Війська 2го Українського фронту до кінця лютого стис нули до краю кільце оточення німецьких військ. Будучи загнаними в обмежений район, який прилягав до великого села Шендерівка, командуванню оточеного угрупування не вдалося здійснити свої наміри. А події розгорталися так. Ще 28 січня 1944 року частини 6ї танкової армії до сягли Звенигородки й зустрілися із гвардійцями 5-ї танкової армії під коман дуванням Павла Ротмистрова. Кільце наших військ у цьому районі зімкнулося, завершивши оточення всього Корсунь Шевченківського угруповання. Таким чи ном, зустрічними ударами з'єднань 5ї й 6ї гвардійських танкових армій двох фронтів (1го й 2го Українського) Кор суньШевченківське угруповання німців було відрізано від основних угрупувань військ. Командування фашистських військ, намагаючись урятувати ситуацію, пере кинуло з інших ділянок свого фронту 8 танкових дивізій, а також кілька піхотних.
Та й саме оточене угруповання безпе рервно атакувало, прагнучи вирватися назустріч, що діяли ззовні, військам. Але цьому заважали перекинені з інших наших армій стрілецькі дивізії, танкові й артилерійські частини. У результаті розгрому КорсуньШев ченківського угруповання німецьких військ було створено сприятливі умови для подальшого наступу радянських військ. Частини 6ї танкової армії швидко просувалися вперед, звільняючи населені пункти в напрямку Яссо-Кишинівського угруповання німців. У ході КорсуньШевченківської опе рації припинили існування два німецьких армійських корпуси – майже шість дивізій. У “котлі” залишилася практично вся важ ка техніка. Ця військова операція завершилася повним розгромом німецькофашистсь ких військ, які на полях битви знайшли свій останній шлях – 55 тисяч убитими і 18 тисяч полоненими. Це – результат відхи лення ультиматуму радянського коман дування про капітуляцію.
Перемога у Корсунь-Шевченківській битві внесла вагомий внесок у Перемогу Радянських військ над фашистською Німеччиною. Звідси почався рішучий на ступ щодо очищення нашої території від фашистської навали. Звичайно, нелегкою ціною дісталася перемога в Корсунь-Шевченківській операції. Тут багато братських могил тих, хто віддав своє життя у боротьбі з лютим ворогом. Щовесни загоряються вони барвистими квітами і сивочолі ве терани схиляють голови, непомітно витираючи сльози. Є велике і хвилююче життєствердження в тому, що люди шанують своїх загиблих воїнів, бо сама їх смерть була покликом до життя. Тож фрагмент із свого вірша “Герої війни” присвячую старшині – мужньому борцю з ворогом. Знесилений боєм приліг на горбочку, Медаль "За отвагу" на лівім боці. Болить до нестями важка його рана, Пакет санітарний тримає в руці. Зібравши зусилля усі до останку, Він різко пакет розірвав. Очнувся у домі чужім на світанку – Вогонь у печі, догорали дрова... Над ним нахилилась чужа йому мати І чашку тримає в руці: – Та, випий, синочку, це травка цілюща, А рана твоя – півбіди. Пройшов якийсь час, відгриміли гармати, Добити огидну, страшенну війну. І знов, як колись, наче рідная мати, Мов сина, збирала в похід старшину. Пішов у степи, туманами вкрився, Щоб роту догнати і стати у стрій. Комочок до горла її підкотився, І болісно стало за нього старій...
Анатолій ТКАЧЕНКО. Очевидець Корсунь-Шевченківської битви.
Останні статті:
- 18/03/2011 23:11 - Парник своїми руками
- 13/03/2011 10:49 - Метаморфози кохання
- 05/03/2011 23:59 - Лідерство, але не те
- 26/02/2011 00:38 - Казак, фронтовик, профессор
- 26/02/2011 00:34 - Наш высокий покровитель
Попередні статті:
- 12/02/2011 00:48 - Думка респондентів
- 28/01/2011 23:53 - Шантаж: русских объявили заложниками
- 28/01/2011 23:35 - День Соборності – шанс для всієї України
- 21/01/2011 21:22 - Навчальний посібник
- 21/01/2011 20:58 - ПІСНЯ, НАРОДЖЕНА ВІД РУТИ
