Недавно ветеран війни і праці Віктор Бородін з Івано-Франківська відзначив ювілей– йому виповнилося 85 років. Перебуваючи на заслуженому відпочинку, тривалий час був концертмейстром хору “Фронтові друзі”.

А народився Віктор Семенович непо далік Харкова у багатодітній сім’ї. Перед війною з фашизмом поступив у Хар ківське музичне училище. Та війна зміни ла його добрі плани. На фронті загинули батько і брат, а юного музиканта, віртуоз ного баяніста, взяли до 469 Червонопра порного батальйону аеродромного об слуговування в армійський оркестр. Юнак разом з оркестром йшов воєнними доро гами до Перемоги, захоплюючи бійців піснями та музикою. Після Перемоги над ворогом хлопця залишили служити у групі військ у Австрії, де продовжував грати в ансамблі.

Тут познайомився з відомим композитором і музикантом Ігорем Шамо, грав в дуеті з Голуб’євим, Кожиним, Со болєвим. У 50 році Віктор Бородін екстерно закінчує в Лізині (Австрія) середню шко лу і вступає до Львівської консерваторії, до прекрасного педагога Михайла Обе рюхтіна і вже з перших днів навчання зарекомендував себе добрим виконав цем. У 1952 році переміг у республікансь кому конкурсі. Закінчивши консерва торію, одержує скерування до Станісла ва в культосвітнє училище (тепер дер жавне музичне училище імені Д. Січинсь кого), де працював викладачем по класу баяна, диригентом, художнім керівником оркестрів народних інструментів, сексте ту баяністів.

Саме музика об’єднала Віктора Се меновича та Ірму Шевчук (студентку медінституту), яка чудово співала, а мо лодий красивий баяніст акомпанував. Згодом побралися, виховали донечку (до речі, також музикант) і сина (архітек тор), дочекалися внуків. Та недуга за брала дружину в інший світ, залишив ши спогади і сум. Праця Віктора Семеновича, як викла дача, організатора, члена державних комісій в музичних школах, методиста, керівника ансамблів, оркестрів, вихова теля чудових кадрів для сфери культури, поцінувалася не тільки грамотами, подя ками Кабінету міністрів, управління куль тури.

У 1981 році його нагороджено ме даллю “За трудову доблесть”, а в 1999му – орденом “За мужність”. Словом, ветеран війни і праці пос тійно полегшує наше життябуття пре красною музикою, допоміг розгадати її секрети численним своїм вихованцям. Хоч роки беруть своє, Віктор Семено вич заходить до училища і співає в хорі “Фронтові друзі”, яким керує його вихо ванець – нині заслужений працівник культури України, викладач ДМУ імені Д. Січинського та Інституту культури ПНУ імені В. Сефаника Віктор Поліщук, якого, до речі, й порекомендував свого часу директору клубу комунальників Надії Грецькій, як акомпаніатора, а зго дом і як керівника.

Любов ЗОРІНА.