Виплеканий за роки незалежності бізнес, користуючись бездіяльністю попередніх владних режимів, постійно вдосконалював дикі правила грина продовольчому ринку. Вони сприяли значно швидшому витрушуванню гаманців простих співвітчизників, ніж їх поповнюють за рахунок скромних надбавок до платні й пенсій. Розкручували при цьому на всі заставки ніби об’єктивні причини. Останньою з них є цьогорічна посуха: мовляв, винна вона, що країну охопила нова “епідемія подорожчання” – взлетіла ціна на гречку, картоплю та інші продукти поля.

Чому він удосконалює правила гри і на ринку продукції тваринництва

У ПОГОНІ ЗА “НАВАРОМ” Останнім часом майстерно розробляють технології нових витків цін. Цього року на про дукцію тваринництва. Доходить до абсурду: подекуди почали ля кати співвітчизників, що отот хороша ковбаса досягне ціни 200 гривень за кілограм. Навіть гла ва асоціації виробників м’яса і м’ясопродуктів “Укрм’ясо” Воло димир Попов заявив, ніби ковба са може подорожчати в два рази. – Тепер ціна за кілограм будь якого м’ясопродукту й так зрос тає на 510 відсотків, бо подо рожчала основна сировина – м’ясо, – підкреслив він. – Нашої телятини і свинини не вистачає. Якщо уряд обмежить імпорт м’яса, то ковбаси стане менше, а, отже, ціна на неї підскочить. Додам: за інформацією прес служби Кабміну, готується звер нення до ВТО з проханням доз волити Україні обмежити імпорт м’яса, насамперед з сусідньої Польщі.

Воно, мовляв, низької якості й не відповідає нашим стан дартам. Важко прогнозувати, як розвиватимуться події. Але факт: бізнес від м’ясопродуктів не дрімає – продумує, як збагатити ся. Зрештою, це підтверджує й керівник інформаційної компанії “ПроАгро” Микола Верницький. – Ковбасники згущують фар би, ніякого дворазового підви щення їх продукції не буде, – сказав він. – Вони фактично хо чуть диктувати уряду свої вимо ги: мовляв, не скорочуйте імпорт, а то піднімемо ціни. Це висновок фахівця. Однак наша історія багата, на жаль, фак тами, коли бізнес, навіть всупе реч здоровому глузду, здирав, як писав поет, навіть з каліки латану свитину. Вже тепер середню ціну за варену ковбасу він доводить до 55 гривень за кілограм, а сиро копчену – до 90-120 гривень.

А влада, маючи величезні струк турні підрозділи, не виробила цивілізовані правила гри на про довольчому ринку. Таким чином дала можливість цим займатися дикому бізнесу. На думку М.Вербицького, навіть в ті роки, коли власного м’яса було достатньо, комбінати по його переробці все одно, у зби ток нашим фермерам, купували за рубежем дешеві сало й м’ясні відходи, пускаючи їх у ковбасу. Тепер такий імпорт хочуть забо ронити, дозволивши завезення лише туш і півтуш, що, звичайно, дорожче. Значить, зменшить при буток бізнесу від м’ясопродуктів. А він, вважаю, не захоче пра цювати з малим наваром – здо рожчуватиме свою продукцію.

ВТРАЧЕНЕ ЛІДЕРСТВО Бог наділив терени України унікальними можливостями щодо виробництва доступної навіть бомжу продукції тваринництва. Маємо 40 відсотків запасів євро пейських чорноземів. Різні при роднокліматичні зони дозволя ють навіть у час посухи в одних і негоди в інших, як нерідко буває, збалансувати загалом вироб ництво м’яса, молока, яєць тощо. Зрештою, стара система за лишила могутні великі вироб ництва продукції тваринництва. Вони у поєднанні з досить роз винутим індивідуальним секто ром виводили Україну в число світових лідерів. Будьяких ус кладнень купівельної спромож ності, як тепер, ми не відчували. І якщо колишній Союз РСР на рощував імпорт продуктів, то Ук раїна в цьому не була винна. Їй із завезеного зза кордону майже нічого не діставалося. Та й без зовнішньої допомоги виробля ли значно більше м’ясомолоч них продуктів, ніж могли спожи ти.

Доводилося ним підгодову вати ряд тодішніх сестеррес публік. Важливо те, який вигляд мала Україна на тлі держав світу, де в той час була найбільш розвинута тваринницька галузь, – США, Канада, Франція, ФРН, Велико британія, Італія та Японія. Розра хунки подаю за останнє деся тиріччя, що передувало проголо шеню нашої незалежності, – 1980–1990 роки. Саме нам нале жало друге місце після Франції з виробництва молока на душу населення, перше – з яєць, а з виробництва м’яса поступалися лише Канаді, США та Франції. Споживчий кошик середньо статистичного українця з про дуктів тваринництва не поступав ся тому, що мало населення провідних держав світу.

Навіть на Івано-Франківщині, де тоді тва ринництво було менш розвину то, він відповідав кращим світо вим стандартам. Так, у 1990 році, за даними облстату, в цьому ко шику середнього прикарпатця містилося протягом року 42,2 кілограма м’яса, 359,2 кілограма молока та 208 штук яєць. Потім щороку ці показники почали знач но погіршуватися. Тепер прості прикарпатці змушені обмежува ти себе в цих продуктах. Така висока їх купівельна спроможність, як на зорі нашої незалежності, навряд чи колись буде. Адже за час незалежності зруйновано добрі набутки, вза мін нічого кращого не впровад жено. Більше того, ганять часи, коли завдяки й належному хар чуванню напередодні незалеж ності з теренів держави відсту пила навіть така хвороба зли дарів, як туберкульоз. Впев неність у завтрашньому дню, що діти не будуть перебиватися на голодному пайку, сприяла ціл ком нормальній демографічній ситуації. Хіба це заслуговує на ганьбу?

НАЧЕ ВИСТАВОЧНІ ЕКСПОНАТИ Тепер різні маркети і ринки переповнені продукцією тварин ництва. Хоч багато її виробів не такої хорошої калорійності, як у затавровані “демократичною” владою часи, все ж на жодну з них нема дефіциту. І цей доста ток створено не високим рівнем виробництва, а астрономічними цінами, які постійно стрибають вгору, наче норовисті коні. Тож переважна більшість простих співвітчизників дивиться на ши рокий асортимент продукції тва ринництва, як на виставочні екс понати – гаманець не дозволяє її купити. То на тлі розмаїття хар чу доводиться перебиватися, як кажуть, на підножному кормі. Тепер дуже важко зупинити поширену протягом багатьох років епідемію накруток цін на харч. Є встановлений Кабміном перелік продуктів, підвищення ціни на які більш, ніж на відсоток за місяць ті, хто ним займається, зобов’язані затверджувати в Держінспекції по цінах.

Та під шумиху щодо посухи і подорож чання газу чимало з них стара ються підвищити відпускні ціни більше, ніж зросла собівартість. На думку аналітика консалтин гової компанії “ААА” Марії Ко лесник, йде ланцюгова реакція, пов’язана з ростом вартості зер на нового врожаю порівняно з 2009 роком. А воно викликає ріст цін на корми для тварин – при близно на 30 відсотків. Це здо рожує м’ясо і частково молоко. Слідом за м’ясом піднімають ціни на ковбасу, за молоком – на сири. Однак ніхто посправжнь ому не аналізує причини цієї лан цюгової реакції в зародку. З часів нашої незалежності вкорінилася й інша згубна тен денція. Знищуючи поголів’я тва рин, латають дірки шляхом на круток цін.

Хоч політика “демо кратичної” влади відкинула тва ринництво далеко назад. Яскра вою ілюстрацією є Прикарпаття. На початок цього року, на приклад, у всіх категоріях госпо дарств утримувалося 125,6 тисячі корів – на 48,8 тисячі голів менше, ніж у дуже важкому 1946 році. Фашистська чума, проно сячись теренами області, влаш товувала полювання на тварин, бо треба було чимось годувати свої полчища. Та прикарпатські працелюби зуміли зберегти корів. А от від політики “демо кратичної” влади – ні. Особливо підірвано тварин ництво Прикарпаття в “помаран чеве” п’ятиріччя. Гіркий спадок, помножений на зусилля те перішного бізнесу збагатитися, робить життя простих співвітчиз ників нестерпним.

Петро ПИРОЖУК.