Газета Прикарпатська правда

Skip to content

Sat05192012

Останні новини:

Рівність перед законом

Тайны наших гор

За рік мінус 145 000

Під депутатським "дахом"

Кабмін: біля небезпечної межі чи закономірність

Back Аналітика

Культура

Лідерство, але не те

Субота, 05 березня 2011, 23:59

Перегляди: 178

1
2
3
4
5

Таких нищівних економічносоціальних провалів, які ста лися в Україні за роки незалежності завдяки політиці “демо кратичної” влади, не зафіксовано в жодній провідній державі світу. І все ж по ряду невтішних параметрах знаходимося серед них у числі лідерів. Проілюструю цей висновок бодай на трьох аспектах – кількості спожитого алкоголю на душу населення, темпів збагачення сильних українського світу на тлі загальних злиднів та неперевершеної майстерності пропіаритися й завдяки цьому підлатати свій підірваний імідж.

ПИЯЦТВО. Серед 189 країн світу, як стверджує Всесвітня організація охо рони здоров’я, наша держава знахо диться на п’ятому місці за кількістю спожитого алкоголю на душу населен ня. Кожний середньостатистичний співвіт чизник “виливає за груди” протягом року в переводі на чистий спирт 15,6 літра. Такі дані навела ця організація в своєму звіті про алкоголь і здоров’я, який вий шов у цьому році. Показник, погодьтеся, тривожний, хоч він, вважаю, занижений, бо не враховано оковиту з підпільних “гу ралень”. В умовах, які створено за роки неза лежності щодо реалізації й споживання спиртного, інакших результатів годі й че кати. Полиці різних маркетів і магазинів угинаються від звеселяючих напоїв як вітчизняних виробників, так і найкращих зарубіжних брендів. Привабливі пляшки і етикетки, цікаві назви горілки, коньяків, вин чи шампанського – все спокушає співвітчизників.

Та й ціни різні: одне спирт не доступне біднякам чи середнякам, інше – багатіям. Можна б курити фіміам владі, яка своєю політикою створює таке широке розмаїття звеселяючих напоїв, якого не було за всю історію України. Та грізною пересторогою є висновки фахівців про шкоду від цього блага. Ось думки лише одного з них – доцента кафедри “Школа охорони здоров’я” Національного універ ситету КиєвоМогилянської академії Те тяни Андрєєвої: “У нас (тобто в Україні, – прим.автора) приблизно 120 тисяч смер тей за рік зв’язані з алкоголем – серцево судинними захворюваннями, цирозом печінки, онкозахворюваннями, психоза ми, вбивствами, суїцидами і так далі. Це страшна статистика”. На думку Т. Андрєєвої, така велика проблема з споживанням спиртного, як у нас, була раніше в скандинавських дер жавах. Характерно, що “чим північніше знаходиться країна, тим більше міцних напоїв вона випивала, – підкреслила на уковець.

– Там вжили радикальні заходи – підвищили ціну на алкоголь, обмежили час і місця продажу...”. А світовим лідером по споживанню алкоголю ВООЗ визнала нашу сусідку державу Молдову. Тут на душу населен ня припало за рік 18,22 літра чистого спирту. Правда, місцеве керівництво за перечує цю статистику. Та й інакше бути не може, бо ж лідирувати по п’янці – не той престиж. Але факт: спеціалісти ВООЗ всебічно й не предвзято до якоїсь країни вивчали ситуацію. Друге–четверте місця “здобули” в цьо му непрестижному рейтингу відповідно Чехія, Угорщина й Росія. Тут середньо статистичний житель спожив по 16,45 16,27 – 15,76 літра чистого спирту. В нас, як і в Росії, надають перевагу горілці й коньяку, молдавани та угорці – вину, а чехи – пиву, яке займає провідне місце в їх звеселяючих напоях. ЗБАГАЧЕННЯ. Фактично спиртне стало одним з вагомих джерел збага чення багатьох категорій сильних ук раїнського світу.

Повністю спаплюжив ши стару систему, в умовах котрої, як і в скандинавських державах, нерідко ре алізація алкоголю була, образно кажучи, в упряжці, вони, складається враження, повністю затоварили нашу територію за рубіжними звеселяючими напоями. Якщо гречка, борошно та інший харч або зникають з прилавків торгової мережі, або на них накручують ціни, то горілка, вино, коньяки стабільно й повсюдно красують ся на вітринах. Пийте, хоч від них захли найтеся! Владна політика, яка вироблена ще з перших років незалежності, повністю співпадає з висновком визначного аме риканця Франкліна Рузвельта про те, що досить хорошим матеріалом, з якого лег ко ліпити диктатуру, є бідні люди. Тож для багатьох з них порятунком від злиднів є горілка. Випивши зайву чарку, причому без належної закуски, на яку завжди не вистачає грошей, гірке життя стає ве селішим. Більше того, “звеселені” люди не замислюються над причинами кон трасності щодо рівня життя. А ця строкатість досягла в Україні та ких темпів, яких не зафіксовано, напри клад, у жодній цивілізованій державі Євро пи. Якщо в них відношення прибутків 10 відсотків найбільш багатих людей до такої ж кількості бідних складає в межах 5:1 7:1, то в Україні – величезна прірва. Вип леканий владою корумпований бізнес став некерованим. Він замовляє, як ка жуть, музику на все – від цін і тарифів до вектора дій багатьох чиновників та їх рішень, пожинаючи від неї солідні плоди. У таких умовах появляються страх за майбутнє, бо люди легко зомбуються. Чимало з них стають рабами за психо логією. Вони настільки привикли до штуч но створеної різними кланами злиден ності, що миряться з бідністю.

Нерідко повтрюють слідом за представниками багатьох кланів слова на зразок: мовляв, коней на переправі не міняють. А на справді, необхідно міняти і коней, і пере праву. Адже вироблена з перших років незалежності система, коли новоспече ний “бізнес” обдирає до цурки простий народ, може тріснути під його тиском. Невже багатії не розуміють, що порожня чи напівпорожня кастуля через “кусаючі” майже на все вкрай необхідне ціни сильніша від танка. Лише теперішній уряд, хоч з великими потугами, почав наступ на бідність. Ось лише один з фактів. Недавно віцепрем’єр Сергій Тигипко запропонував законодав чо встановити індикативні (нижче яких не можна платити) зарплати для приватного бізнесу. “Не може далі бути, щоб у держ секторі середня зарплата становила 2400 гривень, а в приватному набагато менша – 1800 гривень, очевидно, що частину пла тять у конвертах, ухиляючись від податків, – сказала його прессекретар Ірина Рудь ко. – Міністерство вже в березні подасть законопроект, в котрому запропонуємо, якими могли би бути мінімальні зарплати керівників і рядових працівників залежно від галузі й регіону”. Індикативні зарплати, вважає, вкрай потрібні, хоч необхідний комплексний підхід – від зниження податків на бізнес, що вже почалося з впровадженням По даткового кодексу, до наведення кращо го порядку щодо “нелегалів” у фірмах бізнесменів і платні в конвертах.

ПІАРСТВО. Не вдалося, зізнаюся, знайти цивілізованої країни, де б так майстерно відповідні політсили вміли підлатувати ним свій імідж, як у нас. Чи не найбільш переконливим є це піарство у БЮТівців. Недавно, наприклад, Юлія Тимошенко заявила, що працівники Служби безпеки України намагалися ви лучити головний комп’ютер її партії. “СБУ тепер намагається увійти в наш партійний офіс для обшуку і вилучення центрального партійного сервера”, – на писала вона на своєму блозі наTwitter. Однак не уточнила, йде мова про спецпідрозділ “Альфа” чи працівників у штатському. Хоч у пресслужбі СБУ зразу ж спрос тували цю інформацію, навіть вимагали вибачення за її поширення, вона не лише наробила шороху, а й підняла престиж БЮТівців.

Сприяли цьому й оперативні дії народних депутатів цієї фракції. Вони в пожежному порядку покинувши парла мент, приїхали в свій офіс “відбивати ата ку”, якої не було. Пізніше головна опозиціонерка відпи сала на Twitter, що есбеушники... наляка лися. “Першу атаку відбито. Спрацювала інформаційна хвиля. Їм подзвонили і вони втекли”. Хоч опис подій навколо “штурму” виходить, як у казці, багато хто сприйняв інформацію розправою влади над опо зиціонерами і таким чином піднявся їхній імідж. Якраз широко розрекламований піар допоміг багатьом посереднім “любимцям” народу дорватися до високої влади. Не знаю серед держав не то що колишньої союзної спільноти, а й Європи політика, який би в піарстві перевершив Ю. Тимо шенко. Досі не згладжуються в пам’яті її давнє “мотання” по регіонах з обіцянка ми, серед яких домінували перевід протя гом року нашої армії на контрактну осно ву та повернення співвітчизникам за два роки заощаджень, які нагромадили в Ощадбанку Союзу РСР і котрі в перші роки нашої незалежності повністю знецінила політика тодішнього режиму.

Але для цього їй, мовляв, потрібно одне – прем’єрське крісло. Та зайнявши його, не виконала обіця не. Інакше й бути не могло, адже еко номіка дихала на ладан і неспроможна була дати ресурси на оті цілі. Більше того, урядова команда Ю. Тимошенко доплюн друвала навіть доленосні галузі, значно поглибивши борги держави. Та широко розрекламований піар зробив своє – до билася прем’єрства, яке з тріском прова лила. Прикро, що й тепер ббагато хто не робить з цього гіркого уроку належні вис новки.

Петро ПИРОЖУК.

Останні статті: