Моя дружина – велика аматорка городу, вирощування тут всіляких "красивостей". Я ж – не земельних справ майстер: тільки споглядаю цю красу й забезпечую технічну сторону процесу – інструментами, підсобним устатку> ванням тощо. Тож розповім про один свій витвір – парник.

Відразу обмовлюся, що при ство ренні парника "Америки не відкрив", на оригінальність не претендую. Але по закінченні 14 років його експлуатації можу визнати, що він вийшов простим, зручним, надійним, та й гарним... Ще в 1992 році, коли наша родина обзавелася стандартними 6 сотками, одним з перших споруджень треба було зробити якийсь парничок. Тоді з буд матеріалами було тяжко, знайшов у продажу недорогий штахетник для пар кана – рейки двометрової довжини. Ви ходячи із цих розмірів, розробив конст рукцію парника й зробив його на швид ку руку. Думав спочатку, що вистачить цього парника на 23 роки, а потім що небудь краще споруджу. Але конст рукція вийшла напрочуд удала, й дру жина іншого парника не хоче.

Потім в окрузі стали з'являтися схожі парнички, але головний секрет "золо того ключика" моєї конструкції в них не враховувався. А секрет цей полягає в тім, що практично всі (за рідкісним ви нятком) елементи мого парника одна кові й взаємозамінні. Саме тому на зборку парника навесні та його розби рання восени затрачаю 3040 хвилин, тому що не треба підбирати елементи для кожної секції. Конструкція парника. Обв'язка (верхня і нижня) зроблена з дощок потовстіше, а все інше – зі штахетника. Розпустивши навпіл частину штахетин, прикрутив їх шурупами (тоді ще не було саморізів) до цілих штахетин – у ре зультаті вийшли пази, куди можна вставляти рамки. Їх зробив з тих же штахетин. Розміри рамок – 70Х130 см (задавалися довжиною штахетника, тобто на одну рамку пішло 2 штахети ни).

Спочатку обтягнув рамки звичай ною поліетиленовою плівкою, загорнув ши її всередину й закріпивши реєчка ми на маленьких цвяхах. Правда, що весни доводилося перетягати кілька ра мок, тому що поліетилен за зиму рвав ся від морозів. Тому років п'ять назад я перетягнув всі рамки армованим поліетиленом, і з тих пір таких проблем не було. Основне досягнення конструкції сво го парника: всі рамки (даху й бічні) – однакові. Загальний розмір парника: 520Х230 см (можете помилуватися їм на фото). Рамки парника я забираю на зиму в сарай. Остів парника зимує під відкри тим небом, тому за цей час тричі дове лося його підфарбовувати. Вважаю, що це не така вже й велика плата за деше визну й зручність конструкції.

Спочатку парник стояв на землі (на шматках клейонки), і лише 6 років тому я звів по периметрі невеликий фунда мент із "халявних" шматків цегли. Усередині поздовжня неширока доріжка відгороджена від грядок до шками, що були у вжитку. Доріжка ути кана порожніми пляшками горлечками вниз і засипана піском (пляшки вико ристані для зменшення потреби кіль кості піску). Багато років експлуатації парника показали, що його конструкція вийшла вдалою – практичною, зручною, деше вою, ажурною, але міцною.

---

• 30/04/2011 00:07 - Русисты полюбили Прикарпатье
• 29/04/2011 23:37 - Магія Першотравня
• 22/04/2011 18:16 - ВІТАННЯ
• 08/04/2011 23:11 - Майбутнє лісу в руках кожного
• 25/03/2011 22:11 - На старте второй двадцатилетки

• 13/03/2011 10:49 - Метаморфози кохання
• 05/03/2011 23:59 - Лідерство, але не те
• 26/02/2011 00:38 - Казак, фронтовик, профессор
• 26/02/2011 00:34 - Наш высокий покровитель
• 18/02/2011 21:42 - Малий Сталінград

---