Влада “помаранчистів” створила за п’ятиріччя свого панування такі могутні корупційні схеми, для ліквідації яких новим правителям потрібно досить багато часу. Адже оті схеми, наче ракові метастази, пронизали різні сфери нашого життя буття, відкинувши торік Україну по рейтингу корупції на 146 місце серед держав світу.

НЕВТІШНЕ СУСІДСТВО

Чим більша цифра, тим вищий рівень корупції. Торік порівняно з 2008 роком ситуація значно погіршилася, адже тоді ми знаходилися на 134 сходинці. Це суттєве падіння вниз свідчить, що за об манливими гаслами розбудови держави, якими постійно одурманювали співітчиз ників з кабмінівського та президентсько го тронів, приховували реальну обста новку з корупцією.

Її рівень визначають за багатьма па раметрами. Дослідження проводить відо ма міжнародна організація Transparency International. Спеціалісти абсолютно не зациклені на якійсь країні. Головне для них – об’єктивно узагальнити інформацію про політичне, соціально економічне жит тя в державах світу.

По жодній з них висновки не уперед жені. Тож резюме деяких наших захис ників недавньої влади, яку відправлено в небуття, про нібито погрішності щодо виз начення нашого рейтингу, абсолютно без підставні. Адже аналіз складових корупції в таких африканських державах, як, на приклад, Зімбабве, Кенії й Камеруні, в коло яких міжнародні експерти занесли Україну, свідчать, що ситуація ідентична. У тому ж Камеруні з населенням 16 мільйонів чоловік не гримлять вибухи, нема війни, але дуже багато незадоволе них тамтешнім режимом. На їх думку – авторитаризм і досить висока корумпо ваність підриває основи держави.

Будучи скромною аграрною країною, де в сільському господарстві зайнято майже 80 відсотків населення, воно за вдяки пекельній праці повністю забезпе чує себе продовольством. І на цих неве ликих статках, як і в Україні, збивають капітал місцеві нувориші. Сприяє цьому корумпованість в усіх сферах.

А от Кенія, з якою теж межуємо за рівнем корупції, в два рази більша – тут проживає 32 мільйони чоловік. На відміну від Україні, ця держава є однією з небага тьох африканських країїн, де економіка розвивається більш менш стабільно. Тут перед веде сільське господарство і селя ни вирощують не лише для власних по треб чай, каву, бавовник, рис, цукрову тростину тощо, а й на експорт.

Та нормальному життю простих ке нійців заважає високий рівень корупції. Нема провідних сфер, які б вона не про низала. До цього лиха додається й процвітаюча злочинність. На такій корупційній сходинці, як ми, знаходиться й Зімбабве, яка є аграрно індустріальною державою. На досить роз винутій чорній та кольоровій металургії, машинобудуванні, хімічній, нафтохімічній, харчовій та інших життєво важливих га лузях багатіють, як у нас, сильні тамтеш нього світу. А простим трударям залиша ють крихти.

ПОШУК ВИННИХ

Творці корупції – “помаранчисти” до сить майстерно від неї відхрещуються. В її розвитку звинувачують ледь не при шельців з космосу. Ось характерний вис новок народного депутата БЮТівця Сер гія Пашинського, який він зробив напере додні другого туру президентських ви борів:

– У нас відсутня єдина антикорупційна політика, – підкреслив він. – Губернаторів призначає президент, міністрів – парла мент, а в підсумку в нас кілька центрів впливу. І всі сили спрямовано на бороть бу гілок влади друг з другом, а не на боротьбу з корупцією.

Однак змовчав БЮТівець про те, що головним затійником такого протистоян ня була його шефиня. Наприклад, у історії світу мені не вдалося знайти аналогів, щоб глава уряду тривалий час так сильно обмазував дьогтем президента, як Ю.Ти мошенко свого найкращого кумира часів “помаранчевої” революції В. Ющенка. Тож не випадково, здаючи президентське крісло, Віктор Андрійович щиросердечно зізнався, що найбільшою його помилкою була Юлія Володимирівна.

Висновки дослідників щодо аспектів корупції підтверджують й опитування, які проводили вітчизняні соціологи. Зішлю ся бодай на такий з них, як хабар. Торік у 20 відсотків співвітчизників представни ки “помаранчевої” влади його вимагали. Більше того, 54 відсотки респондентів відповіли, що за рік розмір хабара значно зріс. Хоч ці дані Київського міжнародного інституту викликають тривогу, ніхто з владної команди, яка недавно пішла в небуття, не вдарив на сполох. Очевидно, їм імпонувало таке лихо, як хабарництво.

Та й причина зростання розміру хаба ра відома. У зв’язку із загостренням руко творної кризи знизилася ділова активність і через фінансову скруту зменшилася кількість тих, які за послугу пропонували гроші. Тож довелося це компенсувати на крутками хабара.

Цілком поділяю думку відомого со ціолога Ольги Балакіревої, яка підкрес лила, що “рівень корупції росте щорічно, як і розміри хабара. І якщо вірити суспільній думці, це перше завдання, яке необхідно вирішити новій владі”.

Додам: першочерговим є не лише во но. “Помаранчева” влада буквально в усіх домінуючих сферах залишила такі нетрі, без розчищення яких, причому в опера тивному порядку, неможливо рухатися вперед. Тож потрібен час, а досвіду і вміння в нових правителів предостатньо.

ПЕРЕХІД “НА БАРИКАДИ”

Донедавна владні політичні сили, пе рейшовши в опозицію, продовжують пле сти корупційні схеми. Одна з них сто сується небаченої в цивілізованому світі боротьби за лідерство серед угрупувань, які вже оголосили себе опозиційними до нової влади. “Помаранчеві” продовжують діяти у своєму репертуарі – не змігши об’єднатися, будучи при владі, тепер, поз бувшись її, теж гризуться між собою за опозиційну першість.

Найінтенсивніше діє Ю.Тимошенко зі своїми соратниками. “Уряд майбутнього” – така заманлива назва її тіньового Кабміну. Він, за висновками екс прем’єра, має стати домінуючою силою, здатною тримати у вуз дечках нову офіційну владу. Та крім БЮТівської, вимальовуються ще три опо зиційні сили – Арсенія Яценюка, В’ячесла ва Кириленка та Віктора Ющенка.

Можна зрозуміти тих політиків, які, об’єднавшись у групи, виборюють тепле місце на владних тронах. Це закономірне явище, властиве й цивілізованому світу. Та маразматичною виглядає гризня за першість в опозиції між різними політси лами. Адже сама думка про одночасну наявність в парламенті одразу кількох опозицій у головах політиків жодної країни абсолютно не вкладається.

Зазнавши повного провалу на прези дентських виборах, напередодні яких го ловна тоді урядовка Ю.Тимошенко вже уявляла себе на троні глави держави, заявила про перехід її політичної сили до непримиренної опозиції. Це засвідчили перші її кроки: ураганна критика нової влади – урядової й президентської, “підгрібання” під себе всіх потенційних противників В.Януковича та М.Азарова, широка реклама її тіньового уряду, який ніби здатний “врятувати” державу.

Корупційні методи протистояння ха рактерні для Юлії Володимирівни. Вони зводяться до популізму, обману і брехні. Адже завдяки цьому та належній хараз матичності їй вдалося протягом двох років і восьми місяців утриматися в пре м’єрському кріслі, хоч справи в усіх сфе рах різко погіршувалися. Знаючи на відмінно проблеми нашого життя, які зам ість вирішення в часи свого прем’єрства заганяла в глухий кут, тепер почала їх звідти витягувати і ними спекулювати.

Найсильнішим для Ю. Тимошенко кон курентом в опозиції є А.Яценюк. Про пе рехід “на барикади” він заявив за кілька годин після зустрічі з главою держави, під час якої, очевидно, йому пропонували владне кісло, котре не задовільнило. Бу дучи значно меншим знавцем коруп ційних схем, ніж Ю.Тимошенко, мабуть, не вдасться йому з нею поконкурувати? Адже “агресивно гламурний” стиль його партії – “Фронту змін” навряд чи здобуде багато прихильників.

Протягом п’яти останніх років, з часів “майданної революції”, багато “помаранчевих” політиків і високих владних чиновників постійно одурманювали співвітчизників словоблудством про європейський вибір. Однак з такого глобального питання, як корупція, вели нас у шеренгу країн “чорного” континенту, де вона найбільше розвинута. А досвідом держав, зокрема Данії, де їй поставлено надійний заслін, знехтували. І не лише Європи, а й країн інших континентів, насамперед Нової Зеландії та Сингапуру, де ситуація з корупцією найкраща.

Петро ПИРОЖУК.