Україна поступово стає все більш серйозним гравцем на європейському газовому ринку. Прагматична позиція керівництва нашої країни дозволила відновити інтерес до транзитних можливостей української ГТС.Нагадаю, що ще 9 грудня 2005 року розпочалося бу дівництво газопроводу "Північ ний потік" ("Nord Stream"), про ектна потужність якого повин на скласти 55 мільярдів кубіч них метрів газу в рік. З жовтня 2009 по лютий 2010го компанія "Nord Stream" отримала не обхідні дозволи для будівни цтва газопроводу через Бал тійське море.

Вже 3 липня 2010 року перша нитка газопроводу "Північний потік" досягла мате рика в районі Лубміна, в Німеч чині. Планується, що подача газу з "Північного потоку" на споруджувану зараз станцію здачіприймання газу розпоч неться восени 2011 року. Крім того, є ще "Південний потік" ("South Stream") – проект газопроводу Росії та Італії, який пройде по дну Чорного моря з Новоросійська в болгарський порт Варну з прицілом на бал канські країни. 18 травня цього року президент Росії Дмитро Медведєв заявив у Києві, що російська сторона не має намі ру на догоду Україні відмовля тися від реалізації альтернатив них проектів транспортування природного газу, зокрема, бу дівництва газопроводів "Північ ний потік" і "Південний потік".

Відзначимо, що ще 22 бе резня 2010 року президент Віктор Янукович заявив, що мо дернізація української газо транспортної системи є альтер нативою будівництву газопро воду "Південний потік". "Ми про понуємо модернізацію ГТС аль тернативу будівництва "Півден ного потоку". "Північний потік" вже не зупинити – він вже бу дується. Ми зараз шукаємо можливостей, як домовитися, щоб Україні залишила – як мінімум – ті обсяги газу, які можна транспортувати існую чою ГТС, – близько 125 міль ярдів кубічних метрів газу", – підкреслив глава держави. Він запропонував план модер нізації та розширення можли востей ГТС України: споруд ження ділянки Богородчани– Ужгород дозволить збільшити обсяг прокачування на 10 мільярдів кубометрів газу на рік, модернізація швидкості прокачування газу через ГТС дозволить збільшити обсяги прокачування газу на 2025 мільярдів кубометрів. А третє – прокладка фактично нової тру би – паралельно існуючій.

23 березня цього року Ук раїна та ЄС підписали в Брюс селі спільну декларацію з пи тань модернізації вітчизняної ГТС. Її підписали і представни ки європейських банків, що дало початок переговорному процесу про виділення Україні кредиту для оновлення "труби". А 26 травня В. Янукович роз ширив ідею будівництва додат кового газопроводу по тери торії України. Під час перего ворів з державним секретарем США Гіларі Клінтон він заявив, що "Україна пропонує Євро пейському Союзу та Росії будівництво через українську територію додаткового газо проводу для збільшення про качування газу до Європи". Президентська ініціатива от римала необхідний розвиток 25 червня 2010 року: міністр пали ва та енергетики України Юрій Бойко заявив, що "питання створення україноросійського газотранспортного консорціуму в даний час не стоїть". Додав, що "Україну влаштує модель, яка буде відповідати інтересам країни. Україна повинна мати контрольний пакет у будьяко му спільному підприємстві, яке створюється на нашій території.

Нам потрібно мати до трьох учасників цього підприємства, бо є три складові цього проце су – Росія як власник ресурсу , ми як транзитер і Європа як споживач. І тільки втрьох, знай шовши компроміси в національ них інтересах для кожної краї ни, ми зможемо створити спіль ний проект, і він буде ефектив ний. ЄС цю пропозицію підтри мує". Можна констатувати, що Ук раїна перестала займати па сивну позицію у справі транс портування газу до Європи, піклуючись не тільки про влас не реноме надійного партнера транзитера, а й працюючи на перспективу. І ця політика як приклад реалізації прагматич ного державного інтересу при речена на успіх.

Віталій ЛИСЕНКО. Політолог.