Привітання з Днем незалежності України голови обласної державної адміністрації Михайла Вишиванюка, яке прозвучало на урочистому засіданні 21 серпня 2010 року в облмуздрамтеатрі.

Ваші преосвященства!

Високоповажне зібрання!

Дорогі краяни!

Сердечно вітаю Вас від імені обласної державної адміністрації, усього депутатського корпусу, від себе особисто зі святом, яке кожен українець поправу ста вить в один ряд зі святами Різдва Христового, Велико дня, Вознесіння – з Днем Незалежності України, Днем народження України Складним і непростим шляхом пройшов наш народ до незалежності. Коли 19 років тому Україна здобула незалежність, багато хто не вірив у її майбутнє – як в Україні, так і в світі.

Яскравий приклад – позиція тодішньо го президента США Джорджа Бушастаршого, який пе ред референдумом 1991 року переконував українську владу не виходити зі складу СРСР. Те ж саме говорила і Маргарет Тетчер. А також, пізніше, в 1992 році, керівництво Міжнарод ного валютного фонду наполягало, щоб суверенні держави не вводили власних грошей, а знаходилися в карбованцевій зоні, тобто в тому ж Союзі.

Ось що писав про нас тоді американський економіст Джефері Сакс, який був консультантом урядів багатьох країн. "Україна переживає не одну, а цілих три трансфор мації: перехід від диктатури до демократії, від колонії до самостійної нації й від економічного упадку до оздоров лення і росту. Небагатьом країнам в історії людства приходилося вирішувати ці три проблеми одночасно". Найбільш складний період припав на 19911996 роки. Була повна відсутность відповідно підготовленого кадрового потенціалу, не було досвіду і теоретичного розуміння шляхів переходу від комуністичноадміністра тивнокомандної економіки до ринкової. В таких умовах розпочалася ця складна робота.

Хоча тепер, після світо вої економічної кризи, уже точиться дискусія між провідни ми економістами світу, що і ринкова економіка сама по собі не є панацеєю від усіх бід та ефективним регулято ром економічних, соціальних, суспільних відносин. В багатьох випадках неадекватними були і рекомен дації нашій владі з боку фінансових міжнародних ор ганізацій та закордонних експертів. Вони не могли вра хувати специфіку нашої держави, нашого менталітету, наших традицій та звичаїв, не могли, бо просто не знали їх, а ми їхні рекомендації приймали до виконання. Крім того структурна деформованість економіки, мілітаризація виробництва, збиткова вугільна галузь, застаріла матеріальнотехнічна база, комплекс Чорно бильських проблем, з якими Україну залишили один на один, інфляція до 10 300 відсотків, зовнішні тиски та внутрішні протиріччя роздирали державу.

Було допущено цілий ряд помилок та прорахунків, адже перетворення були безпрецедентні. З одного боку – докорінна зміна соціальноекономічних відносин, де монтаж збанкрутілої адміністративнокомандної ко муністичної системи, а з другого – формування принци пово нової економічної системи.В цих жорстких умовах перехідного періоду Україна не тільки вижила, як самостійна держава, але й зробила впевнені кроки до системних змін і оновлення усіх сфер суспільного життя та демократизації. Було сформовано фундамент економічної незалеж ності держави: грошову, фінансову, платіжну, податко ву, митну, банківську та інші системи, які раніше не існували. Україна повноправно увійшла в європейське і світо ве співтовариство, отримала міжнародні гарантії безпе ки, підписала угоди про дружбу і співробітництво зі всіма сусідніми країнами, стала важливим фактором стабільності на європейському континенті. Найскладніший період часу було пройдено – і з 1998 року в результаті економічних реформ, появилися перші паростки економічного росту.

У 2004 році економіка дала зростання 12,1 %, се редній показник приросту ВВП за 20002004 роки скла дав 8,4%. Це були одні з найкращих показників серед країн Центральної, Східної Європи та СНД. У нашій області чотири роки підряд ріст виробництва складав 2022% Після майдану ми пережили важкі політичні й соціальні випробування. Виробництво відчу ло сильний тиск імпорту, істотно знизилися інвестиційні можливості. Висока інфляція і нестабільна грошова валютна політика не сприяли розвитку бізнесу. Ще до кризи середній приріст ВВП України за 2005 2008 роки знизився до 5%. Вийшло так, що період, який у світі називали економічним бумом, в Україні став передкризовим. Коли у світі склалася справжня еко номічна криза економіка України вже була ослаблена. Останніми роками наша держава потрапила у вели ку залежність не лише від експорту, а й від імпорту і від світової фінансової системи, отримавши від іноземних банків кредитів на десятки мільярдів доларів. За 2009 рік економіка скоротилася настільки, наскільки вона зросла за попередні чотири роки. Перша причина: зміна економічного курсу і зупинен ня реформ.

Тотальний перерозподіл економічної влади, реприватизація, переуступка активів, усунення з ринку одних учасників і просування інших. Істотно знизився рівень менеджменту. З органів влади та державних компаній було звільнено майже 50 тисяч керівників вищого і середнього рівня. За 20052009 роки порівняно з 20002004 роками знизилися практично всі середньорічні показники роз витку економіки. ВВП з 8,4 зменшився до 1%, промисловість з 12,5 до 1%, будівництво з 8,4 до мінус 9%. Стратегія прориву Ю.Тимошенко стала стратегією провалу. Друга причина руйнація газових домовленостей і розпалювання газових конфліктів. Україна мала довгостроковий договір з Росією на поставку газу до 2011 року за ціною в 50 дол. за 1 тис.м3 і транспортування газу в Європу за тарифом 1,09 дол. за 1 тис.м3 на 100 км. Це давало Україні до 30 млрд.м3 газу в рік у вигляді оплати за транзит.

Через 5 років уряд Тимошенко підписав кабальні договори на постачання і транзит газу, які передбачали завищені обсяги його закупки, великі штрафні санкції за недобір газу, входження на внутрішній ринок російсько го "Газпрому" та за ціною в 6 разів вище від ціни 2004 року, а також пообіцяв Росії оренду Севастополя на 50 років. У 20032004 роках була нагода створити газотранс портний консорціум за участю України, Росії та Євросо юзу, завдяки чому можна було забезпечити стабільне постачання газу до України та Європи, ефективне вико ристання ГТС – і ні європейці, ні росіяни не будували б обхідних північного, південного та транскавказького га зопроводів. На жаль, цей процес не зупинити, і маємо реальні шанси залишитись з проржавілою трубою, та до того ж і порожньою. Наступне. Експортноімпортна політика, недолуга регуляторна політика уряду, коли імпорт витіснив, заду шив власного виробника.

У 2004 році зовнішньоторгівельний баланс був пози тивний +6,9 млрд.дол., а в 2008 році став негативний – мінус 13,5 млрд.дол. Розрив – 20 млрд. мінусу за 4 роки. До чинників, які продовжують список негативних дій попередньої влади можна добавити наступні: 1) втрата довіри інвесторів; 2) тінізація економіки; 3) руйнація бюджетної політики; 4) розкручування інфляцій та девальвацій; 5) послаблення грошовокредитної політики; 6) зростання боргової залежності; 7) корупція та хабарництво. У 2008 році сума боргу зросла на 40%, а внутрішній борг на 65%. Тоді МВФ оцінив ситуацію в Україні як переддефолтну. Україна очолила переддефолтний спи сок з 10 країн. Міністр фінансів Австрії застеріг комісію ЄС, що політична чи економічна катастрофа в Україні може викликати "ефект доміно" з негативними наслідками для країн ЄС. Але дефолту Україні, на щастя, вдалося уникнути. У 2009 році борговий маховик розкрутився ще з більшою силою. Запозичення уряду шляхом випуску ОВДП (облігацій внутрішньої державної позики) зросли у 2,5 рази і сягнули 70 млрд.грн.

Це найбільші обсяги позики за роки незалежності України. До того ж, основ ним покупцем цих облігацій став добровільнопримусо во Національний банк України: пакет його облігацій зріс в 5 разів. Україна стала рекордсменом серед інших країн світу стосовно дохідності ОВДП – 29% річних. У Росії цей показник становив 8–12%, Польщі 3–6, Чехії 1–2%. Така висока дохідність при коротких термінах обертання ОВДП (612 міс.) свідчила про розпач уряду. Він вдався до авантюр. У такий спосіб стимулювали потенційних інвесторів направляти кошти не у виробництво, а в ОВДП для фінансування дефіциту державного бюджету. До того ж настав час основних виплат по ОВДП і вже виплачувати потрібно на третину більше. І тепер, щомісяця, діючий уряд мусить з державної казни викладати по 5 млрд. грн. на погашення цих облігацій, замість того, щоб їх вкладати в економіку, будівництво доріг, шкіл, лікарень тощо. Ще швидше зростав зовнішній борг. За останніх 5 років він зріс у 4 рази, сягнувши 100 млрд.дол.США. Найбільше зростання припало на банки. Однак і загаль ний державний борг зріс у 2 рази, а гарантований у 3 рази. У кінці 2009 року британська компанія Кредіт Маркет Енілайсіс опублікувала новий дефолтний рейтинг 63ох країн, де Україна знову опинилась на першому місці з ймовірністю оголошення дефолту по українських ОВДП протягом найближчих 5 років (оцінюється в 53,7 %). Мушу назвати ще одну причину, яка поглибила еко номічну кризу це популізм минулого уряду, який призвів до високої інфляції, девальвації гривні. Реальні доходи населення скоротилися. За 2009 рік реальна заробітна плата людей скоротилась на 6%, доходи на 8%.

Люди втратили доступ до своїх банківських вкладів, а кредитні зобов'язання зросли. Про "крутійство" з курсом гривні і долара урядом та Національним банком – говорити не буду, бо це дуже сильно відчув кожний громадянин України на своїй ки шені. Кожний пам'ятає, як ми зміцнювали "в лапках" гривню до 4,7 долара, а потім упустили до 9,4 гривні за долар. Думаю, що історія ще дасть відповідь хто нагрів на цьому руки. Внаслідок кризи купівельна спроможність населен ня знизилась більш ніж на третину. Майже третина пенсійного фонду дотується з дер жавного бюджету. У свою чергу, бюджет, майже на третину заліз у борг до економіки, до банківської систе ми. Ніхто і ніколи не говорив стільки про реформи, як "помаранчеві" лідери, і ще ніхто так недбало не ставився до реформи, як вони за ввесь час після майдану. Сьогодні свято, велике свято, але я змушений був зробити детальний аналіз пройденого шляху, аналіз допущених помилок та прорахунків, щоб ми знали про це і не допускали їх в майбутньому.

Дозволю собі довести до Вашого відома, як говорили про Україну в світі, оскільки наші демократичні та вільні ЗМІ не взмозі деколи про все дізнатись чи почути і донести до громадськості. Виступаючи 9 вересня 2009 року в Гарвардському університеті перед студентами та викладачами колишній Голова Ради Європи Хав'єр Солана сказав наступне: "Найбільш велика дилема сучасної дипломатії – це країни, що погано управляються. Вони, ці країни, це жах для населення, що їх населяє, однак вони також є загро зою для цивілізованого світу". Далі він сказав ще два абзаци, потім почав говорити про Україну, де В.Ющенко та Ю.Тимошенко не змогли налагодити систему ефективного управління державою.

Ось в такому стані прийняла нова влада Україну, і неспроста президент України В.Ф.Янукович видав перші Укази про створення Комітету з економічних реформ та Національного антикорупційного комітету, виконуючи які ми повинні не тільки вибратися з економічної кризи, але й ввійти через 10 років в двадцятку розвинутих країн світу. Прикладів такого входження в світовій практиці є багато і це при тому, що цього досягали країни, які й близько не мали таких природних ресурсів, які має Україна. Але для цього потрібна праця і терпіння, гро мадська злагода, а не взаємне поборювання. Ми в останні 19 років часто згадуємо Мойсея. Дехто, жартома, каже, що маємо ще 21 рік. Але мусимо пам'ята ти, що в пустелі Мойсей був змушений приймати жорсткі, непопулярні рішення. Давайте не будемо забувати, що демократія і вседозволеність це різні речі. І якщо влада бере в руки гайковий ключ, щоб відрегулювати розхля баний механізм, то це тому, що не можна далі їхати на автомобілі, з якого сипляться гайки.

В державі повинна бути сильна влада, чітка її вертикаль, а громада може і повинна стояти на стороні того, аби ці гайки не були надміру затягнуті, бо знову ж таки може урватись і знову автомобіль розвалиться. Особлива тема – свобода слова і цензура. Переко наний, що на даному етапі розвитку нашого суспільства конфлікт може виникати не між владою і журналістом, а між професійністю чи непрофесійністю кожного, хто пише чи висвітлює певні події. Ніколи нікому не вдасться заткнути рот тому, хто аргументовано і кваліфіковано буде критикувати владу. Але, якщо аргументів нема, а покритикувати чи виконати чиєсь брудне замовлення хочеться – тоді вибачайте. Мірило свободи слова про фесійність і громадська гідність того, в чиїх руках перо і мікрофон. Так є у світі, так буде і в нас. Сьогодні хочу звернутись до всіх, хто має наміри і бажання від імені місцевих громад стати депутатами.

Конкуруймо під час виборів, поборюймо один одного ідеями і програмами. Але зробім все, аби між виборами нас об'єднала одна мета – добробут людей і процвітання краю. Наші люди давно на таке заслужили. Ми не гірші І ми зможемо Потрібні тільки спокій і витримка. Україна пройшла значну частину історичної дороги і відбулася, як незалежна держава і нікому вже не під силу перекреслити масштабні досягнення українського народу в створенні власної державності. Чи міг хтось ще 5 років тому назад уявити, що під час футбольного матчу нашої збірної в Донецьку трибуни з гордістю будуть десятками тисяч голосів перегукуватись: "Слава Ук раїні" – "Героям Слава" Праця і думка, думка і праця виведуть нас у люди. Ми – діти цієї землі. Хрещені в тутешніх церквах і тому ніколи не поступимося тим, чим жили тато і мама. Але щоб не соромити свій працьовитий рід – мусимо й самі трудитися щодня, щомиті, по піщинці, по цеглинці вкла дати у велику будову – ймення якої Україна Все інше – пусті балачки

З святом тебе Прикарпаття, з святом тебе Україно!

Слава Україні!

Героям Слава!