Де найкраще можна побачити прихід весни, не виїжджаючи за межі Івано-Франківська? Звичайно, в парку імені Тараса Шевченка.

Повінь у мініатюрі представлена глядачам за колишнім танцмайданчиком. Між деревами виблискують прозорі озера, відбиваючи у своїй поверхні синє небо і яскраве сонце. А на острівцях сніжноBбіло посміхаються букетики першоцвіту на тлі чистої, яскравої зелені.

Галявинки фіалок сповнюють повітря неповторним ароматом весни. Лише цієї пори можна відчути солодкий аромат цих маленьких красунь. А зустріти прикарпатську весняну лілію – просто велика вдача. Ці дрібні жовті квіти гусячої цибулі, як їх ще називають у народі, розкривають ніжні квіти лише в сонячну днину. Вони швидко відцвітають, тому треба поспішати, аби побачити це диво.

Крокуси. Сині, жовті, білі – вони милують око гармонією кольорів. Тендітні пелюстки вітають перші теплі подихи весни. От і перша бджілка шукає солодкого дарунку.

Сіра ворона, як дбайлива господиня, походжає берегом озера. Чи не залишилося потрібної гілочки для гнізда? А на вершечках старих лип гамірно: іде розбудова нових осель, знайомство із сусідами.

На березі пара качок гріється на сонечку, уважно спостерігаючи за перехожими. Від націленого об’єктива не тікають, охоче беруть участь у весняній фотосесії.

Камінь, вкритий яскраво-зеленим мохом, підставив свій бік під проміння. І він радий приходу своєї пори.

Перші миттєвості весни. Які вони яскраві, хвилюючі, швидкоплинні. Як і наше життя…

Анатолій ЧЕРНЕЦЬ.