вікновідкривача. І то відкривали б за умови, якщо б за період загазованості не стався вибух чи отруєння газом. Держава не планує грошей на зразок винаходів, бо є винаходи й зовсім нікому не потрібні. Вважається, що коли буде знайдено щось потрібне, то особи, які взяли на себе відповідальність за справи на підвладній території, зроблять все, аби від нього мав користь народ і держава. Бо нерідко у сотні разів більше витрачається коштів на справи, без яких поки що можна обійтися.
Орися ЯХНЕВИЧ. Член Національної спілки письменників України, інвалід І групи. Микола ОСАДЧУК. Один з винахідників. Городенківський район.
Останні статті:
- 05/02/2011 23:36 - А тепер – єдиний внесок
- 05/02/2011 23:13 - Нарада з широким представництвом
- 28/01/2011 23:27 - На рівень завдань
- 03/01/2011 14:33 - Реалізація законного права на викуп – шлях до поповнення обласного бюджету
- 03/01/2011 14:28 - Несправедливість буде виправлено?
Попередні статті:
- 10/12/2010 23:16 - Цінуємо сумлінність
- 03/12/2010 15:57 - Об'єднуючи зусилля
- 03/12/2010 15:41 - Від одного до чотирьох років
- 26/11/2010 12:32 - Шанс на успіх
- 19/11/2010 15:21 - Приватизація: проблеми і перспективи
