Василю Стефанику минуло 140 років. У автобіографії він згадує: “Я уродився 14 мая 1871 р. в селі Русові, коло Снятина в Галичині. Мій батько Семен та моя матір Оксана були з заможних мужицьких родів... Моя мати ніколи не хотіла згодитися, щоб мене, найстаршого сина, посилати до школи, та це не допомогло. Одного серпневого дня перед заходом сонця сказав мені батько, щоб покинути чотири воли, які я погонив у плузі, і аби піти додому, та мити ноги, та збиратися на завтра до Коломиї до школи.

Ті ноги ніяка сила з найліпшим милом не годна була обмити потріскані, боліли страш но, і я плакав, а мати складала на стіл вссіляке білля і поливала його сльозами”. Вже ці рядки свідчать про важке дитинст во хлопця. А “потім, – пише Василь Стефаник, – ішов клас за класом. Наука нудна, порожня, пуста... В четвертому класі вже належав до тайного кружка гімназистів, які мали більш як 300 томів своєї тайної бібліотеки. Там було майже все з тодішньої української літерату ри. Найкраще читали ми твори Франка, соціалістичну літературу, українську і польсь ку з Женеви, Герцена, Чернишевського, зага лом те, що заказане”. Знання селянського життя, яке письмен ник глибше осмислив, живучи у Русові, вив чення творчості літературних світил, безмеж ний талант дали змогу створити класичні тво ри. “Я люблю мужиків за їх тисячолітню, тяжку історію, за культуру, що витворила з них лю дей, котрі смерті не бояться, – писав Стефа ник.

– За того, що вони є, хоч пройшли над ними бурі світові... Є що любити і до кого прихилятися. За них я буду писати і для них”. І він творив майстерно, зважено, чітко й талановито. Тепер не можна собі уявити ан тології кращих новел світу, в якій би не був представлений Стнфаник із його “Синьою книжечкою”, “Кленовими листками”, “Нови ною” чи “Камінним хрестом”. У його творах – яскраве відображення тогочасної дійсності. “Людський біль цідиться крізь серце моє, як крізь сито, і ранить до крові, – пише Стефаник. – Людське щастя пересівається крізь душу, як сонце крізь хма ру, і до неба мене зносить. Сто раз падати з неба у сором людський – болюче”. Одразу ж після з’яви в друкові новел Сте фаника про них заговорили як про літератур ний факт не тільки українського, а й світового значення. Іван Франко називає Стефаника чи не найбільшим після Шевченка майстром ху дожнього слова, “яким уже нині можемо пове личатися перед світом”, бо в його творах “дійсність сумна, але скупана в золоті най чистішої поезії”.

Стефаникові новели схвилювали навіть визначного російського письменника Макси ма Горького. “Стисло, сильно і страшно пише ця людина”, – говорив він і рекомендував молодим літераторам учитися в новеліста. Твори Стефаника захоплюють правдивістю, свіжістю стилю і майстерністю виконання. “Він, – писала Леся Українка, – малює буденне життя сірого люду, але не лише зовнішні обставини цього життя, а самий зміст його”. Неперевершений Олеь Гончар, аналізую чи той період розвитку української літерату ри, підкреслив: “Коли література заговорила голосом Шевченка, потім Франка, Лесі Ук раїнки, Коцюбинського, Стефаника, то вже треба бути невігласом або засліпленим зло бою душителем, щоб не бачити, яку чистоту людяності, яку велич духу і щедрість художнь ого генія несе український народ у своїй літе ратурній творчості, як і в багатьох інших крас них мистецтва” А сам Стефаник, оцінюючи свою літера турну працю, писав: “Я робив, що міг. Пере топлював це мужицьке слово, яке мав біля себе, аж пальці мені викручувалися з болю... І все, що я писав, мене боліло”. На світлині: В. Стефаник серед ук раїнських письменників. Перший ряд – М.Ко цюбинський, Леся Українка, Г. Хоткевич, дру гий ряд – В. Стефаник, Олена Пчілка, М. Старицький та В.Самійленко.

---

• 17/06/2011 14:52 - У житті є місце доброті
• 13/06/2011 00:07 - Якщо надворі спекотно
• 03/06/2011 14:40 - Абітурієнти і вузи
• 27/05/2011 21:43 - Победила дружба народов
• 20/05/2011 22:57 - Здобували навики

• 13/05/2011 17:07 - Воювали за краще майбутнє
• 13/05/2011 16:05 - Людина з легенди
• 06/05/2011 21:51 - Немеркнучий подвиг співвітчизників
• 30/04/2011 00:12 - Відданий гуцульському краю
• 30/04/2011 00:07 - Русисты полюбили Прикарпатье

---