Огірок – (Cucumis sativus L.) – одна з найдавніших рослин серед овочів, йому понад шість тисяч років. Але й досі ще не визначено батьківщини дивовижного плоду, який так гарно при жився на наших грядках. Вважають, що цей сонцелюбний овоч походить із Південно-Східної Азії. Із цих країв, можливо, огірок потрапив до Китаю та Японії й майже водночас – через Іран та Афганістан – до Малої Азії та Древньої Еллади. Звідси вже став поширюватися по всій Європі.

Однак існує що одна версія. На думку деяких ботаніків, батьківщиною огірків була Пів нічноЗахідна Індія. Там ще й нині чимало диких заростей цієї рос лини. Вона, мов ліана, обвиває двадцятиметрові дерева і часом утворює непролазні хащі. В Не палі огірки (огудипа сиккімський) випростуються на 8 метрів, їх листя сягає майже півметра в перетині, а вага їстівного плоду становить майже 9 кілограмів. До слов’ян огірок потрапив од візантійців на межі VI–VII століть.

Греки називали не доспілий плід цього овоча «ао рос», від нього пішло «агурус», а потім – і наше слово «огірок». Ще й досі побутує думка: мов ляв, огірок як харчовий продукт – ніщо. Але ж не завжди цінність рослини, зокрема й огірка, виз начають калорійністю. Тут ко ристь в іншому. Огірки збуджують, а квашені й мариновані підсилюють виді лення шлункового соку, мають жовчогінні властивості, сприя ють засвоєнню жирів, білків та інших складників їжі. Вони діють сечогінно, виводять з організму воду та кухонну сіль, що так важ ливо для людей із захворюван нями серцевосудинної системи та нирок. Послаблювальні влас тивості огірків мають значення при запорах і атонії кишечника. Свіжий огірковий сік, присмаче ний медом або цукровим сиро пом, вгамовує кашель, пом’як шує відхаркування мокроти. Цей овоч справді низькокало рійний, і його рекомендують спо живати схильним до ожиріння.

Огірки містять 95—96 % води, в них 1,7–2,7 % цукрових речо вин. Це переважно глюкоза та фруктоза, сахарози мало або зовсім нема. Крім того, наявна незначна кількість пектинових речовин (0,4%), крохмалю (0,1), клітковини (0,7). З органічних кислот в огірках виявлено лише яблучну. До того ж, у плодах обмаль білків і, отже, нема не замінних амінокислот. Зате в огірках чимало міне ральних речовин, особливо спо лук калію (140 мг на 100 г), фос фору (42 мг на 100 г), а ще – магнію, кальцію та хлору. З мікроелементів багато заліза (600 мг на 100 г – більше, ніж у суницях або винограді) та алюмі нію (425 мг на 100 г), знайдено сполуки йоду, фосфору, цинку, марганцю, міді, молібдену. Цей овоч багатий на стероїдний са понін – кукурбітацин, який надає його плодам гіркуватого присма ку. Доведено, що огірковий ку курбітацин здатний тамувати патологічне розростання тканин.

Завдяки полівітамінності хі мічного складу огірків їх радять вживати тим, у кого порушено обмін речовин в організмі, кому треба вивести «шлаки», воду та хлориди кухонної солі. Людям з гіпертонічною хворобою, сечо кислим діатезом та ожирінням можна періодично влаштовува ти на основі споживання огірків розвантажувальні дні, коли хво рий щодня вживає 2 кг свіжих овочів. Розвантаження найкра ще робити раз на тиждень, в суботу або неділю, щоб водно час обмежити й фізичні наван таження. Огірковий сік зміцнює серце й судини. Ця властивість його пов’язана з великою кількістю калію. Тому овоч корисно вжи вати під час профілактики на пруження міокарда, для заспо коєння нервової системи. Сік діє антисклеротично, поліпшує па м’ять. За добу його можна випи ти до одного літра. Але сік реко мендують вживати не в чистому вигляді, а в суміші з іншими, скажімо, соком чорної смороди ни, яблучним, з грейпфрутів, то матним і часниковим. Свіжі огірки дуже добре впли вають на живлення шкіри. Від огіркового соку або кашки зі свіжих огірків вона стає білою, ніжною, еластичною, її пори зву жуються, зникають зморшки. Саме цю властивість огіркового соку широко використовують у косметиці при приготуванні ло сьйонів, кремів, масок. Для жир ної шкіри роблять маски із суміші натертих огірків та яблук. Добре зарекомендували себе ланоліновоогіркові маски.

Для їх приготування беруть 20 г без водного ланоліну, 5 г стеарину, 1 г триетилену, 125 г огіркового водного настою. Потім цю суміш заливають підігрітою до 80° во дою і тримають упродовж 2–3 днів у скляній посудині. Настій треба процідити крізь марлю. Суміш соку зі свіжих огірків та капусти — перевірений засіб для зміцнення волосся. Препарати з огірків віднов люють і пом’якшують шкіру, освіжають її та вітамінізують. Смужки свіжого огіркового луш пиння прикладають до обличчя, обгортаючи рушником. За 20– 25 хвилин їх знімають, витира ють обличчя ватним тампоном, миють теплою водою та змащу ють звичайним живильним кре мом. Шматочками свіжого огірка можна робити масаж обличчя так само, як при масажі пальця ми. Ця процедура корисна чо ловікам перед голінням. Для ранкового масажу облич чя сік із свіжих огірків та листя петрушки, змішані у співвідно шенні 3 : 1, з додаванням соку з квіток кульбаби попередньо за морожують у морозильній камері холодильника. Від цієї суміші шкіра чудово відбілюється, м’як шає, зморшки й пігментні плями зникають.

Такий масаж роблять упродовж 10–12 днів, потім, після двотижневої перерви, знову по вторюють весь цикл. Не завжди свіжі огірки мож на вживати без міри. Часом їх споживання треба обмежувати або зовсім виключати з раціону (під час загострення виразкової хвороби шлунка та дванадцяти палої кишки, при гострих і хро нічних ентеритах та колітах). Квашені й мариновані огірки не варто споживати людям з гос трим гепатитом і холециститом, жовчнокам’яною хворобою. Не дуже рекомендують їх і під час гіпертонічної хвороби, атероск лерозу. Огірки слід виключити з раціону й тим, хто страждає гос трим і хронічним нефритом (у стадії загострення), хронічною нирковою недостатністю, сечо кам’яною хворобою та пієлоне фритом. Огірки вживають у вигляді салатів, у суміші з іншими овоча ми, квасять і маринують. ОГІРКИ МАЛОСОЛЬНІ На 1 кг малосольних огірків: пучок кропу, лавровий лист, го ловка часнику, хрін (корінь) скиб ка чорного хліба, зелень, перець гіркий стручковий, 0,5 л води, сіль. Середні за розміром огірки добре промивають, кінчики зрізають і щільно укладають в скляну банку.

На дно банки кла дуть прянощі (кріп, селеру, хрін, часник, лавровий лист, гіркий стручковий перець). Зверху на огірки теж кладуть шар прянощів та скибку чорного хліба, на який накрапують 4—5 краплин оцту. Потім кип'ятять воду, додають сіль (на 1 л води 60 г солі — 2 столові ложки), охолоджують, заливають огірки, накривають блюдечком або зав'язують мар лею і ставлять у тепле місце. Через добу сік помутніє, на 3—4 й день посвітлішає. Огірки пере кладають в іншу банку, сік проціджують, заливають ним огірки і ставлять у холодне місце. Після охолодження огірки готові для споживання.

Галина ЛАВРОВСЬКА